2. Вплив військово-конверсійних факторів на розвиток національних економік провідних країн Європи після Другої світової війни. План Дж. Маршалла

Військово-конверсійний, або фактор війни (група факторів негативної і позитивної дії на повоєнний розвиток Європейської та загальносвітової цивілізацій): геополітичні трансформації; демографічна криза й стагнація; дестабілізація економічної системи, фінансової сфери, сільського господарства, сфери праці та міжнародних економічних зв 'язків, визрівання передумов для їх стабілізації.

Цей фактор спричинив низку змін геополітичного характеру, зокрема зусилля країн Західної Європи почали спрямовуватися на відбудову господарств, поліпшення соціальної сфери, поновлення міжнародних зв'язків.

Бурхливому розвитку економічної системи європейської цивілізації, США та Японії у період між 1945 і 1975 роками передували такі явища світового масштабу, як жорстка економічна депресія і кровопролитна війна. Повсюдно, за винятком США, перехід економіки на мирні рейки неймовірно ускладнився. Загалом фактор війни суттєво вплинув на світову господарську систему та її структурні елементи - національні економіки. Одразу після закінчення війни активізувалася політична підсистема європейської цивілізації та США у відповідь на проблеми, пов'язані із повоєнним устроєм. За підсумками Другої світової війни докорінно змінилося співвідношення сил між державами світу. Європейська цивілізація зазнала найбільших втрат, а Німеччина - тотальної поразки; Велика Британія та Франція відчутно послабшали, тоді як США збагатилися і почали домінувати над країнами Західної Європи. Не забарилися й ознаки розпаду колоніальної системи.

З огляду на суттєве посилення ролі інститутів, насамперед держави, яка й надалі утверджувалася в статусі гаранта економічних, соціальних і політичних прав особистості, місією політичних еліт провідних європейських країн стає розв'язання завдання захисту і безпеки існування європейської цивілізації.

А втім, незважаючи на інституціональний обвал, завдяки частковому збереженню політичної узгодженості дій ще під час війни й особливо - у повоєнний період, більшість країн Заходу вдалися до налагоджування відносин співпраці та соціальної згоди. Головним стимулом для їхньої солідаризації було утворення наприкінці 1950-х років світової соціалістичної системи. Тут сформувався внутрішній соціалістичний ринок, система якого мала позаекономічний характер. Цей розкол Європи й утворення ідеологічно непорівнянних груп країн зумовив стан "холодної війни", який, у свою чергу, вийшов за межі внутрішньоєвро- пейського конфлікту. Утверджуються, по суті, два ідеологічно полярні та політично відмінні табори - капіталістичний та соціалістичний, які розкололи Європу на два непримиренні полюси, протистояння яких зумовило пролонгацію нарощування військового потенціалу на шляху до встановлення балансу сил.

Отже, серед проблем повоєнного відновлення та співіснування провідних країн світу слід назвати такі: повоєнна відбудова національних господарств, упорядкування світової економічної системи; розв'язання проблем національної й колективної безпеки; потреба в уніфікації правового простору різних країн і вироблення спільних правил гри щодо координації економічної політики.

План Маршалла названо на честь державного секретаря США Джорджа Кетлета Маршалла (1880-1959). У червні 1947 року в Парижі на нараді міністрів іноземних справ США, Великої Британії, Франції та СРСР було вирішено створити організацію з вивчення ресурсів і потреб європейських країн і визначення розвитку основних галузей промисловості. До неї ввійшли 16 країн (Англія, Франція, Італія, Бельгія, Люксембург, Швеція, Норвегія, Данія, Ірландія, Ісландія, Португалія, Австрія, Швейцарія, Греція, Туреччина). У липні 1942 року ці країни уклали конвенцію про створення організації європейської економічної співпраці (ОЄЕС), яка мала розробляти спільну програму відбудови Європи. Виконання плану передбачало низку жорстких обмежень, продиктованих США, зокрема:

одержувачі кредитів мали відмовитись від націоналізації промисловості;

надати повну свободу приватному підприємництву, одночасно гальмуючи розвиток конкурентних із США галузей промисловості;

зняти обмеження імпорту американських товарів і знизити ввізні митні платежі;

обмежити торгівлю із соціалістичними країнами;

заборонялось вивозити товари, завезені зі США.

Дотримання цих умов контролювала спеціально створена Адміністрація економічного співробітництва.

Серед причин виникнення й подальшого застосування плану Маршалла назвемо такі: уповільнені темпи повоєнного економічного відродження Західної Європи, посуха й низький урожай 1947 року; скорочення міжнародного товарообігу та дефіцит товарів як наслідок валютного контролю у довоєнний та воєнний періоди, а також дотримання збалансованих двосторонніх торговельних потоків; нестача американської валюти ("доларовий голод") для подолання товарного дефіциту (дефіцитні товари можна було придбати в Південній Америці за долари); брак інвестицій; загроза політичній стабільності

Західної Європи (загострення "холодної війни' між США і СРСР та роль комуністичних партій у Франції та Італії).

План Маршалла реалізовували від квітня 1948 року до грудня 1951 року. Загальний контроль за його виконанням здійснювала Адміністрація економічної співпраці, очолювана відомими американськими фінансистами та політичними діячами. Допомогу надавали з федерального бюджету США у вигляді безоплатних субсидій і позик. За цим планом США видали 17 млрд. доларів, основну частку з яких (60 %) отримали Англія, Франція, Італія, ФРН. 30 грудня 1951 року план був офіційно замінений законом "Про взаємну безпеку'.

Реалізація плану Маршалла мала низку наслідків: новий імпульс отримала промислова реконструкція країн та поновлення транспортної інфраструктури Західної Європи; створено умови для модернізації індустріального й сільськогосподарського обладнання, що позитивно позначилося на продуктивних силах національних економік Західної Європи; на стабільний рівень було виведено темпи виробництва продукції, полегшилися внутрішньоєвропейські розрахунки та розрахунки із боргами країн Західної Європи; відбулося пожвавлення фінансового ринку та розширення світової торгівлі зі специфікою до відкриття європейського ринку збуту для США і Канади; розпочалося відновлення і зміцнення європейського середнього класу - гаранта політичної стабільності і сталого розвитку; було усунено загрозу комунізму для Західної Європи.