1. Основні тенденції розвитку світового господарства

Наприкінці XIX ст. в країнах Західної Європи, США, Росії та Україні спостерігався бурхливий розвиток наукової та технічної думки. Наукові відкриття та винаходи даного періоду отримали назву другої науково-технічної революції. Вона вплинула на господарський розвиток більшості країн світу та обумовила появу низки нових тенденцій: концентрації виробництва і капіталу; монополізації економічних систем; формування світового ринку.

У даний період були винайдені нові технології отримання, передачі та приймання електроенергії; використання електричної енергії спричинило нововведення в металургії, машинобудуванні та хімії; були винайдені двигуни, що працювали на основі енергії спалювання вуглеводневого палива; винайдення двигунів внутрішнього згорання призвело до революційних змін у розвитку транспорту; розроблювались та впроваджувались у життя нові технології в галузі хімії; розвивались різноманітні засоби зв'язку.

Друга науково-технічна революція змінила технологічну базу усіх галузей промисловості та стала основою для виникнення і швидкого розвитку нових галузей. У результаті таких змін значно збільшився світовий промисловий потенціал та зросли темпи економічного розвитку промислово розвинутих країн.

Нові тенденції в розвитку техніки і технологій змінили структуру виробництва: почала формуватись нова галузева структура, а також змінилась питома вага окремих галузей. У даний період з'являються нові галузі, такі як виробництво електроенергії, електротехнічна, хімічна, нафтодобувна, нафтопереробна, автомобіле- та літакобудування, залізничний транспорт, які мали високі темпи розвитку. У той же час відбувалось уповільнення темпів зростання традиційних галузей промисловості, а саме: текстильної, вугільної та чорної металургії, хоча обсяги виробництва цих галузей в абсолютному вираженні зростали. Зміни в галузевій структурі виявились у більшому розвитку виробництв групи А та в уповільненні розвитку підприємств групи В.

Наслідком революційних змін у техніці і технології стали процеси концентрації виробництва. Концентрація виробництва - це зосередження значної частини виробничих потужностей та робочої сили на одному промисловому підприємстві.

Даний процес вимагав залучення великих капіталів, що й зумовило процес концентрації капіталу. Концентрація капіталу відбувалась як процес накопичення та централізації. Централізація відбувалась шляхом утворення великих банків та інвестування банками промислового виробництва. У результаті утворювались фінансово-промислові групи та відбувалось формування фінансового капіталу. Іншим способом централізації капіталу стало акціонування підприємств, в результаті чого виникла акціонерна форма власності. Провідною формою організації бізнесу стають корпорації.

Процеси концентрації і централізації виробництва і капіталу стали основою створення монополій. Монополія - (від грец. топо — один і роїео - продаю) - форма організації виробництва, що передбачає об'єднання підприємств, які виробляють продукцію певного виду, виникає на основі високого рівня концентрації виробництва та капіталу з метою встановлення контролю над ринком для обмеження конкуренції та отримання високих (монопольних) прибутків. Основні форми монополій: картель, синдикат, трест, концерн.

Картель - об'єднання декількох підприємств однієї галузі виробництва, учасники якого зберігають власність на засоби виробництва і виготовлений продукт, виробничу та комерційну самостійність, домовляються про частку кожного у загальному обсязі виробництва, ціни, ринки збуту, обмінюються патентами на нову техніку тощо.

Синдикат - об'єднання підприємств, в якому розподіл замовлень на купівлю сировини і реалізацію продукції здійснюється через єдину збутову контору або інший аналогічний орган. Учасники синдикату зберігають виробничу, але втрачають комерційну самостійність.

Трест - об'єднання підприємств однієї або кількох технологічно пов'язаних між собою галузей промисловості, учасники якого втрачають свою комерційну і виробничу самостійність, підкоряючись єдиному контролю. Юридично створення тресту означає передачу контролю над колись незалежними підприємствами (у формі контрольного пакета акцій або особливого довірчого сертифіката) його засновникам.

Нерідко трест очолює холдинг - держательська компанія, яка зосереджує у своїх руках акції учасників цього об'єднання і здійснює контроль за їх діяльністю.

Концерн - об'єднання підприємств різних галузей промисловості, транспорту, торгівлі, банків, науково-дослідних та навчальних центрів тощо зі спільною власністю і єдиним фінансовим контролем, метою якого є здійснення спільної діяльності. Оперативне керівництво здійснює рада директорів.

Зростання обсягів промислового виробництва призвело до розширення міжнародних економічних зв'язків та формування світового господарства як цілісної системи, яка об'єднала усі регіони землі. Міжнародний обмін виявився у русі товарів, трудових ресурсів, капіталів. Одним із аспектів формування світової системи господарства стає колонізація. У період, що розглядається, завершився поділ світу між невеликою кількістю держав.