Аналітичні передумови та реалізація активності   підприємств харчової промисловості України

            У другому розділі “Аналітичні передумови та реалізація активності   підприємств харчової промисловості України ” – на основі аналізу сучасних тенденцій напрямів прояву, розвитку і реалізації активності підприємств харчової промисловості та визначення проблем підприємств лікеро-горілчаної галузі, зокрема, доведена необхідність активізації діяльності підприємств.

            Проведення аналізу сучасних тенденцій напрямів прояву, розвитку і реалізації активності харчових підприємств і лікеро-горілчаних, зокрема, є відправним етапом на шляху активізації їх діяльності.

            В роботі виділені основні істотні специфічні галузеві особливості у формуванні, прояві і реалізації активності підприємств харчової промисловості. Аргументовано, що активізацію діяльності підприємств харчової промисловості з виробництва однорідної за економічним призначенням продукції, слід розглядати як постійно  діючий цілеспрямований процес  кількісних і якісних перетворень у виробництві і доведенні до споживача продуктів харчування, спрямованих на збільшення виробництва і споживання продовольчих товарів високої якості.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

             

          Рис.1. Організаційно-економічний механізм активізації діяльності підприємства

             

            Встановлено, що українські підприємства харчової промисловості ще не можна вважати повністю трансформованими до світового рівня, оскільки ринок продовольчих товарів України не відповідає вимогам до його формування, організації і розвитку, що зумовлено дією низки факторів. Насамперед, це високий рівень нестабільності зовнішнього середовища, відсутність державного регулювання ринку, значна частка тіньової економіки, недосконалість сучасної податкової системи, незадовільний організаційно-технічний рівень виробництва, дефіцит вільних фінансових ресурсів, низький рівень відповідності якості продукції вимогам споживачів, дефіцит платоспроможного попиту на внутрішньому ринку.

             Зображена на рис. 2 динаміка змін темпів приросту фізичного обсягу продукції дозволила зробити висновок про те, що за період 1990-2006 р.р. підприємства промисловості і харчові, зокрема, як мінімум три рази демонстрували  періоди зниження своєї активності: 

            -  перший цикл (1989–1996 р.р.)  – є періодом деградування і катострофування;

            - другому циклу  (1996–2001 р.р.) притаманні усі форми активності (зростання, розвиток, функціонування та спад);

            - третій цикл (2002–2006 р.р.) є циклічним повторенням другого циклу.

 

       Рис. 2. Зміни темпів приросту промислової та харчової продукції в Україні (у % до попереднього року)

 

             Встановлено, що високі темпи економічного зростання протягом 2000-2006 р.р. викликані виходом окремих підприємств харчової промисловості і економіки в цілому на рівень ефективної експлуатації виробничого потенціалу. Для підтримування подальших високих темпів економічного зростання потрібно спрямувати значні зусилля на активізацію діяльності підприємств, тому що інерційна активність розслаблює, демобілізує схильність до впровадження структурних реформ.          У вітчизняній економіці це виявляється у загальмованому стані податкової, адміністративної та пенсійної реформ, у бюрократизації  і у повільному поліпшенні інвестиційного клімату.

            Оскільки жодна країна не здатна досягти максимального рівня активності в абсолютно усіх галузях промисловості у цілому та підгалузях харчової – зокрема, то необхідно зосередити увагу на тих підприємствах, які мають найбільший потенціал розвитку активності.      

            Як об’єкт подальшого аналізу стану активності діяльності були обрані підприємства лікеро-горілчаної галузі,  так як саме на цих підприємствах спостерігається зростання обсягів виробництва та експорту продукції,  розширення асортиментного ряду та покращення його якісних характеристик, посилення інтенсивності конкуренції, масова поява нових виробників, розвиток нових форм комунікацій при жорсткості боротьби в дистриб’юторських мережах. У рамках вітчизняної економіки не багато підприємств можуть характеризуватися настільки високим рівнем рентабельності, такими швидкими темпами посилення інтенсивності конкуренції з одночасно таким сильним впливом держави.   

            Аналіз статистичних даних діяльності лікеро-горілчаних підприємств дозволив виділити основні чинники, які найбільше вплинули на негативну динаміку 1997–2002 рр., а саме: втрата російського ринку збуту; недосконалість роботи контрольних  органів; зниження купівельної спроможності населення; погіршення фінансово-господарського стану підприємств галузі. Але основною причиною негативної тенденції є недосконалість нормативно-правової бази щодо ринків лікеро-горілчаної продукції, зокрема акцизного оподаткування. У 2003 році в порівнянні з 2002  відзначене зростання обсягів виробництва, яке є результатом збереження на колишньому рівні цін на продукцію, переорієнтації інвестиційної політики з зовнішніх джерел фінансування на внутрішні інвестиційні ресурси, використання інструментів маркетингу в процесах реалізації готової продукції на ринку, тощо. У 2004 – 2006 роках зростання обсягів виробництва було викликане іншими факторами: зростанням експорту до країн ближнього зарубіжжя, розширенням середніх цінових сегментів.

            Встановлено, що технічний і технологічний потенціали лікеро-горілчаних підприємств дозволяють активізувати їх діяльність в першу чергу за рахунок збільшення обсягів експорту. Підставою для вищевикладеного є те, що обсяги експорту продукції в 2005 році збільшилися в 2,9 рази. Проте політика  державного регулювання у цій сфері свідчить про недостатню ефективність, яка виявляється в існуванні значного тіньового сектора ринку.

            Здійснений аналіз дозволив зробити висновок про те, що лікеро-горілчані підприємства мають значні резерви на макрорівні, які доцільно мобілізувати за рахунок підвищення ефективності державного регулювання в цій сфері господарської діяльності, сильної протекціоністської політики держави по захисту вітчизняних виробників.

            Ситуація, що склалася на більшості підприємств лікеро-горілчаної галузі у сфері  управління не відповідає вимогам сьогодення. Тому в даній роботі автору було необхідно визначити основні причини існуючого становища, але пошук причин такого становища був ускладнений тим, що подібні проблеми неможливо було виявити тільки на основі наявної управлінської, статистичної та бухгалтерської документації. Тому автором було проведено дослідження низки підприємств лікеро-горілчаної галузі з різними формами господарювання методом вибірки.

            Попередній аналіз ряду документів і висловлень вчених-теоретиків про процедуру розробки стратегічно важливих рішень, про основні мотиви і критерії вибору альтернатив, про рівень планування і ступінь відповідності прийнятих рішень поставленим цілям та потенціалу підприємства дозволили автору зробити наступне припущення: помилки, яких припускається керівництво при генеруванні активності і, зокрема, при прийнятті управлінських  рішень, а також незадовільний рівень їх реалізації пояснюються наступними причинами: недостатнім рівнем розвитку управлінської культури, недооцінкою ролі стратегічного управління і планування, неповною і недостовірною інформацією, на базі якої приймаються рішення та недостатньою мотивацією співробітників.

            Для аналізу результатів діяльності та реалізації активності була апробована розроблена автором матрична модель, використання якої підвищило точність отриманих аналітичних даних.

            Спираючись на проведене в дисертаційній роботі дослідження, автор констатував, що  зроблене ним припущення було вірнім, і що активізація діяльності підприємств у

лікеро-горілчаній галузі залежить не тільки від рішень, які приймаються на рівні держави, але і від зусиль самих підприємств галузі, що зумовило необхідність розроблення нових підходів до активізації діяльності підприємств лікеро-горілчаної галузі.