Теоретико-методичні основи активізації  діяльності   підприємства

            У першому розділі “Теоретико-методичні основи активізації  діяльності   підприємства” досліджено комплекс взаємопов’язаних проблем, які мають ключове значення для розкриття теми дисертаційної роботи. Огляд літературних джерел за темою дисертації та їх аналіз дали можливість з’ясувати, що при визначенні категорії “активізація діяльності підприємства” значна кількість питань, що розглядались науковцями, не втратила своєї значимості. Автором досліджено і узагальнено різноманітні теоретико-методичні погляди щодо активності і запропоновано з позицій системного підходу авторське бачення сутності активності матеріальної системи, активізації діяльності підприємства, систематизована класифікація резервів реалізації активності, визначено основні форми активізації діяльності підприємства, побудовано матричну модель оцінки результатів діяльності підприємства та реалізації активності, запропоновано організаційно-економічний механізм активізації діяльності підприємства.

            За результатами аналізу теоретичних положень, викладених вітчизняними та закордонними вченими, дано авторське визначення активності. Активність – це властивість матеріальної системи, що характеризує першопричину генерування і здійснення процесів цілеспрямованого саморуху з метою зміни, розвитку та вдосконалення системи-продуцента і зовнішнього середовища. В дослідженні зазначено, що оскільки в природі не існує абсолютно саморухомих систем і оскільки кожна матеріальна система активна в якому-небудь одному відношенні і пасивна в іншому, то надання системі статусу активності означає, що в її діяльності переважає внутрішня детермінованість над зовнішньою. Встановлено, що в суспільно-економічному житті процес саморуху і, відповідно, активність мають такі форми: функціонування, зростання, саморозвиток, деградація, катастрофування.

            На систему, форму і рівень її активності впливають не тільки внутрішні чинники системи, але опосередковано і зовнішнє середовище. Відповідно до завдань дисертаційного дослідження в роботі розглядався тільки вплив, який сприяє збільшенню рівня й еволюції форми активності матеріальної системи, який автор визначив як активізацію діяльності матеріальної системи.

            Для того, щоб дати науково обґрунтоване визначення активного підприємства, яке відповідатиме загальним методологічним основам активної матеріальної системи та її специфіці в економічному середовищі, було з’ясовано, що потрібно розуміти під первинною саморушною системою стосовно до економічної системи.       

            Доведено, що вихідним імпульсом продукування активності в економічній системі є суспільство, але її реалізація здійснюється у вигляді діяльності кожного окремого підприємства, яке, з одного боку, є безпосередньою складовою частиною економічної системи, а з іншого – саме виступає як цілісна система. Тому у ринковій економіці функціонують лише ті підприємства, які пристосувалися до вимог ринку, організували виробництво конкурентоспроможної продукції, уміло здійснюють мотивацію висококваліфікованої праці персоналу. Усе це лежить в основі підприємницької діяльності, що є особливим видом господарської діяльності підприємства. Для підприємницької діяльності характерні такі форми активності як: розвиток, зростання, спад та регресія; для господарської – базове функціонування, на яке можуть або накладатися, або ні такі форми активності як зріст, спад, саморозвиток, деградація і саморуйнування.

            Отже, активна діяльність підприємства виражається у свідомій, ініціативній, внутрішньо-обумовленій, самостійній підприємницькій діяльності суб’єкта, її націленості на задоволення мотивів, бажань, інтересів, потреб суспільства та виробництво за допомогою внутрішньо-обумовленої господарської діяльності.  

            На кожному проміжку часу багато можливостей у процесі реалізації  активності підприємства залишаються абстрактними, а частина реальних можливостей не перетворюється на дійсність, тобто підприємство на цьому проміжку часу було пасивним. Найважливіша функція активності – служити джерелом підтримки і розвитку діяльності. Тому в інтересах досягнення цілей підприємству потрібно, щоб: а) діяльність супроводжувалася одержанням суспільно корисних продуктів; б) зміна розміру потенціалу мала ситуаційний характер; в) меншою була частка ресурсів, яка пішла на одержання нецільових результатів. Весь комплекс невикористаних можливостей реалізації активності підприємства доцільно позначати терміном "резерви". Змістовна характеристика резервів як невичерпаних можливостей реалізації активності підприємства сама по собі лише в загальному плані показує розбіжність між дійсною й оптимальною реалізацією активності. Конкретні ж форми вираження резервів – це і є, на думку автора, ті доступні обліку та виміру хиби в процесі реалізації активності підприємства, усунення яких сприяє активізації діяльності підприємства.                          

            Активізацію діяльності підприємства автор визначив як безперервний цілеспрямований процес спонукання підприємства до формування і реалізації активності, подолання пасивності і стереотипності, спаду і застою під впливом зовнішнього і внутрішнього середовища.

            Дослідження показали, що активність підприємства  залежить від різноманітності взаємопов’язаних факторів. Одні з них позитивно впливають на перебіг активізаційних процесів, забезпечуючи активність системи, а інші, навпаки, можуть  уповільнювати розвиток в системі або взагалі спричинити кризову ситуацію в ній. Різноманітність форм активізації діяльності підприємства пов’язана із тим, що активність є системною властивістю і тому можливо виділити такі основні форми активізації діяльності підприємства: зовнішня активізація на основі саморегуляції окремими позасистемними активізаційними силами, зовнішня активізація з позасистемним цілеспрямованим активізуючим центром, активізаційне саморегулювання з внутрішньо-системним цілеспрямованим активізаційним центром, активізаційна саморегуляція на основі взаємодії між окремими компонентами внутрішньо-системних активізаційних сил.    

            Доведено, що формалізувати взаємозв’язок категорій, які задіяні у формуванні реалізації активності підприємства доцільно за  допомогою методу побудови “поля відносин”. Модель  повносистемного аналізу реалізується через матричні моделі, на основі яких в роботі було побудовано матричну модель оцінки результатів діяльності підприємства та реалізації активності, що  дозволило узагальнити інформацію про основні результати діяльності підприємства. Для того, щоб  оцінити, в якій мірі результат діяльності зумовлений рівнем активності підприємства, запропоновано угрупування результатів діяльності підприємства за такими критеріями результативності, як прибутковість,  продуктивність, економічність, ресурсний потенціал.

            На основі дослідження теоретико-методичної сутності категорії активізації було запропоновано організаційно-економічний механізм активізації діяльності підприємства (рис.1).