2. Особливості господарського розвитку суспільств Європейської цивілізації у V-ХV ст.

У Західній Європі біля джерел феодалізму стояли дві соціальні системи: антична (рабовласницька) і варварська (родоплемінна). Відмінність між ними була досить значною: перша досягла високого розвитку, друга ще не знала класового поділу. В античному суспільстві у ^^ ст. почали складатися протофеодальні елементи, в той же час багато народів приходили до феодалізму шляхом самостійного внутрішнього розвитку.

Особливості господарського розвитку суспільств Європейської цивілізації у V-Х ст. слід розкрити через характерні особливості феодальної економіки. До особливостей феодальної економіки віднесемо таке:

панування великої земельної власності феодалів;

поєднання її з дрібним індивідуальним господарством безпосередніх виробників - селян, що часто мали у приватній власності основні засоби виробництва, худобу;

своєрідний статус селян, які не були власниками землі, а її утримувачами на різних умовах, аж до права спадкового користування;

різні форми і ступінь позаекономічного примусу селян, особиста та поземельна залежність, судова підлеглість феодалу, станова неповноправність селянства;

переважання аграрного сектора над торговим і промисловим;

загалом низький рівень техніки та знань, ручне виробництво, пріоритетне значення індивідуальних виробничих навичок.

Процес становлення феодалізму відбувався трьома шляхами. Перший є результатом синтезу протофеодальних елементів піз- ньоантичного і варварського суспільства (Північно-Східна Галлія, окремі південно-слов'янські народи). Другий - безсинтезний, шлях генезису феодалізму проходив за повної відсутності греко-римського й варварського синтезу або з дуже слабким його елементом ( Англія, Скандинавія, Південна Шотландія, частково Німеччина, а також Русь, Польща, Чехія). Третій тип складався на основі синтезу пізньоантич- ного суспільства з феодальними відносинами, які сформувалися у варварському суспільстві з явною перевагою античних початків (Візантія, Південна Галлія, країни Середньоазіатського регіону) [28].

З ХІ ст. починають розвиватися міста, створюються торговельні корпорації, з'являються залишки продуктів у селян і сеньйорів- землевласників, які їм потрібно продати міському покупцю - новому класу, класу ремісників, які можуть існувати, тільки збуваючи свою продукцію. Будуються храми, організовуються хрестові походи - база розвитку грошового обігу. Виникають нові форми відносин продавця і покупця, кредитора і боржника. Відроджується римське право, основою якого була теорія приватної власності, свобода договору. Розв'язання суперечностей, які склалися на той момент, церковники знайшли в ученні про справедливість ціни та гріховність стягнення процента. Але гріховність процента заперечували каноністи у своєму вченні про ренту та товариства [21].

Основними формами господарської діяльності у V-ХV ст. в Європі були такі: феодальна вотчина ( французька сеньйорія, англійський манор); ремісничий цех; торгова гільдія. У цілому економіка була аграрно-ремісничою, що єднало її з господарством стародавніх цивілізацій і дало підставу називати цивілізацію, яка існувала до XV ст., аграрно-ремісничою, а суспільство - традиційним [13].