5. Господарська система Голландії у ХV-XVІІ ст.

Зі зміною торговельних шляхів після Великих географічних відкриттів Нідерланди опинились на перехресті шляхів світової торгівлі та стали торговим посередником між Заходом і Сходом, Півднем і Північчю. Особливістю розвитку Нідерландів було і те, що кріпосне право не набуло значного розвитку, а селяни зберегли особисту свободу. Частка феодального землеволодіння становила лише 20-25 %. Створювалися фермерські господарства, райони "торговельного землеробства", які спеціалізувалися на вирощуванні певних культур. Таке становище сприяло і більш ранньому, ніж в інших країнах Європи, розвиткові капіталізму. Значна кількість міст, які славилися суднобудуванням, мануфактурами тощо, укорінення капіталізму в сільському господарстві та його товаризація зробили Нідерланди однією з найбільш розвинутих країн Західної Європи. Але хід економічного розвитку Нідерландів гальмувала феодальна католицька Іспанія, яка в середині XVI ст. перетворила країну на свою провінцію. Жорстока інквізиція щодо населення протестантських північних провінцій Нідерландів, високі податки щодо купців, промисловців, обмеження в торгівлі та підприємництві призвели до масового невдоволення і врешті-решт до революцій, які мали національно-визвольний характер. Революція та визвольна війна перемогли тільки у північних провінціях, які 26 липня 1581 року проголосили свою повну незалежність. Утворилася нова буржуазна держава - Голландія (Іспанія визнала її незалежність лише в 1609 році). Звільнення від іспанського феодального панування стало додатковим стимулом для економічного зростання Голландії [13].

Найбільшого розвитку в Голландії, яка вже у XVII ст. стала "зразковою капіталістичною країною", набули зовнішня і внутрішня торгівля. Головне значення для економіки Голландії XVII ст. мала зовнішня торгівля. Витіснивши ганзейську торгівлю з північноєвропейського регіону, Нідерланди стали основним постачальником хліба, лісу та інших сільськогосподарських товарів із Північної та Центральної Європи до країн Південної Європи. Революційно-визвольні війни Голландії поступово перетворились у так звані торговельні війни, спрямовані на позбавлення монопольного становища іспанців в Америці та португальців на експлуатацію колоній на Сході. Витіснивши португальців, голландці створили величезну імперію, яка простягалася від Мозамбіку до Японії. На відміну від Іспанії, а пізніше Англії і Франції, ця країна не прагнула до територіального захоплення. Голландці закладали торгові факторії, монополізували постачання прянощів та східних товарів, займалися каботажними перевезеннями. У цьому вони повторювали португальців.

Сукупний торговельний обіг Голландії в середині ХУІІ ст. досяг 75-100 млн. флоринів (флорин - 3,5 г золота) на рік. Переважала торгівля з ^дією, Китаєм, Японією, Америкою. У 1602 р. було створено Ост-Індську компанію (приватне акціонерне товариство, значну кількість акцій якого контролювала держава), що потім стала зразком для інших торгових компаній. Вона мала право від імені уряду укладати торгові й мирні угоди, вести війну, утримувати армію, судити своїх чиновників, тобто фактично була державою в державі. Торгівля Ост- Iндської компанії приносила астрономічні прибутки, тому що гвоздика перепродувалася у 7 разів, перець - у 8-10, чай - у 3-4 рази дорожче. У 1606 р. компанія виплатила своїм членам 67 % дивідендів. У 1699 р. капітал компанії становив 4 тонни золота.

