Посилення дії бюджетних заходів у стимулюванні соціально-економічного розвитку регіонів

Третій розділ „Посилення дії бюджетних заходів у стимулюванні соціально-економічного розвитку регіонів” розкриває сукупність засад і підходів до бюджетного   стимулювання   розвитку   регіонів,   фінансові   стимули   збільшення дохідної бази місцевих бюджетів, пропозиції щодо удосконалення міжбюджетних відносин в умовах реформування адміністративно-територіального устрою України.

Стимулювання розвитку регіонів слід розглядати як складову бюджетної політики. Для забезпечення ефективної реалізації бюджетних заходів вважаємо за необхідне дотримуватись такої концепції: збалансування фінансових інтересів (загальнодержавних, регіональних і місцевих інтересів розвитку); фінансового забезпечення наближення послуг до споживачів;  програмно-цільового підходу до  розв’язання проблем фінансового забезпечення розвитку регіону; концентрації бюджетних коштів та інших ресурсів з метою досягнення ефективного їх використання для цілей регіонального розвитку; фінансового співробітництва-партнерства ОМС, наукових і громадських організацій, суб’єктів підприємницької діяльності у виконанні завдань регіонального розвитку;  прийнятного обсягу фінансових ресурсів, що забезпечує ефективне стимулювання розвитку регіонів; ефективної структури джерел фінансування у напрямку зменшення частки бюджетних коштів і зростання фінансування підприємницькими структурами; гарантованого фінансування передбачених законом заходів протягом бюджетного року у запланованих обсягах та у встановлені строки; ефективного державного контролю за використанням бюджетних коштів, субвенцій та капітальних інвестицій на державні програми розвитку регіонів.

Фіскальне стимулювання на регіональному рівні потребує децентралізації, пошуку нових механізмів оподаткування і джерел надходжень ресурсів. Консенсус інтересів у системі платежів між центром і регіонами може бути знайдений в перегляді ставок місцевих податків і зборів, покращанні податкового адміністрування, створенні умов для зростання економічної активності суб’єктів господарювання. Система розподілу фінансової допомоги регіонам повинна будуватись таким чином, щоб мінімізувати стимули до скорочення податків в регіонах та максимізувати стимули до збільшення витрат на надання суспільних благ і послуг. Необхідно знайти реальне і раціональне співвідношення між прагненням до збільшення доходів бюджету та обсягу благ і збільшенням податкового навантаження. Для цього автором вироблено низку пропозицій.

Для створення відповідних стимулів органам місцевої влади до збільшення прибутковості підприємств, зареєстрованих на території регіону, доцільно віднести до власних доходів місцевих бюджетів частину податку на прибуток підприємств недержавної форми    власності.   Необхідно    відмінити    пільги   з    плати  за  землю,  що  дасть можливість спрямовувати залучені кошти на стабільне фінансування соціальних програм.

Збільшення доходів бюджетів розвитку районних та обласних бюджетів слід здійснити за рахунок додаткових надходжень від продажу земель несільськогосподарського призначення, запровадження ефективних критеріїв розподілу централізованих капіталовкладень, удосконалення методики розподілу субвенцій з державного бюджету на інвестиційні проекти, розробки інвестиційної програми регіону як вихідного документу формування бюджету розвитку області.

Для удосконалення міжбюджетних відносин автором запропоновано:

а) У формулу розподілу міжбюджетних трансфертів ввести стимулюючий коефіцієнт, що враховує випереджуючу динаміку зростання обсягу закріплених доходів в плановому періоді в порівнянні з базовим. Це дозволить уникнути диспропорцій місцевих бюджетів у зв’язку зі змінами законодавства;

б) Для визначення прогнозних надходжень доходів, що встановлюються у відсотках до прогнозного обсягу закріплених доходів, розраховувати цей відсоток як середній по країні. Це попередить виникнення загрози невиконання розрахункових показників МФУ;

