Формування економічної стратегії фінансово-господарської діяльності підприємств в ринкових умовах

У другому розділі – “Формування економічної стратегії фінансово-господарської діяльності підприємств в ринкових умовах” –  наведено аналіз процесів адаптації в аграрному секторі економіки Черкаської області; оцінку діяльності різних агроформувань, що виражає рівень їхньої адаптації в умовах становлення ринкової економіки.

У 2003 р. проти 1990 р. обсяг валового виробництва сільськогосподарської продукції в порівнянних цінах 2000 р. знизився на  2433 млн. грн., або на 66,4%, а в галузях рослинництва і тваринництва – відповідно на 62,7 та 71,3%. За визначений період сума кредиторської заборгованості в 2-4 рази перевищує суму дебіторської (у 2003 р. – 2,2 раза).

Оцінюючи процес реформування, з точки зору поставлених стратегічних цілей, потрібно відмітити: позитивний розвиток ринкових відносин, ліквідовано жорсткий адміністративний вплив у методах управління, сільськогосподарські підприємства самостійні у виборі виду діяльності й організаційно-правових форм господарювання. Проте основної мети – створення конкурентноспроможних аграрних підприємств і підвищення рівня життя сільського населення – ще не досягнуто.

Дослідження показало, що з 1990 по 2003 р. площа ріллі суттєво зменшилася – на 192,8 тис. га,  або на 16,6%. Це пояснюється подрібненням земельних угідь сільськогосподарських підприємств, виділенням земельних паїв їхнім працівникам, що створило сприятливі умови для утворення нових організаційно-правових форм господарювання. З 2001 по 2003 рр. площі сільськогосподарських угідь збільшились у громадян (на 28,4%) та у фермерських господарствах (на 59,1%). Найбільшу питому вагу в загальній площі сільськогосподарських угідь підприємств Черкаської області займають господарські товариства (48,5%) та 20,3% відведено в користування громадянам. Спостерігається тенденція до зменшення земельних угідь в державних аграрних підприємствах. У 2004 р. в Черкаській області діяло 531 господарське товариство (що становить 63,2% від загальної кількості підприємств області), 106 приватних підприємств (12,6%), 42 виробничих кооперативи (5,0%), 31 державне підприємство (3,7%) та 130 суб’єктів інших форм господарювання (15,5%). Аграрний сектор економіки знаходиться в процесі реформування.

Результати аналізу показників ефективності суб’єктів різних організаційно-правових форм господарювання свідчать про їхню диференціацію, що й визначає адаптаційний потенціал (табл. 1).

Вибір найбільш адаптованої організаційно-правової форми господарювання до умов ринкової економіки є одним з основних факторів підвищення прибутковості сільськогосподарського виробництва. Однак зміна форми господарювання сільськогосподарських підприємств не вирішує автоматично проблему підвищення ефективності виробництва та не є єдиним механізмом адаптації.

 

Таблиця 1

Фінансові результати господарювання аграрних підприємств

Черкаської області станом на початок 2004 р.

Підприємства	Частка збиткових підпри­ємств, %	Чистий прибуток/ збиток (+/-),  тис. грн.	Прибуток у % до собівартості реалізованої продукції	Рівень рентабельності реалізації с.-г. продукції, %	Рентабель­ність операційної діяльності, %
Господарські товариства	41,2	8394,9	1,1	9,5	0,6
Приватні підприємства	15,5	15215,2	17,0	32,4	21,2
з них ФГ	0	1731,9	16,5	28,3	19,2
С.-г. виробничі кооперативи	35,5	-1517,8	-3,6	4,6	0,6
Інші підприємства	35,7	34681,9	23,9	15,0	23,9
Недержавні   підприємства	37,3	56774,2	5,5	11,9	5,5
Державні підприємства	57,1	-1523,8	-12,9	-11,9	-18,6
С.-г. підприємства	37,6	55250,4	5,3	11,6	5,5

 

 

Більшість сільськогосподарських підприємств Черкаської області у процесі своєї діяльності широко застосовують такий пасивний вид адаптації як збільшення обсягів виробництва високорентабельних видів продукції. Намагаючись зберегти дохідність, підприємства переорієнтувались на більш рентабельну галузь – рослинництво та на найбільш прибуткові культури, такі як зернові й соняшник. Протягом 1990-2003 рр. співвідношення між галузями рослинництва і тваринництва суттєво змінилося: частка виробництва продукції рослинництва збільшилась на 13,7% – до рівня 63,11%, в той час, як частка виробництва продукції тваринництва зменшилась на 17,1%. У 2000 р. галузь рослинництва займала найбільшу питому вагу в загальному виробництві 72,42% і почала поступово зменшуватися, що є наслідком відносної стабілізації економічної ситуації в підприємствах області.

