Адаптаційний зміст інституційної трансформації економічної системи

            У другому розділі “Адаптаційний зміст інституційної трансформації економічної системи” досліджено вплив інститутів директивної планової економіки на зміст компонентів адаптаційного механізму суб'єктів господарювання; проаналізовано форми дії  адаптаційного механізму в перехідній економіці і їх роль в становленні ринкових інститутів; обґрунтовано методи державного впливу на адаптаційний механізм інституційних змін.

            Умови інституційної системи директивної планової економіки складають такі базові елементи: інститут державної власності, інститути директивного планування й централізованого управління, інститут фондування, диференційованих прямих вилучень прибутку, дотацій і субсидування, а також інститути адміністративного ринку, планової угоди, персоніфікованого обміну, м'яких бюджетних обмежень, тіньової діяльності. Вони спричинили вироблення низки норм, настанов, рутин господарської поведінки. Серед них: подвійність формальних і неформальних правил, патерналістська модель взаємодії держави й громадян, норми соціально безвідповідальної поведінки, вирішення господарських питань за допомогою персональних зв'язків, відсутність поваги до норм формального права та ін.  Ці елементи зберегли свою присутність у складі адаптаційного потенціалу суб'єктів господарювання в умовах ринкової трансформації.

            Вивчення процесу становлення низки ринкових інститутів - інституту комерційних банків, інвестиційних фондів, довірчих товариств, товарної біржі, акціонерного товариства, банкрутства, приватизації - дозволили виявити такі напрямки впливу адаптаційного механізму на формування  системи інститутів ринкової економіки. На початкових етапах трансформації суб’єкти господарювання активно освоювали інституційні форми, що створювались в процесі державних інституційних перетворень. В 1992 - 1995  рр. була зареєстрована значна кількість комерційних банків, страхових компаній, інвестиційніх фондів, довірчих товариств, товарних бірж. В цей період відбувався процес повільної адаптації інститутів комерційних банків, товарних бірж. Однак, по деяким характеристикам спостерігалась їх невідповідність інститутам розвинутої ринкової економіки, низка найважливіших функцій виконувалися лише частково. Так в 1995 - 1999 рр. банки повільно здійснювали  кредитування господарської діяльності. В даний період частка кредитів, наданих комерційними банками в економіку України не перевищувала 9% ВВП. В структурі джерел фінансування капіталовкладень, банки мали незначну питому вагу.

            Поряд з поступовою адаптацією ринкових інститутів поширення набули відторгнення інститутів, модифікація інститутів з повним, або частковим спотворенням їхніх функцій, застосування альтернативних інститутів. Дані форми механізму було розглянуто на прикладі інститутів банкрутства і інститутів суспільного інвестування (інвестиційні фонди, довірчи товариства). Зіставлення кількості збиткових підприємств і

кількості розпочатих справ про визнання банкрутом, дозволило зробити висновок, що  інститут банкрутства не набув широкого розповсюдження в практиці господарювання. Поряд з цим, нормативні обмеження цього інституту використовувались для навмисного доведення підприємства до банкрутства, або для створення штучних передумов банкрутства з метою  подальшого перерозподілу власності. Це свідчить про модифікацію інституту зі спотворенням його якісних характеристик.

            Зазначені форми адаптаційного механізму негативно впливали на становлення системи ринкових інститутів і динаміку економічного розвитку в цілому. Часткова модифікація функцій комерційного банку, інвестиційних фондів, довірчих товариств, товарної біржі, акціонерного товариства, відторгнення і модифікація інституту банкрутства призвели до того, що  система перерозподілу ресурсів економіки не забезпечувала їх ефективного розміщення. Це гальмувало економічне зростання.

            Вивчення дії адаптаційного механізму інституційних змін на прикладі розвитку інституту приватизації дозволило зробити висновок, що її суперечливі результати безпосередньо пов’язані зі специфічним сполученням тих форм механізму, яки діяли під час приватизаційних процесів (модифікація, відторгнення, адаптація інститутів). З одного боку,  в результаті приватизації відбулося формування недержавного сектору економіки, який займає лідируючи позиції по об’єму виробництва, кількості зайнятих, об’єму капіталовкладень та іншим показникам. Поряд з цим, залишився невиконаним ряд важливих завдань: формування великого прошарку власників, які створювали б соціальну базу  ринкових перетворень і економічний базис громадянського суспільства, укріплення інституту приватної власності, відокремлення власності і влади.