в) Для зміцнення дохідної бази місцевих бюджетів внести до переліку їх власних доходів такі платежі: плату за торговий патент, фіксований податок на доходи фізичних осіб від підприємницької діяльності, єдиний податок для суб’єктів малого підприємництва, земельний податок та орендну плату за землю у складі власних доходів обласних і районних бюджетів. ОМС мають реальні можливості впливати на обсяг надходження цих податків. Крім того, запропоновано частину коштів, які надходять від продажу земель несільськогосподарського призначення, зараховувати у бюджет розвитку місцевих бюджетів в пропорції, аналогічній зарахуванню плати за землю;  відновити порядок визначення та перерахування з державного бюджету додаткової дотації у зв’язку із перевиконанням    плану    мобілізації    до  загального  фонду  державного  бюджету

доходів, за рахунок яких здійснюється відрахування дотації вирівнювання, із перерахуванням місцевим бюджетам 50% обсягу зазначеного перевиконання. Можливість їх отримання буде вагомим стимулом для ОМС і місцевих органів влади в мобілізації коштів до державного бюджету;

д) Дотримання концепції фінансової децентралізації у наданні бюджетних трансфертів вимагає їх застосування на всіх рівнях бюджетної системи. Для визначення обсягів міжбюджетних трансфертів між місцевими радами у районах, містах районного значення, селах і селищах на основі формульного підходу автором (у складі колективу авторів) вироблено концепцію та розроблено головні формули для планування обсягів витрат на такі цілі по Львівській області:

постановку і досягнення певних цілей на певному етапі розвитку.

Відповідно до розроблених принципів виділяються такі види інвестиційних моделей регіону: стратегічні; ситуаційні; цільові.

Побудова інвестиційних моделей регіонального розвитку передбачає проходження ряду етапів: підготовчого (моніторинг інвестиційного потенціалу та кон'юнктури ринку), оціночно-пошукового (відстеження тенденцій відповідності потреб в інвестиційних ресурсах наявному інвестиційному потенціалу регіону), цільового (визначення та обгрунтування пріоритетних напрямків залучення інвестицій), селективного (прогнозування потреб, можливостей використання інвестицій та окреслення інвестиційних моделей), реалізації та верифікації (оцінка результативності моделей, моніторинг їх реалізації та коректування).

Важливою проблемою побудови інвестиціних моделей регіонального розвитку є недостатність інформації про фінансові результати діяльності підприємств малого бізнесу, поширення різних форм тіньової економіки, а також перехід статистики на нову методологію, що ускладнило побудову довгих динамічних рядів через неспівставність даних.

При всьому розмаїтті існуючих інвестиційних моделей їм бракує концептуальної комплексності, яка б дозволяла ув’язати економічні процеси, що відбивають фінансову, інвестиційну, виробничу, зовнішньоторговельну, соціальну політику держави в єдину цілісну модель. Натомість, розповсюдженими є принципи поетапного коректування економічної політики на базі прогнозних еталонних моделей, тобто моделей бажаного розвитку економічних процесів. Вітчизняні економічні моделі у більшості випадків не носять цільового та стратегічного характеру, а є лише формальними імітаційними моделями, метою побудови яких є прогнозування та імітація макроекономічних параметрів в контексті сценарного моделювання розвитку економіки України.

Автором запропоновано формальну модель нагромадження інвестиційних ресурсів регіону, в основі якої закладено дослідження тенденцій трансформації структури інвестиційних ресурсів конкретного регіону. Ця модель дозволяє здійснювати прогноз обсягів інвестицій, формувати кластери регіонів за структурою інвестиційних ресурсів, оптимізувати величину інвестиційних ресурсів регіону шляхом корегування частки інвестицій з державного та місцевого бюджетів. При моделюванні потреби в іноземних інвестиціях необхідно враховувати умови кредитної та інвестиційної безпеки країни чи регіону.

Іншим типом інвестиційних моделей є моделі, побудовані на основі сценаріїв розвитку регіону, практична корисність яких зумовлена необхідністю вибору пріоритетних напрямів регіонального розвитку. Це передбачає побудову принаймні чотирьох варіантів інвестиційних моделей: простої (лінійної) екстраполяції, ендогенної, екзогенної та змішаної.

Таким чином, сценарний підхід дозволяє описувати безліч траєкторій розвитку регіону без застосувагння жорстких формалізованих методів аналізу.

