1. Привласнююче та виробничо-відтворююче господарства: визначення, структура, досягнення та обмеженість

Розвиток первісного суспільства поділяють на кілька етапів, але в цілому він має такі ознаки: низький темп розвитку продуктивних сил і повільне їх удосконалення; низький темп розвитку суспільства; колективне привласнення природних ресурсів і результатів виробництва;

рівномірний розподіл і соціальна рівність; відсутність приватної власності, експлуатації, класів, держави.

Первісне суспільство хронологічно збігається з кам'яним віком. У ньому можна виділити три періоди: палеоліт (давній кам'яний вік): 5 млн. - 12 тис. років до н.е.; мезоліт (середній кам'яний вік): 12-8 тис. років до н.е.; неоліт (новий кам'яний вік): 8-3 тис. років до н.е.

У різних частинах світу в різних племен і народів поява певної форми праці і суспільного життя відбувається в різні періоди. Проте їх об'єднує низка загальних рис: господарство привласнення (користування природними благами); колективна, общинна власність на засоби виробництва.

У період мезоліту було накопичено значні обсяги інформації, знань з метеорології та медицини; всередині рас виділилися гілки і почався процес формування народів. Відмінність у темпах і характері господарського розвитку окремих людських спільнот посилювалася.

Неоліт став періодом завершення переходу до вищих форм привласнюючого господарства і переходу до відтворюючого господарства, тобто заснованого на виробництві матеріальних благ, необхідних для життя і діяльності людей. Основними галузями економіки стали землеробство, скотарство і ремесла. Вперше стало можливим постійне, а не епізодичне, як раніше, отримання додаткового продукту [28].