2. Економічні зміни в провідних країнах світу у 1970-х рр. та їх відображення в посткейнсіанстві. Загальна характеристика нового кейнсіанства

Новими економічними явищами, що характеризували функціонування світового господарства у 70-х - на початку 80-х рр. XX ст., були такі: подальше розгортання НТР, посилення інтелектуалізації й віртуа- лізації економічних відносин; вступ виробництва на основі переходу до наукомістких і ресурсозбережувальних технологій у фазу глобальної технологічної модернізації; вичерпність традиційних екстенсивних факторів економічного зростання; загострення проблеми дефіцитності енергетичних ресурсів у вигляді глобальної енергетичної (нафтогазової) кризи розвинутих країн. Також у цей період посилювалася роль екологічної складової економічного прогресу перед загрозою тотального руйнування навколишнього природного середовища. Зростання інтернаціоналізації господарських зв'язків та панування транснаціональних корпорацій надавали кризовим явищам характеру глобальності. Характерним було також поєднання глобальних проблем із поглибленням економічних суперечностей та виявів макроекономічної нестабільності економік провідних країн Заходу, про що свідчать світові економічні кризи 1974-1975 та 1980-1982 рр. Надзвичайної гостроти їм надавало поєднання циклічних спадів із низкою структурних криз - енергетичною, валютно-фінансовою, екологічною, що зумовило небачені раніше за глибиною й раптовістю шоки пропозиції. Стрімке зростання світових цін на нафту спричинило подорожчання паливно-сировинних ресурсів. Ціни на сировину та паливо впродовж 1972-1973 рр. перевищили зростання їх за період від кінця Другої світової війни до 1972 року, що завдало нищівного удару по пропозиції; зумовило спад у країнах із розвинутою ринковою економікою за одночасного зростання цін. Суттєвою відмінністю від попередніх циклічних спадів стало таке нове економічне явище, як стагфляція - одночасний спад зі зростанням безробіття, та інфляція. Необхідність пошуку шляхів виходу з кризи кейнсіанського напряму призвела до посилення критики кейнсіанської ортодоксії з боку представників не- ортодоксального кейнсіанства. Вихід із кризи вбачали в необхідності модернізації та модифікації методологічних засад кейнсіанства. Посилення розмежування в середовищі кейнсіанства наприкінці 60-х - на початку 70-х рр. XX ст., що було пов'язане з переоцінкою вагомості ортодоксальної теорії кейнсіанства з боку самих кейнсіанців, призвело до формування двох основних тенденцій подальшого розвитку цього напряму: по-перше - традиційні кейнсіанці, представники старого покоління кейнсіанців (П. Семюелсон, Дж. Тобін, Г. Екклі, Л. Клейн, Ф. Мо- дільяні), які за умов теоретичної кризи цього напряму залишилися на непохитних позиціях кейнсіанської ортодоксії, і, по-друге, - посткей- нсіанці, що являли собою молоду генерацію науковців-новаторів (Р. Клауер, А. Лейонхуфвуд, П. Девідсон, С. Вайнтрауб, X. Мінскі), які виступили з різкою критикою. Отже, можна вирізнити дві основні течії у структурі посткейнсіанства: 1) американська течія посткейн- сіанства, або монетарне посткейнсіанство - Р. Клауер, А. Лейон- хуфвуд, П. Девідсон, С. Вайнтрауб, X. Мінскі; 2) англійська течія посткейнсіанства - Дж. Робінсон, Н. Калдор, П. Сраффа, Л. Пазінетті, Я. Крсгель, Дж. Ітуелл. Отже, у 1970-х рр. посткейнсіанство як нове теоретичне відгалуження кейнсіанського напряму зробило спробу оновлення макроекоеномічної теорії з урахуванням змін у тогочасній ринковій економіці.

