8. Теорія прав власності та трансакційних витрат. Теорема Р. Коуза

Трансакційні витрати - це витрати, що забезпечують перехід прав власності із одних рук до інших і охорону їх прав. На відміну від трансформаційних витрат трансакційні витрати не пов'язані із самим процесом створення вартості. Вони забезпечують трансакцію.

Уперше поняття "трансакційні витрати" використав Рональд Коуз. У своїй статті "Природа фірми" (1937) він визначив трансакційні витрати як витрати функціонування ринку. У середині ХХ-го ст. трансакційні витрати переважна більшість вчених розуміє інтегрально, як втрати функціонування системи. Трансакційні витрати - це витрати, що виникають, коли індивіди обмінюють свої права власності за умов неповної інформації або підтверджують їх за тих самих умов. У зв'язку із виявленням трансакційних витрат можна вести мову і про трансакційний сектор економіки. Якщо донедавна основний економічний аналіз було спрямовано на вивчення економіки в межах інститу- ціональної структури, то у 1937 р. Р. Коузу вперше вдалося порушити і частково розв'язати питання, яке традиційна теорія навіть не ставила: чому існує фірма, якщо є ринок. Ще однією фундаментальною проблемою неоінституціональної економічної теорії є система прав власності. Під системою прав власності, згідно з поглядами А. Алчіана та Г. Демсеця, мають на увазі усю сукупність норм, що регулюють доступ до рідкісних ресурсів. Ці норми можуть встановлюватися і захищатися не тільки державою, а й іншими соціальними механізмами . Заснований Коузом напрям економічної науки дістав назву "проблеми соціальної вартості'. Праця Р. Коуза була спрямована проти панування в економічній теорії тенденції усюди, де тільки можна, шукати так звані "провали ринку" й закликати до державного втручання з метою подолання їх. У ній він також запропонував новий поворот у дискусії про значення прямої взаємодії між фірмами та домашніми господарствами. Висновки, що підтверджують радикальний вплив витрат на діловодство, - основний результат аналізу Р. Коуза. Парадоксально, але саме висновок про наслідки передбачення витрат з діловодства дістав назву "теореми Коуза", згідно з якою "якщо права власності чітко визначені і трансакційні витрати дорівнюють нулю, то розміщення ресурсів (структура виробництва) залишатиметься незмінним та ефективним незалежно від змін у розподілі прав власності". Нині теорема Коуза вважається одним із найяскравіших досягнень економічної думки повоєнного періоду. Із теореми Коуза випливає декілька важливих теоретичних і практичних висновків. По- перше, вона висвітлює економічний зміст прав власності. По-друге, теорема Коуза знімає з ринку звинувачення в "провалах". По-третє, вона виявляє ключове значення трансакційних витрат. По-четверте, вона доводить, що посилання на зовнішні ефекти - недостатня підстава для державного втручання. Йому вдалося досягти багато чого. Зокрема, пояснити структуру й еволюцію інститутів з урахуванням поняття трансакційних витрат. Саме у відсутності ринкових інститутів, що забезпечують мінімізацію трансакційних витрат, Коуз вбачає головне лихо постсоціалістичних країн.

Література: 12, 13, 28, 29.