Аналіз структури валової продукції за період 1996-2003 рр. підтвердив стрімке збільшення питомої ваги вирощування зернових культур, проте з 2001р. їхня частка дещо зменшується. Спостерігається поступове збільшення виробництва технічних культур, що були основною статтею експорту за радянських часів. За досліджуваний період частка виробництва м’яса  у структурі товарної продукції підвищилася на 3,3%. Одночасно із збільшенням посівних площ під картоплею на 35,2% та під соняшником на 198,4%, товаровиробники відмовляються від низькорентабельних і високозатратних овочів відкритого ґрунту й цукрових буряків (посівні площі зменшились відповідно на 17,7 і 67,5%).

Надаючи перевагу галузі рослинництва, сільськогосподарські підприємства скорочують поголів’я тварин. У 2003 р. поголів’я великої рогатої худоби, свиней та овець знизилось порівняно з 1990 р. відповідно на 76,6; 80,8 і 98,1%. Зменшення продуктивності худоби та  виробництва продуктів тваринництва знизило рентабельність молока і молочних продуктів на 4,3 процентних пункти, проте в 2003 р. воно мало рентабельність 17,6% (на 28,5 пункти більше, ніж у 2002 р.), а худоби та птиці на рівні 36,6%. За досліджуваний період виробництво яєць зменшилось на 35,8%. Дослідження виявило відносну стабілізацію виробництва, починаючи з 1999 р., практично по всіх видах продукції. Збільшення обсягів виробництва продукції тваринництва відбувається швидшими темпами, ніж по продукції рослинництва: виробництво м’яса з 1999 р. по 2003 р. зросло на 71,2%, у тому числі свинини – на 44,4%, виробництво яєць – на 61,2%, хоча виробництво молока та вовни зменшилося на 27,4 і 52,9% відповідно. З 1999 по 2003 р. відбулося зменшення валового збору зерна на 22,5%, а за період 1990-2003 рр. – на 48,1%.

Однак не всі підприємства застосовують таку стратегію розвитку: господарства, що поглиблюють розвиток тваринницької галузі, досягають високих показників ефективності. Прикладом є ДП ДГ „Христинівське” Черкаської області. Керівництво господарства приділило увагу не тільки високоприбутковому вирощуванню зернових культур, а й почало активно розвивати скотарство, в основному спеціалізуючись на виробництві молока. Зменшуючи собівартість молока та підвищуючи товарність продукції, підприємство збільшило прибуток на 210,6 тис. грн. і, як результат, у 2004 р. рівень рентабельності виробництва молока був на рівні 93,2%. Тобто застосування одного з видів активної адаптації дозволило підприємству суттєво збільшити рівень рентабельності виробництва.

Виробництво сільськогосподарської продукції в Черкаській області розвивається екстенсивним шляхом. Зниження урожайності культур і продуктивності тварин є наслідком державного регулювання розвитку й адаптації аграрних товаровиробників. Висока інфляція, диспаритет цін, недоліки в політиці ціноутворення спричинили суттєве скорочення забезпеченості матеріально-трудовими ресурсами аграрних підприємств. З 1990  по 2003 р. наявність сільськогосподарської техніки зменшилась практично на половину, що перешкоджає господарствам в агротехнічні строки виконувати всі сільськогосподарські роботи, а отже, безпосередньо впливає на ефективність виробництва. У світі в середньому на один трактор припадає 52 га ріллі, у країнах Європейського Союзу – 11 га, у США – 27 га, в Німеччині – 9 га, а в підприємствах Черкаської області цей показник становив 66,7 га у 1990 р. та 83,3 га у 2003 р. Найнижчим він був у 1995 р. – 58,8 га, а найвищим у 2002 р. – 90,9 га. Тобто на Черкащині навантаження на один трактор ріллі в декілька разів вище, ніж у країнах з розвиненою економікою. Зруйнована інфраструктура матеріально-технічного постачання та ремонтного обслуговування аграрних товаровиробників, значний диспаритет цін призвели до катастрофічного стану сфери агротехсервісу. На ремонт і технічне обслуговування сільськогосподарських машин щорічно витрачається 70% коштів, що направляються на придбання нової техніки, або 25% балансової вартості машин (у Франції – 10%, США – 7%). В той час як адаптація сільськогосподарських підприємств до умов ринку потребує значного фінансового забезпечення. Тому доцільно широко впроваджувати такий інструмент фінансування як лізинг. Удосконаленню системи лізингу сільськогосподарської техніки слід приділяти особливу увагу.

