3. Основні напрями теоретичних досліджень в українській економічній літературі 90-х рр. ХХ ст.

На розвиток української економіки негативний вплив справляли скрутне фінансове становище підприємств, недостатня ефективність приватизації й управління державним майном, зменшення попиту на вітчизняну продукцію через її високу собівартість та неконкурентоспроможність, брак інвестицій, повільне формування законодавчої бази, яка б відповідала економічним процесам перехідної економіки. Усі ці проблеми привертали увагу науковців, з'являється низка публікацій, присвячених обґрунтуванню концепції структурної перебудови, і передусім трансформації промислового комплексу, питанням оптимі- зації галузевої структури національного виробництва, забезпечення його конкурентоспроможності на світових ринках. Так, у працях науковців доволі детально досліджено мету й об'єкти структурних перетворень у промисловості України, стверджується, що ефективнішою вважається та структура виробництва, в якій частка проміжної продукції буде відносно меншою, а частка кінцевої продукції, відповідно, більшою. Щодо наявної структури промислового виробництва в Україні, то вона є нераціональною як з економічної, так і з соціальної точок зору, оскільки в ній переважають екологічно шкідливі виробництва. Отже, вона потребує кардинальної трансформації передусім у бік на- укоємних виробництв.

Цим проблемам присвячено й монографію В. Коломойцева "Вос- становление и структурная трансформация промьішленного комплекса Украиньї". Автор як основу структурної політики розглядає політику промислову, "що визначає стратегію і тактику розвитку промислового комплексу та його структурну трансформацію", головними складовими якої є проблеми енергозбереження, досягнення енергетичної безпеки держави й організації імпортозамісного виробництва. Основою промислової політики України, на його думку, має стати посилення конкурентоспроможності національної економіки. Але, зосередившись на питаннях структурної переорієнтації промислового комплексу країни, автор залишає поза увагою конче важливі проблеми інсти- туціонально-структурних перетворень складових цього важливого процесу.

Утім, як доводить досвід, за умов перехідної економіки структурна перебудова насамперед має спрямовуватися на формування та розвиток ринкового середовища. З огляду на це для України й у теорії, і на практиці на перший план виходить проблема обґрунтування та здійснення комплексу інституціональних реформ: приватизація та законодавче закріплення прав інституту приватної власності, формування конкурентного середовища, вдосконалення інституту права, становлення правового поля господарювання, розвиток фінансових інститутів, обмеження й ліквідація тіньової економіки тощо.