            В роботі обґрунтовано, що дія зазначених форм адаптаційного механізму обумовлена розповсюдженням деструктивного типу адаптації суб'єктів господарювання. Ухилення від виконання правил виявилось у фактичній відмові значної кількості громадян від участі в приватизаційних процедурах; у невизнанні прав власності нових власників. Поряд з цим неодноразово порушались головні, закріплені в законодавстві, принципи приватизації: конкурентність, прозорість, рівність прав громадян. На всіх етапах приватизації суб’єкти господарювання приймали активну участь в тіньовій приватизації, яка є альтернативним інститутом по відношенню до офіційної. В дисертації розглянуто форми тіньової приватизації і показано що вона створювала підстави для деформаціі інституту приватної власності, порушення процесу демократизації і формуванню інституту олігархічних груп. 

Серед причин деструктивного типу адаптації  суб’єктів автором виділені: зміст компонентів адаптаційного потенціалу, умови діяльності, які сприяють застосуванню даних компонентів. Зокрема, ухилення від виконання правил, незапланована модифікація правил, застосовувались до інститутів, які не мають подібних компонентів в адаптаційному потенціалі суб’єктів. Наприклад, вагомим фактором відхилення і модифікації правил інституту банкрутства є те, що інституційна система директивної

ланової економіки не містила правил і норм, регулюючих припинення діяльності збиткових і неефективних підприємств. Взаємодія підприємства і держави будувались згідно нормам неформального інституту м’яких бюджетних обмежень. Відповідно, рутина використання процедури ліквідації фінансово неспроможних підприємств була відсутня в адаптаційному потенціалі господарюючих суб’єктів

Вплив інститутів і рутин директивної планової економіки відбивається в напрямку модифікації ринкових інститутів. В інституційних умовах директивної планової економіки були сформовані модель малого суспільства (поділення соціуму на “своїх” і “чужих”), дуалізм норм поведінки, норми безвідповідального ставлення до знеособлених контрагентів, інститут персоніфікованих зв’язків. Це з’явилось чинником  розповсюдження опортуністичної поведінки  й незапланованої модифікації багатьох ринкових інститутів. При цьому, поточні умови господарського середовища - макроекономічні, мікроекономічні й інституціональні – створювали сприятливе середовище для активного прояву даних елементів адаптаційної поведінки. Істотну роль у формуванні й підтримці даних умов мали спрямованість й окремі кроки держави.

            В період 2000-2006 рр. поширились такі форми механізму як адаптація інститутів і формування інститутів. Це сприяло поступовому визріванню окремих ринкових інститутів і інституційних підсистем, збільшенню внутрішнього розмаїття інституційної системи економіки. Зокрема, відбулося відновлення інститутів комерційного кредитування, заощаджень, грошей. Відбуваються позитивні зрушення в розвитку небанківських фінансових інститутів – кредитних спілок, страхових компаній, недержавних пенсійних фондів. Причини зміни напрямку дії адаптаційного механізму, на думку автора, складаються  у поступовій зміні способів адаптаційної поведінки (перехід до конструктивного типу адаптації), сприятливій зміні макроекономічного і інституціонального середовища, вдосконаленні методів державної економічної політики, у тому числі, в області інституціонального регулювання.

Відродження й укорінення найважливіших ринкових інститутів в українськії економіці свідчить про позитивний вплив адаптаційного механізму інституційних змін на розвиток ринкової інституційної системи. Разом з тим, проведене дослідження показало, що в процесі дії механізму неодноразово виникали відторгнення ринкових інститутів, модифікації ринкових інститутів, що мають негативну спрямованість із погляду встановлених цілей і пріоритетів  інституціональних змін.

            У деяких випадках інституційна адаптація приводила до посилення неринкових елементів інституціональної системи - монопольної й бюрократичної влади, приватизації й комерціалізації державних інститутів, розширенню неекономічних способів конкуренції. Це актуалізує вивчення можливостей і методів впливу на процес інституціональної адаптації з боку держави. Важелем регулювання дії адаптаційного механізму інституціональних змін може бути управління адаптаційною поведінкою господарюючих суб'єктів. Методом впливу на останню є корекція елементів адаптаційного потенціалу

суб’єктів (рутини, попередній досвід), що зумовлять перехід до конструктивних типів адаптації. Це сприятиме  прискоренню еволюційного розвитку інститутів сучасної ринкової інституційної системи.