У Черкаській області на початок 2004 р. діяло 1025 фермерських господарств, загальна площа сільськогосподарських угідь яких становила 80293 га. За період з 1992 по 2004 р. площа сільськогосподарських угідь зросла на 79800 га, або практично в 163 рази, а площа сільгоспугідь та ріллі в розрахунку на 1 господарство – відповідно у 4,6 і 7,1 разів, господарства розвиваються та укрупнюються. На початок 2004 р. одне господарство мало в розпорядженні 78,3 га сільгоспугідь, тоді як в 1992 р. –  лише 17 га. Укрупнення фермерських господарств пояснюється більшою адаптивністю до ринкової кон’юнктури ніж у сільськогосподарських підприємствах та високою заінтересованістю господарів ефективно працювати. В області формується сприятливе середовище для розвитку та становлення фермерства (табл.2). Однак фермерські господарства ще не посіли вагомого місця в розвитку сільськогосподарської галузі.

Таблиця 2

Основні економічні показники діяльності фермерських господарств, за 2003 р.

Показники	Черкаська область	Україна
Вартість основних засобів, млн. грн.	26,8	1479,5
Питома вага в основних засобах:  робочої та продуктивної худоби, %	1,7	0,6
засобів, узятих у фінансовий лізинг, %	0,7	1,1
Дохід від реалізації продукції на 1 господарство, тис. грн.	47,5	34,3
у т. ч. від продажу сільськогосподарської продукції власного виробництва на 1 господарство, тис. грн.	40,2	28,6
Питома вага доходу від сільгосппродукції в загальному доході, %	84,6	83,6
Собівартість реалізованої продукції, млн. грн.	41,1	1213,5
Чистий прибуток на 1 господарство, тис. грн.	6,8	4,8
Рівень рентабельності  всієї діяльності, %	17,0	17,0

 

Дослідження чотирьох основних груп виробничого потенціалу аграрних підприємств (природні та трудові ресурси, матеріально-технічний і соціальний потенціали) виявило тісну залежність (R = 0,9856) результату господарювання (у) від наступних факторів (х). Одержано рівняння регресії:

У_х = –60,92 + 90,80х₁ +2,85х₂ – 389,40х₃ + 3,61х₄,

де У_х – прибуток/збиток (+/-) на 100 га сільськогосподарських угідь, тис. грн.; х₁ – продуктивність праці, тис. грн.; х₂ – фондовіддача, грн.; х₃ – вихід товарної продукції на 1 га с.-г. угідь, тис. грн.; х₄ – питома вага продукції тваринництва в загальній виручці від реалізації сільськогосподарської про­дукції, %.

Подальші розрахунки коефіцієнта ефективності господарювання підприємств різних організаційно-правових форм виявили досить низький рівень використання виробничого (потенційно адаптаційного) потенціалу, що підкреслює невідкладність вирішення проблем адаптації на державному рівні.

Аналіз адаптаційних заходів на прикладі конкретних господарств виявив, що сільськогосподарські підприємства можуть прискорити процес адаптації до ринкового середовища застосовуючи адаптаційні заходи за рахунок власних ресурсів; до адаптаційних резервів сільськогосподарських підприємств можна віднести: удосконалення управління (поліпшення організаційної структури, розмежування обов’язків), створення інфраструктури підприємства (покращання матеріально-технічного обслуговування, забезпечення інформацією), впровадження нових технологій, досягнень науково-технічного прогресу (поліпшення системи землеробства, застосування нових сортів і порід тварин), стимулювання матеріальної заінтересованості працівників; реалізація власних адаптаційних резервів забезпечує значний економічний, організаційний і соціальний ефект та є основним джерелом успішної адаптації до ринкового середовища.