2. Первісне нагромадження капіталу: сутність, джерела, значення

У ХVІ ст. у країнах Західної Європи капіталістичний сектор виробництва мав великий вплив на господарське життя, незважаючи на те, що давав меншу частину всієї продукції промисловості і сільського господарства. Більшу частину суспільної продукції продовжували виробляти господарства тих форм, які були властиві лише феодальному суспільству. Для виникнення та розвитку капіталістичного виробництва необхідні дві умови:

наявність значної маси бідних людей, юридично вільних, позбавлених засобів виробництва та існування, змушених найматися на роботу до капіталіста;

нагромадження в руках невеликої кількості людей грошового багатства, необхідного для створення капіталістичного підприємства.

Найбільш престижна галузь торгівлі - зовнішня торгівля - стимулювала розвиток товарного виробництва та внутрішню торгівлю. Завдяки їй Європа наприкінці ХУ ст. перетворилась у центр світової торгівлі, відбувся перехід від Середньовіччя до епохи первісного нагромадження капіталу. Розвиток зовнішньої торгівлі привів до створення у цей період нових форм організації торгового капіталу (торгові компанії, акціонерні компанії, біржі та ін.).

Паралельно з торговим капіталом у цей період розвивався позичковий, або банківський, капітал, який прийшов на зміну середньовічному лихварству. Лихварський капітал обслуговував феодалів, з яких лихвар намагався отримати максимум грошей, а клієнтом банкіра був купець, у добробуті якого був зацікавлений сам банкір, оскільки його відсоток становив частину прибутку купця. Крім того, до послуг банкіра належали такі операції, як безготівкові розрахунки між купцями через його банк, обмін грошей. Таким чином, в епоху первісного нагромадження зародилось багато сучасних форм банківської діяльності. Країни, які утримували лідерство у торгівлі, ставали європейськими банками.

Розвиток торгівлі спричинив зміни у сфері виробництва як сільськогосподарського, так і промислового. З'явились нові організаційні форми - мануфактури, організаторами яких передовсім виступали купці.

У сільському господарстві спостерігався перехід до грошової ренти, поступового звільнення селян, оренди, використання найманої праці, капіталістичного фермерства. Виробництво ставало все більш спеціалізованим.

Відбувалося формування національних держав, що мали економічну основу для об'єднання у вигляді національного внутрішнього ринку, що формувався і пов'язував в єдине ціле окремі райони країни. Замість торговельної політики окремих міст формується торговельна політика держави. Це була політика протекціонізму, тобто захисту вітчизняних купців у їх боротьбі проти зарубіжних конкурентів [28].

Процес первісного нагромадження капіталу найбільш яскраво проявився в Англії. Його основними шляхами були такі: аграрний переворот та Реформація; система державного боргу, в результаті якого надзвичайно збагатилися ті лихварі, купці, підприємці, які позичали державі, зокрема абсолютній монархії) гроші під великі проценти; протекціоністська політика уряду щодо національної буржуазії; колоніальна система, піратство [13].

До кінця епохи первісного нагромадження формується перша економічна концепція, яка отримала назву меркантилізму. Вона виражала світогляд торгової і банківської буржуазії. Проте меркантилісти уже говорили про багатство нації, а не окремої людини, хоч помилково ототожнювали його з грошима, а гроші - з золотом та сріблом. Саме з цим пов'язана їх вимога до держави проводити політику протекціонізму в інтересах нації.