3. Вплив інформаційно-технологічної революції 60-х рр. ХХ ст. на розвиток господарства провідних країн світу

До інформаційних технологій зазвичай відносять сукупність технологій у мікроелектроніці, створенні обчислювальної техніки (машин та програмного забезпечення), телекомунікації, мовлення та оптико-електронної промисловості. Останні два десятиліття XX ст. виникають значні технологічні прориви у сфері нових матеріалів, джерел енергії, в медицині, у виробничій техніці, зокрема в транспортній технології. Сучасний процес технологічної трансформації розширюється по експоненті. Нові інформаційні технології - це не просто інструменти, якими необхідно користуватися, а процеси, які необхідно розробляти.

Суттєвими відкриттями у сфері інформаційних технологій вважаються такі: поява мікропроцесора як ключового пристрою в поширенні мікроелектроніки (1971 р.); винайдення мікрокомп'ютера в 1975 р. (перший успішний комерційний варіант з'явився у квітні 1977 р.); виробництво операційних систем для мікрокомп 'ютерів компанією Місгозой (середина 1970-х рр.); промислове виробництво оптичних волокон компанією Согпіпд 01а§8 на початку 1970-х рр.; промислове виробництво відеомагнітофонів компанією 8опу у середині 1970-х рр. на основі відкриттів, зроблених у 1960-х роках в Америці та Англії; створення в 1969 році компанією Аіїуапсеії Кезеагск Рщесі Лдатсу (АКРА) Міністерства оборони США нової, революційної електронної комунікаційної мережі, яка згодом перетворилася на сучасний Інтернет.

Усі ці відкриття мають спільні характеристики. Ґрунтуючись головним чином на наявних знаннях і розвиваючись як продовження ключових технологій, вони завдяки доступності й падінню ціни та зростанню якості являють собою кардинальний прорив у масовому поширенні технології у сфері комерційного та суспільного використання.

Під час третьої хвилі НТП розпочалося й господарське освоєння навколоземного космічного простору, були синтезовані матеріали, яких раніше не існувало в природі, створено промислові роботи, здатні практично повністю замінити людину на виробництві, а персональний комп'ютер перетворив і примножив потоки інформації. Досягнення науки і техніки у поєднанні з високим рівнем політичних, економічних та соціальних інститутів уможливили вихід країн Заходу на небачений раніше рівень економічного розвитку - рівень задоволення різноманітних, зокрема зовсім нових потреб переважної частини свого населення.

Усе це дало підстави для висновку про завершення індустріального періоду в розвитку таких західних країн: США, Великої Британії, Франції, ФРН, Японії, Швеції, Норвегії, Швейцарії, Голландії, Бельгії, Австрії, Ізраїлю та ін.

А втім, скороченню кількості та частки зайнятих у промисловості цих країн сприяло також перенесення виробничих потужностей, особливо "екологічно сумнівних", до таких країн із середнім рівнем економічного розвитку і відносно дешевою робочою силою, як Туреччина, Південна Корея, Індонезія, Бразилія, Мексика, Таїланд. Перенесення технологій і цілих виробництв до цих та інших країн, поряд із негативними ефектами, мало наслідком їх індустріалізацію, перетворення на нові індустріальні країни або нові індустріальні економіки.

У цей період країни Латинської Америки, Східної Європи та колишнього Радянського Союзу перебувають на етапі переходу не лише від планово-директивної до ринкової економіки, а й до постіндустріа- льної структури виробництва та зайнятості. Та попри те, що нова технологічна структура і нова постіндустріальна, сервісно-інформаційна економіка відіграють дедалі більшу роль у світовому співтоваристві, говорити про остаточне і глобальне завершення доби індустріалізму зарано. Про це свідчить принаймні те, що такі країни, як Китай та Індія, зі своїм величезним економічним потенціалом, зовсім нещодавно вступили у стадію зрілого індустріалізму, а більшість країн Африки його ще навіть не досягли.