6. Господарство Київської Русі. "Повість временних літ"

УІХст. виникла сильна феодальна держава східних слов'ян (Київська Русь). Відбувається встановлення системи її відносин із населенням, яка передбачала виробництво продукції, збирання податків, несення військової служби. Проявом встановлення першої форми панування й підлеглості було збирання данини на користь держави - полюддя. Вона виражала верховне право князя на землю і встановлювала поняття підданства. Першим досвідом регламентації повинностей залежного населення стала податкова реформа княгині Ольги, згідно з якою було встановлено "уроки" - норми данини, а також час і місце її збирання у визначених пунктах - "становищах" (це були пункти, де здійснювалася торгівля). Вводилась одиниця обкладання "дим" - сім'я або "плуг" - окреме господарство.

Основою господарства слов'янських земель було орне землеробство, розвивалось тваринництво. Допоміжну роль у господарстві відігравали полювання та рибальство. Значного успіху досяг розвиток ремесла. Існували спеціалізовані центри з виплавлення заліза на території сучасної Вінниччини та Львівщини. З VIII ст. слов'янські племена оволоділи гончарним кругом. Розвивались обмін і торгівля [28].

У видатному творі "Повість временних літ" (кінець ХІ - початок ХІІ ст.), автором якого був чернець Києво-Печерського монастиря Не- стор, стверджується, що джерелом всякого багатства є праця. Автор визнає природним поділ праці на розумову і фізичну, але підкреслює, що для добробуту держави ці види праці однаково важливі - і мудреця, і ремісника. Важливим також є поділ праці у процесі виробництва, що удосконалює майстерність. Суспільно значущими, на думку автора, були всі види виробництва, які збагачують державу [29].