ВИСНОВКИ

            У дисертаційній роботі здійснено теоретичне узагальнення і запропоновано нове вирішення актуального наукового завдання щодо активізації  діяльності підприємств харчової промисловості в ринкових умовах. Результати дисертаційного дослідження дозволили сформувати наступні основні положення, висновки та відповідні практичні та методичні рекомендації.    

            1. Конкретизовано сутність понять “активність”, “активізація”. Активність  визначається як  властивість матеріальної системи, що характеризує першопричину генерування і здійснення процесів цілеспрямованого саморуху з метою зміни, розвитку та вдосконалення системи-продуцента і зовнішнього середовища. Дане визначення дозволило стверджувати, що активність є не застиглою властивістю чи характеристикою і може варіювати з плином часу та змінюватися в залежності від етапу розвитку системи. Регулюючий вплив, який сприяє збільшенню рівня й еволюції форми активності системи визначено як активізація діяльності системи. Встановлено, що активізація діяльності підприємства є конкретним видом активізації діяльності системи взагалі.  Тому активізацію діяльності підприємства слід розглядати як безперервний цілеспрямований процес спонукання підприємства до формування і реалізації активності, подолання пасивності і стереотипності, спаду і застою під впливом зовнішнього і внутрішнього середовища.

            Активізацію діяльності підприємств харчової промисловості слід розглядати,  як постійно діючий цілеспрямований процес  кількісних і якісних перетворень у виробництві і доведенні до споживачів продуктів харчування, спрямований на збільшення виробництва і споживання продовольчих товарів високої якості. 

            2.  На основі узагальнення існуючих підходів до класифікації  резервів активізації діяльності підприємства запропонована систематизована класифікація резервів реалізації активності підприємства. Ієрархічна класифікаційна модель резервів реалізації активності підприємства за рівнем, джерелами, причинами, змістом відображення, методом мобілізації, за формою прояву і місцем утворення дає наукові підстави для вживання певних економічних, правових та організаційних заходів щодо створення умов активного розвитку підприємства.

            3. Розглядаючи підприємство як підсистему системи відтворення матеріальних і духовних благ, проаналізовано його вплив на розвиток економіки країни. Це стало підставою для формування організаційно-економічного механізму активізації діяльності підприємства, який складається з трьох блоків, які своєю єдністю сприяють накопиченню позитивних змін в рівні активності діяльності підприємства.    

            4. У ході дослідження виділено чотири форми системи активізації діяльності підприємства: зовнішня активізація на основі саморегуляції окремими позасистемними активізаційними силами; зовнішня активізація з позасистемним цілеспрямованим активізуючим центром; активізаційне саморегулювання з внутрішньо-системним цілеспрямованим активізаційним центром; активізаційна саморегуляція на основі взаємодії між окремими компонентами внутрішньо-системних активізаційних сил. Система активізації діяльності підприємства поєднує в собі всю сукупність активізаційних форм і їх впливів, але при цьому існують істотні відмінності їх ролі і  функціонального призначення. Деякі з них відіграють визначну роль в формуванні поведінки підприємства, інші можуть доповнювати або корегувати її.

            5. Доведено, що виявленню механізмів і напрямів активізації діяльності підприємства в ринкових умовах має передувати достовірна і об’єктивна діагностика промисловості та її господарських суб’єктів. Для цього розроблено і формалізовано матричну модель,  яка є ефективним інструментом, що дає змогу вирішити ряд задач, які стоять перед підприємством в ринкових умовах. Використання статистичного аналізу для оцінки результатів діяльності підприємства та реалізації активності дозволяє виявити пріоритетні напрямки мобілізації резервів розвитку і врахувати їх при плануванні економіко-організаційних заходів щодо активізації діяльності підприємства.

            6. Сьогодні українські підприємства харчової промисловості ще не можна вважати повністю трансформованими до світового рівня, оскільки ринок продовольчих товарів України не відповідає вимогам до його формування, організації і розвитку, що зумовлено дією низки факторів. Виявлено пріоритетні механізми активізації діяльності підприємств харчової промисловості і, зокрема, підприємств лікеро-горілчаної галузі, а також встановлено, що темпи процесу активізації залежать, насамперед, від змін з боку влади, які полягають у лібералізації фінансово-господарського і законодавчого поля  діяльності підприємств харчової промисловості на макрорівні, та власне від самих підприємств, яким потрібно активніше брати участь у розробленні та впровадженні ефективних інвестиційно-інноваційних проектів, організаційно-управлінських заходів. 

            7. В сучасних умовах насторожує практична відсутність зваженої податкової політики держави, спрямованої на активне стимулювання розвитку діяльності підприємства. Функціонування нової моделі управління податковою політикою потребує чіткої і добре обґрунтованої системи  регулювання. Одним із шляхів в зазначеному напрямі є раціоналізація середньої сумарної ставки прямих і непрямих податків та додержання принципів системності побудови і функціонування механізмів оподаткування.

            8. Для активізації діяльності підприємства  є доцільним формування системи активного стратегічного управління. Для того, щоб успішно існувати і діяти в ринкових умовах, потрібно не тільки оборонятися, а й наступати, пристосовуватися до ситуації. А для цього недостатньо підприємницької сили капіталу, необхідна активна система управління стратегічного спрямування. Правильний вибір активізації напряму стратегічного розвитку підприємства дозволяє запобігти виникненню загроз, і, навпаки,  будь-який стратегічно активізаційний прорахунок, неправильний вибір напряму активності призводять до втрат. 

            9. Для забезпечення менеджменту інструментами управління активністю підприємств розроблено алгоритм оцінювання сили активності внутрішньо-організаційних суб’єктів підприємства, що дозволяє визначити ступінь наближеності фактичної активності внутрішньо-організаційних суб’єктів підприємства до максимально можливого з метою визначення напрямів формування  результативної системи мотиваційного забезпечення.