До ідейно-теоретичних ідей посткейнсіанства можна віднести

такі:

теорію Дж.М. Кейнса, яка була основою обох напрямів посткейнсі- анства;

критичне та творче використання ідей монетаризму та неокласичної мікроекономічної теорії американськими посткейнсіанцями;

відродження рікардіанства і передусім методологічних засад його теорії вартості представниками англійського посткейнсіанства (П. Сраффа);

використання англійськими посткейнсіанцями здобутків інституці- онального напряму економічної теорії, враховуючи у власних дослідженнях існування і взаємодію соціально-економічних та політичних інституцій;

використання наукових ідей макроекономічної теорії й теорії розподілу національного доходу, економіко-математичні методи дослідження польського економіста Міхала Калецького;

визнання деякими представниками англійського посткейнсіанства (Дж.В. Робінсон) доцільності використання елементів марксистського аналізу, особливо макроекономічних, загальнорівноваж- них аспектів теорії суспільного відтворення.

Посткейнсіанські течії об'єднують спільні цілі, якими є:

теоретичне протистояння неокласичній системі;

необхідність завершення кейнсіанської революції;

створення нового синтезу макро- та мікроекономіки. Але поряд з цим американське та англійське посткейнсіанство мають певні відмінності та особливості.

Особливості американського посткейнсіантва: макроаналіз монетарної сфери, врахування грошового чинника в макроекономіці; включення неокласичної мікроекономіки як теоретичного підґрунтя ма- кроекономічного аналізу; урахування ролі недостатньої інформації на фінансових ринках; широке впровадження економіко-математичних методів. Методологічні засади англійського посткейнсіанства: заперечення методології маржиналізму (теорії граничної корисності та граничної продуктивності; відродження традиції класичної школи у вигляді неорікардіанства (теорії цінності, прибутку, розподілу); включення дослідження інституцій та інституціонального принципу "кумулятивної всебічної причинності"; спроби використання аналізу процесу суспільного відтворення К. Маркса.

У 1980-х рр. відбулося відокремлення прибічників американського монетарного посткейнсіанства у вигляді нового кейнсіанства, яке суттєво відрізняється як від неокейнсіанства, так і від постскейнсіанства. Важливу роль у розробленні ідей нового кейнсіанства у цей час відіграють американські економісти, серед них Брюс Грінвальд, Джозеф Стігліц (Стенфордський університет), Джордж Акерлоф та Жанет Йєллсн (університет Берклі), Олів'є Бланшар та Джуліо Ротсмберг (Массачусетський технологічний інститут), Грегорі Манків (Гарвард) та ін. Прихильники цієї течії, подібно до посткейнсіанців, виходять з того, що в капіталістичному господарстві існують серйозні причини, здатні викликати болісні відхилення від стабільного економічного зростання та повного використання ресурсів, призвести до макроекономічної нестабільності ринкової економіки, тому необхідним є активне втручання держави в економіку.

Нові кейнсіанці, на відміну від своїх попередників, удосконалюють методологію економічних досліджень шляхом залучення як неокласичних ідей, так і відповідного категоріального апарата, використовують формально-математичний апарат загальної рівноваги. Вони досліджують функціонування ринків капіталу, праці, товарів та раціональної поведінки господарських агентів за умов макроеко- номічної невизначеності та неповноти економічної інформації. Нові кейнсіанці аналізують проблеми грошей та ціноутворення. Найбільшу увагу їх привертає концепція ціноутворення за умов недосконалої конкуренції. Нові кейнсіанці вважають, що кейнсіанська теорія сьогодні - це теорія малозмінних цін і заробітної плати, які й потребують дослідження під час аналізу стійкої інфляції. Прихильники кейнсіанс- тва мусили визнати небезпечність невпинного й беззастережного зростання державних видатків й дефіцитів державного бюджету. Це повною мірою позначилося на їхній економічній політиці, де традиційно в основі регулювання попиту перебувала бюджетна політика, точніше - політика бюджетного дефіциту. У кредитно-грошовому регулюванні акцент робиться на посиленні гнучкості всієї кредитно-грошової системи. У центрі уваги опиняється політика доходів, якій приділяють особливого значення. Саме в ній сучасні кейнсіанці вбачають можливість одночасного розв'язання проблеми зайнятості та інфляції. Власне, пропозиції нових кейнсіанців зводяться до обґрунтування нової макроекономічної стратегії, яка полягає в тому, що за умов сучасної договірної економіки уряд має перебрати на себе контроль за цінами й доходами за допомогою оподаткування, коли відбувається регулювання процесів монополізації. Встановлення заробітної плати має відповідати співвідношенню попиту та пропозиції в кожному секторі економіки.