4. Господарська система Англії у XІ-ХVІ ст.

На початку ХVІ ст. Англія залишалась невеликою за кількістю населення державою. Переважна частина її мешканців проживала в сільській місцевості; в містах знаходилось 20 % жителів країни. Більшість галузей промисловості у своєму розвитку поступалися континентальним країнам Європи. Розвиток океанської торгівлі та перші морські перемоги створили сприятливі умови для господарського поступу Англії [13].

Для всіх провідних країн Західної Європи, насамперед Англії та Голландії, характерні такі етапи на шляху розвитку капіталістичного виробництва: первісне нагромадження капіталу, проста капіталістична кооперація, мануфактурне виробництво, капіталістична фабрика. У цей період найбільш наповнене подіями історичного значення економічне життя Англії. Невелике острівне королівство з населенням 3-3,5 млн. осіб, що у 5 разів менше, ніж у Франції, з міським населенням близько 20 %, у ХІІІ-ХУ ст. було економічно відсталою окраїною Західної Європи та її аграрним придатком. Проте вже у ХУІ ст. Англія перетворилась у колоніальну імперію, передову державу світу, володіння якої знаходилися на всіх континентах.

Цьому сприяло переміщення світових торговельних шляхів у XVI ст. із Середземного моря до Атлантичного океану. Англія опинилась у центрі світових морських торговельних шляхів. Тим самим покладено край відносній ізоляції Англії від економічного життя Європи. Господарському зростанню Англії сприяло і становище континентальної Європи, промисловість якої дедалі більше потребувала англійської овечої шерсті. Англія вже не одне століття була постачальником цієї цінної сировини для європейського сукновиробництва. Крім того, репресії герцога Альби у Нідерландах, гугенотські війни у Франції, переслідування лютеран у Німеччині зумовили у XVI ст. масову еміграцію до Англії ремісників, особливо майстрів сукновиробництва.

Процес первісного нагромадження капіталу відбувався в Англії більш інтенсивно, ніж в інших європейських країнах. Відокремлення дрібного виробника від його засобів виробництва і перетворення його на бідного продавця своєї робочої сили як вихідний пункт становлення капіталізму відбувалось у різних західноєвропейських країнах у неоднакових формах, у класичній - лише в Англії. Цей процес розпочався в Англії у XV ст. і закінчився у другій половині XVIII ст. зникненням селянства цієї країни взагалі.

З часів Середньовіччя земля в Англії була феодальною власністю і перебувала в руках дворян, церкви та корони. Більша частина селян не володіла правом власності на землю. Лише 20 % англійських селян- фригольдерів, хоч і сплачували власникам землі - лендлордам - невелику грошову ренту, могли вільно розпоряджатися своїми земельними наділами. 60 % всіх селян Англії становили копігольдери, які ще в XIV-XV ст. звільнились від кріпосної залежності. Селяни цієї категорії були тільки спадковими власниками землі, за користування якою вони повинні були сплачувати феодалу грошову ренту. Щоб користуватись наділом свого батька, спадкоємець копігольдера сплачував спеціальну данину - файн, яку феодал збільшував до небачених розмірів. Тому копігольдери змушені були відмовитись від своїх земельних наділів і перетворювались або в лізгольдера - тимчасового орендаря клаптика землі на умовах, які встановлює лорд, або в котера - безземельного селянина, батрака і поденника, або в паупера - бідняка.

Сільське населення Англії в XV ст. становило 4,2 млн. із 5,5 млн. осіб всього населення королівства. На селі ніколи не припинялась вперта боротьба за землю між копігольдерами і феодальними землев- ласниками-лендлордами. Традиційні утримувачі землі стали для останніх головною перешкодою на шляху до нових форм господарського користування землею.

ХVІ ст. виявилось періодом різких змін у становищі селян Англії. Зі збільшенням наприкінці ХУ ст. попиту на англійську шерсть в Європі та цін на неї більш прибутковою справою стало вівчарство, а не землеробство. Тому більшість великих землевласників почали перетворювати землі своїх володінь на пасовища і розводити овець. Вони захоплювали общинні землі, якими раніше користувались, руйнували житла селян, зносили цілі поселення. Захоплені селянські землі обгороджували частоколами та ровами.

У ХV ст. Англія займала перше місце з доставки африканських рабів до Америки. З 1562 до 1775 р. англійські торгівці рабами вивезли з Африки до Америки близько 3 млн. осіб. Разом з торгівлею рабами англійці займались і піратством, грабуючи іспанські кораблі, міста і порти у Південній Америці.

Піратські пограбування англійців завдавали великої шкоди Iспанії, іноді до 3 млн. дукатів (італійська монета високої проби, найбільш поширена у Західній Європі, 3,4-3,5 г золота) за рік. Доходи від торгівлі рабами і мореплавання під "чорним роджером" на чолі з капітаном Флінтом метрополії перетворювали у капітал, а торгівцям рабами і піратам король Англії присвоював дворянські титули та звання адміралів.

У первісному нагромадженні капіталу значну роль відіграла система державної позики. Королі Англії, які весь час відчували потребу в грошах, вимушені були позичати їх у постачальників і купців під великі відсотки. У результаті потерпав платник податків, а збагачувалась англійська буржуазія.

У ХУІ-ХУІІ ст. важливу роль у сприянні нагромадженню відігравала протекціоністська політика. Уряди багатьох країн ввели великі податки на імпортовані готові товари, забороняли експорт сировини та продуктів харчування. Така меркантилістська політика давала буржуазії можливість утримувати на внутрішньому ринку високі ціни на товари вітчизняного виробника та сприяти розвиткові національного виробництва.

У ході первісного нагромадження капіталу в країні формувалися зовнішній і внутрішній ринки. Завдяки розвитку торгівлі вони розширювались, і це стало ще одним додатковим джерелом збагачення англійських купців. Частину своїх капіталів останні вкладали в національну економіку, особливо у добувну промисловість, виробництво пороху, паперу, мила, будівництво кораблів та ін.

Ускладнення класової структури суспільства було результатом виникнення нового способу виробництва. Поряд з основними класами феодального суспільства (феодали, селяни, ремісники) виникають нові - наймані робітники та капіталісти [28].