1. Осьовий час та його роль у формуванні Західної та Східної цивілізацій

Осьовим часом, коли в людській цивілізації відбувся "первинний вибух", що породив Новий час, К. Ясперс називає період ШП-П ст.

до н.е. Цитуючи К. Ясперса, слід зазначити, що " нове, що виникло (в епоху "осьового часу") у трьох згаданих культурах, зводиться до того, що людина усвідомлює буття в цілому, саму себе і свої межі. У цей час жили в Китаї Конфуцій та Лао Цзи, в !ндії виникли Упанішади, жив Будда, у Греції - Парменід, Геракліт, Платон. У філософії !ндії та Китаю були розглянуті всі можливості філософського осмислення дійсності, аж до скептицизму, матеріалізму, софістики та нігілізму... Усе те, що пов'язане з цими іменами, виникло майже одночасно, протягом небагатьох століть у Китаї, !ндії на Заході незалежно одне від одного" [21].

Характеристика Східної цивілізації в осьовий час викладена в працях Конфуція, Каутілья (праця "Артхашастра"), в ідеях колективного економічного трактату "Гуань Цзи", Лао Цзи (Лао Цзи - один з учителів даосизму). Даосизм керується принципом наслідування природності й дотримання другого постулату - недіяння, тобто непроти- дії природному перебігу речей. Характеристика Західної цивілізації в осьовий час подається в працях Платона, Ксенофонта, Аристотеля, Геракліта, Парменіда.