Потреба посилення впливу на процес залучення інвестицій та прогнозування ефективності управлінських рішень щодо поліпшення інвестиційного клімату регіону зумовила необхідність побудови ситуаційно-цільових інвестиційних моделей. Така економетрична модель впливу факторів формування інвестиційного клімату на інтенсивність процесів інвестування розроблена автором на основі економічних гіпотез, які являють собою сукупність причинно-наслідкових зв'язків. Базовими гіпотезами розробленої моделі визначено: в межах міжрегіональних порівнянь інвестиційна активність (результуюча У) визначається загальним обсягом інвестицій залучених в регіон; обсяг інвестицій, залучених в регіон (результуюча У) залежить від об'єктивних умов, що визначають сприятливість інвестиційного сере- Для визначення розрахункового показника обсягу видатків на утримання органів місцевого самоврядування селищ, сіл (Vys) запропоновано наступну формулу:

Vys = Hymr x Lymr x Sro x Kksp + Vymrg            (1),

 

де Hymr – фінансовий норматив бюджетної забезпеченості з розрахунку на одного працівника, тис.грн.; Lymr – нормативна чисельність працівників, згідно з типовими штатами, осіб; Sro – кількість сільських, селищних рад¸ одиниць; Kksp – коефіцієнт впливу кількості населених пунктів (розраховується за схемою в залежності від кількості населених пунктів на одну раду); Vymrg  - розрахунковий показник обсягу додаткових видатків на утримання ОМС сіл, селищ згідно з вимогами Закону України „Про статус гірських населених пунктів в Україні”, тис.грн. (концепція розрахунку складових формули розроблена автором дисертації).

- Для бюджетів міст республіканського (АРК) та обласного значення, районів розрахунковий показник обсягу видатків на культуру та мистецтво (Vkim(r)) запропоновано визначати за формулою

                        

Vkim(r) = Hkm(r) x Nj x Kvesi + Vksevi + Vkgi        (2),

 

де Hkm(r) – фінансовий норматив бюджетної забезпеченості видатків на культуру та мистецтво з розрахунку на одного жителя, тис.грн.; Nj – чисельність наявного населення АТО, осіб; Kvesi – коригувальний коефіцієнт приведення експозиційних площ музеїв АТО з розрахунку на один експонат до відповідних показників по Україні; Kksevi – обсяг видатків на школи естетичного виховання, тис.грн.; Vkgi – обсяг додаткових видатків бюджету АТО, до складу якої входять гірські населені пункти, тис.грн. Концепція розрахунку складових зазначених формул розроблена автором дисертації.

Проведені автором дослідження, дозволили виробити низку пропозицій щодо удосконалення функціональних повноважень місцевих органів влади в умовах дії адміністративно-територіальної реформи в сферах охорони здоров’я, культури, освіти, спорту та фізичної культури, соціальних послуг; конкретизувати особливості розподілу їх функцій, прав та фінансової відповідальності щодо надання послуг, а також критерії розподілу фінансування. Найбільшу увагу приділено питанням розмежування видаткових повноважень між рівнями бюджетів, удосконаленню системи штатних нормативів (методам розрахунку, поновленню нормативів), програмному забезпеченню зведення показників місцевих бюджетів.

Особливо важливим автор вважає забезпечення ефективного перерозподілу дохідних джерел у зв’язку із перерозподілом повноважень до рівня громад. На його погляд, є декілька шляхів вирішення проблем із фінансування витрат: а) перенесення відповідних часток дохідних джерел (плати за землю, податку на доходи фізичних осіб) за різними варіантами: пропорційного розподілу, повного розподілу або розподілу переважно на рівень громади; б) оцінка ефективності та можливості переходу з розрахунку прибуткового податку за місцем проживання на його розрахунок за місцем праці людини (для збільшення фінансової спроможності менших за розміром громад); в) введення податку на майно для наповнення другого кошика на виконання власних додаткових повноважень громади. Для оцінки ефективності реорганізації міжбюджетних відносин запропонований комплекс показників фінансової самодостатності місцевого самоврядування.

Проведені автором дослідження, вироблені за їх результатами пропозиції потребують розробки нових законів і подальшого удосконалення існуючого законодавства в бюджетній сфері. Для цього в дисертації надано пропозиції із внесення змін до 9-ти статей Бюджетного кодексу України, урахування яких сприятиме уточненню низки позицій бюджетного процесу та, як наслідок, удосконаленню міжбюджетних відносин.