Великим попитом користувалися у голландських купців і товари з України та Росії: віск, зерно, коноплі, поташ, м'ясо та ін. Вони вивозилися через Ригу. Голландія торгувала з Францією, Англією, а також з кпанією, що перебувала з нею у стані війни. Найголовнішим портовим містом був Антверпен. Найвищого розквіту воно зазнало у 1535-1557 рр. У місті проживало близько 100 тис. осіб. Сюди прибувало по кілька тисяч кораблів, іноземні фірми мали тут своїх представників, антвер- пенська біржа займала за обсягами угод одне з перших місць у Європі [28]. Пізніше війна з Іспанією стала причиною перенесення торгового центру з розореного іспанцями Антверпена до Амстердама. Однією з умов капітуляції Антверпена перед іспанцями було право жителів міста покинути його разом зі своїм майном. Тому антверпенські купці, які перебралися до Амстердама, привезли із собою капітал, свої уміння і торгові зв'язки. Половина вкладів Амстердамського банку, створеного у 1609 р., надійшла з Південних Нідерландів.

Амстердам, що виступив спадкоємцем італійських міст і Антверпена, став головним торговим центром Європи. Він був останнім торговим містом після Генуї, Венеції та Антверпена, яке представляло власні інтереси, а не інтереси нації та країни в цілому.

Таким чином, зовнішня торгівля Голландії охоплювала всі країни Європи та їх колонії, що дало їй змогу стати у ХУІІ ст. світовим торговим гегемоном. Сприяла цьому і та особливість розвитку Голландії, що, на відміну від Англії, де капітал вкладався в основному в промисловість, головними сферами використання голландського капіталу були торгівля і морські перевезення, які давали найбільший прибуток. Наприкінці ХУІ ст. кораблі Амстердама перевозили 5/6 товарів, якими обмінювалися Піренейський півострів і Північна Атлантика. Розвиток зовнішньої і внутрішньої торгівлі зумовив зростання ролі банківської справи та кредиту. В європейській торгівлі дедалі більшого розвитку набував комерційний кредит. На початку XVI ст. в Антверпені утворився грошовий ринок, де в міжнародних розрахунках використовували векселі (письмові боргові зобов'язання) на пред'явника. Борги та кредити надходили на ринок. Векселі були в обігу замість готівки, переходили з рук у руки, поки не анулювалися. Загальною стала практика платіжних розпоряджень (асигнацій), що встановлювала відповідальність кредиторів. У 1598 р. було засновано Страхову палату. Голландія стала центром ринку цінних паперів. Сюди почали стікатися численні переказні векселі, які скуповували багаті голландські купці й банкіри, випускаючи під це забезпечення власні цінні папери. Упродовж XVII ст. Амстердам перетворюється у найбільший міжнародний фінансово-кредитний центр, чому сприяли низькі проценти (5 %) на позичковий капітал.

Амстердам повторив долю Генуї і Венеції, які наприкінці XV ст. також перейшли від торгівлі до кредиту. У XVIII ст. Голландія остаточно стала банкіром Європи, який кредитував цілі держави, але поступилася торговельною першістю іншим країнам. Надлишкові голландські капітали, проникаючи в економіку інших країн і отримуючи при цьому значні прибутки, водночас стали одним із факторів економічного розвитку цих країн. Отже, Голландія своїми руками "вирощувала" конкурентів. Уже в 30-ті роки XVII ст. голландська торгова система в Європі була зруйнована.

У XVII ст., крім зовнішньої торгівлі, Голландія надавала великого значення рибальству. У цій галузі було зайнято 100-120 тис. осіб і до двох тисяч кораблів. Отримавши у спадок від ганзейців дуже прибуткову торгівлю оселедцями, Голландія забезпечувала ними всю католицьку Європу, яка і в XVII ст. продовжувала "страждати" від частих постів. Добре розвинуте рибальство було надзвичайно прибутковою справою для купців і судновласників, справжнім "золотим дном", що у свою чергу стимулювало розвиток торгівлі, суднобудування, виробництво парусини тощо. Голландія у XVII ст. вирізнялась високим ступенем розвитку суднобудування. Ця невелика республіка (площа

Л

25 тис. км і населення 2 млн. осіб) мала у XVII ст. флот, який і за кількістю, і за тоннажем переважав флот усієї Європи. Взагалі, голландський флот налічував 15 тис. кораблів, 150 тис. моряків, що становило 75 % світового флоту. Тільки у двох містах, Амстердамі й Зандамі, налічувалось близько 130 корабелень. Будівництво кораблів коштувало в Голландії в 1,5-2 рази дешевше, ніж в Англії, і набагато дешевше, ніж у всіх інших країнах Європи. Тому голландці будували кораблі майже для всіх європейських країн, у тому числі для Англії, Росії, Речі Посполитої та ін. Центрами суднобудування були Саардам і Роттердам.

