5. Спроби лібералізації адміністративно-командної системи господарства в період "хрущовської відлиги"

М.С. Хрущов бажав ліквідувати вади економіки й надавав цьому першочергового значення. Перші кроки в цьому напрямі спрямовувалися на вдосконалення аграрної політики, на розв'язання продовольчої проблеми та виведення сільського господарства з глибокої кризи. Переломним у цьому плані був вересневий (1953 р.) пленум ЦК КПРС. Одним із перших заходів нового керівництва країни стало суттєве зниження сільськогосподарського податку, списання заборгованості за податками за попередні роки, збільшення розмірів присадибних ділянок. У середині 1950-х років сільське господарство вперше за довгі роки стало рентабельним, доходи колгоспників значно зросли й надалі зростали до 1957-1958 років. Середньорічні темпи сільськогосподарського виробництва у 1954-1959 роках перевищували 7 %. М.С. Хрущов та керівництво низкою заходів намагаються поліпшити ситуацію в аграрному секторі, але це практично не дало позитивних наслідків. До цих заходів можна віднести рішення наздогнати США по виробництву м'яса, масла, молока впродовж трьох-чотирьох років; примусове запровадження посівів кукурудзи по всій країні; хімізацію землеробства, яка не була забезпечена відповідними потужностями в хімічній промисловості. В останні роки правління М.С. Хрущова, в роки семирічки (1959-1965), темпи розвитку радянського сільського господарства помітно знизилися, плани зростання виробництва продукції рослинництва й тваринництва не були виконані, ефективність сільськогосподарського виробництва була низькою. Промислове виробництво впродовж "хрущовського" десятиліття розвивалося досить динамічно. За офіційними даними, в Україні у 1951-1958 рр. промислова продукція щорічно зростала на 12,3 %, а в 1959-1965 рр. - на 8,8 %. В Україні, як і в усій країні, змінюється структура паливного балансу за рахунок збільшення видобутку нафти і газу (нафти - у 4,6 раза, газу - вчетверо). Зростає й видобуток електроенергії як за рахунок теплових електростанцій, так і гідроелектростанцій Дніпровського каскаду. Економічна політика, що її провадило партійно - державне керівництво на чолі з М.С. Хрущовим, загалом сприяла промисловому зростанню, особливо таким її елементам, як активне використання кредитно-фінансових методів стимулювання виконання та перевиконання планових завдань (зокрема запровадження у серпні 1954 р. диференційованого режиму кредитування добре та погано працюючих підприємств), орієнтація на зміцнення госпрозрахункових відносин. Але прорахунки в економічній політиці в роки семирічки стали однією з причин того, що в останні її роки спадають темпи зростання продуктивності праці та капіталовкладень, на серйозну проблему перетворюється довгобуд. Відставання сільського господарства стримувало розвиток легкої та харчової промисловості. Проте реформа, народжена у надрах апарату й реалізована ним же, не зачепила основ господарського механізму, що існував, а лише частково вирішила завдання, що стояли перед нею, породивши при цьому масу нових проблем. Економічні важелі просто не могли стати визначальними за умов абсолютного панування командно-адміністративної системи. Нові завдання вирішувалися за допомогою старого економічного механізму. У 1950-х роках у процесі здійснення економічних перетворень не було належної послідовності й цілеспрямованості, а головне - не ставилося завдання радикального реформування існуючого господарського механізму. У 1961 р. було проведено грошову реформу: масштаби цін було підвищено у 10 разів, у зв'язку з чим було випущено нові гроші. Не було виконано й одне з найважливіших завдань, що стояли перед економікою, - відмова від застосування мобілізаційних заходів при розв'язанні господарських проблем.

А втім, історія "хрущовських " реформ не буде повною, якщо залишити поза увагою соціальні зміни в житті радянських людей, зумовлені цілою низкою заходів, спрямованих на поліпшення умов життя населення, переважно міського. Було скорочено тривалість робочого тижня (із 48 до 46 годин). Високими темпами розвивалось житлове будівництво.