Канатні, парусні, паперові, скляні й деревообробні мануфактури, лісопильні були майже в кожному місті. На будівництві флоту працювали тисячі теслярів, столярів та інших майстрів. У ХУІІ ст. Голландію було визнано центром світового суднобудування. Значного розвитку в Голландії у ХУІІ ст. набула також текстильна промисловість. Її центрами стали Лейден і Xарем. Саме в цій галузі народного господарства у Голландії раніше від Англії, де у ХУІІ ст. більше була розвинута розсіяна мануфактура, у Голландії поширення в основному набула централізована мануфактура. Голландські ткацькі мануфактури виготовляли тонку тканину, відоме голландське полотно, парусину, плюш,тканини з льону, шовку. I все це справедливо вважалось у тогочасній Європі першосортним. Фландрійські ткацькі верстати були відомі ще з часів середньовіччя і відзначалися високою досконалістю.

Капіталістичні форми активно впроваджувались і в сільське господарство Голландії, що знайшло своє втілення у передовій для того часу агротехніці, товаризації сільськогосподарської продукції і виробництва, капіталістичній оренді; великих фермах, інтенсивному садівництві. Голландці стали більше вирощувати культури, які приносили найбільший дохід (льон, коноплі, рапс, хміль, тютюн), та ті, що використовувалися для виготовлення барвників - пастель і марену. Це було пов'язано з розвитком такої галузі промисловості, як кінцева обробка і і фарбування сирового сукна, що постачалось в основному з Англії. За допомогою гребель, дамб і насипів у моря і болота було відвойовано тисячі гектарів землі для сільського господарства. Уже в ХУІ ст. голландці стали вирощувати кормові культури, застосовувати дренаж, мінеральні добрива.

Таким чином, у ХУІІ ст. Голландія була найбільш розвинутою країною у галузі промисловості та сільського господарства, її столиця Амстердам була торговим і фінансово-кредитним центром не тільки Західної Європи, а й всього світу. Наступне століття для розвитку економіки Голландії було не таким успішним. Уже в першій половині ХУІІІ ст. вона починає відставати в економічному розвитку від Англії і втрачати лідерство у світовій торгівлі. Різко скоротились рибальство і суднобудування. Якщо в середині ХУІІ ст. в море кожного року виходило 1 500-2 000 риболовних суден, то через століття - не більше 200. На найбільших судноверфях кількість закладених кораблів зменшилася у ХУІІІ ст. в 10-15 разів. Незабаром англійський флот і фабрики обійшли флот і мануфактури Голландії.

Утримувати торгові позиції голландській буржуазії певний час допомагали широкі торговельні та фінансові зв'язки. Навіть наприкінці ХУІІІ ст. більше 80 % зерна, значну частину лісу, який експортувався зі Східної Європи, зокрема з Білорусі, перевозили голландські кораблі. Проте в цілому голландський торговий капітал уже в середині XVIII ст. потрапив у велику залежність від англійського промислового капіталу.

Таким чином, незважаючи на швидкий розвиток капіталістичного виробництва у Західній Європі, його подальший розвиток у XVI-XУII ст. стримувався панівними феодальними порядками. Монархії західноєвропейських країн за допомогою податків грабували і трудящих, і буржуазію, феодальна власність на землю і цехові організації обмежували поле діяльності підприємців. Тому гасла ліквідації феодальних порядків, встановлення вільного підприємництва і вільної конкуренції стали одними з основних вимог буржуазних революцій у Нідерландах у другій половині XVI ст. і в Англії в середині XVII ст. [28].