Наукова новизна одержаних результатів

полягає в комплексному обґрунтуванні теоретичних і методологічних основ адаптації економічного механізму функціонування сільськогосподарських підприємств до умов ринку.

Найбільш важливими науковими результатами, що визначають ступінь і характер новизни досліджень, є наступні:

 

 

вперше:

♦ визначено сутність адаптації сільськогосподарського підприємства з позицій мезо– і мікрорівнів економічної ієрархії як форми відображення підприємством та його структурами механізмів впливу ринкового середовища, що прагне встановити рівновагу у відносинах і зв'язках ринку. До форм відображення належать: пошук шляхів зниження собівартості й витрат; визначення резервів збільшення прибутку; оптимізація методів ціноутворення відповідно до мети функціонування, відносин банку і підприємства; збільшення конкурентних переваг; розвиток механізмів стимулювання інвестиційної привабливості; розширення комерційно–господарських зв'язків та інші економічні форми. До механізмів впливу ринкового середовища належать: зміна економічної кон'юнктури, ресурсно–сировинної, цінової, податкової, кредитно–фінансової й нормативно–правової ситуацій; послаблення впливу держави на вирішення проблем залучення інвестицій; розширення ринку збуту продукції; фінансова підтримка виробництва; розвиток ринку технологічних інновацій та інші економічні механізми;

♦ систематизовано й згруповано відомі визначення поняття „адаптація” в 4 групи визначень: 1) цільові (пристосування підприємства до умов ринку); 2) через головну ознаку (збереження підприємства в працездатному стані; витримування конкуренції в умовах ринку; зміна структурно–функціональної організації з метою виживання й ін.); 3) полісемантичні (синхронне й адекватне реагування системи управління підприємства на зміни середовища; коригування системи прийняття управлінських рішень і маркетингу; діяльність функціонування модельного господарства, що відповідає вимогам середовища); 4) комбіновані: цільове + головна ознака (пристосування підприємства до умов ринку й підтримка в працездатному стані та ін.), цільове + полісемантичне (пристосування й адекватне реагування підприємства в умовах самовиживання та ін.), цільове + головна ознака + полісемантичне (пристосування підприємства до умов ринку й оперативне реагування системи керування на зміни середовища з метою виживання та ін.), полісемантичне + головна ознака (форма відображення впливів середовища, яка намагається встановити рівновагу у відносинах і зв'язках ринку);

♦ розкрито інтегративну позицію щодо сутності адаптації економічного механізму функціонування сільськогосподарських підприємств до конкуренції. Економічний механізм – це функціонально забезпечена й законодавчо закріплена інтегративна цілісність „положень, норм і правил ринкової гри” в умовах соціально–орієнтованої ринкової економіки (інституціональної структури еквівалентного обміну). Каркас організаційної структури адаптації становлять суб'єкти господарювання (гравці), що застосовують ці „норми і правила”. Адаптація економічного механізму – це сукупність форм і методів виживання сільськогосподарських підприємств в умовах ринку, встановлення рівноваги у відносинах і зв'язках (фінансових, податкових, цінових, кредитних); складова економічної політики держави, що забезпечує економічне регулювання й економічну підтримку; підсистема економічного механізму держави, що визначає цілісність формування внутрішньогосподарського, господарського й ринкового механізмів функціонування сільськогосподарських підприємств в умовах конкуренції;

♦ створено модель діагностики процесів адаптації економічного механізму функціонування сільськогосподарських підприємств на основі використання економіко–математичного моделювання (з визначенням ознак і типів класифікації моделі), спеціально створеної інформаційної системи забезпечення, нормативної шкали оцінки показників.  Методичний підхід  до прийняття рішень ґрунтується на виборі й комбінуванні варіантів стратегії забезпечення адаптації до умов конкуренції. Стратегії забезпечення адаптації орієнтовані на вирішення проблем розвитку економічного механізму функціонування підприємств шляхом оптимізації параметрів процесу адаптації. Параметри процесу адаптації задіяні у визначенні рівнів адаптації й розкритті індикаторів основних складових адаптації економічного механізму;

 

поглиблено і доповнено:

♦ концептуальні підходи до адаптації економічного механізму функціонування сільськогосподарських підприємств до умов ринку, які мають такі основні відмінні особливості. Фундаментом адаптації економічного механізму є структурна трансформація аграрного сектору. Проблеми організації фундаменту адаптації економічного механізму криються не в ринковому механізмі. Методологічною основою дослідження адаптації економічного механізму є система принципів розвитку підприємницької діяльності в аграрному виробництві та пріоритетів аграрного сектору. Основними складовими адаптації економічного механізму є цінові пропорції в міжгалузевому обміні, фінансово–кредитні й податкові відносини. Одним із провідних напрямів адаптації організаційної структури економічного механізму є формування власника–товаровиробника. До закономірностей розвитку процесів адаптації економічного механізму належать цілісність, стабільність, оптимальність. Еквівалентність обміну дотримується як основний принцип адаптації економічного механізму функціонування;

♦ адаптивний підхід до управління, що співвідноситься з розробкою й реалізацією найбільш ефективних стратегій відображення підприємством і його сітковими структурами впливів середовища. До адаптаційних заходів у системі управління належать: забезпечення високої маневреності й гнучкості цілей стратегії розвитку підприємства за рахунок процесів активної й пасивної адаптації в управлінні підприємством; оптимізація рівня ризику ухвалення рішення, маневрування ресурсами; забезпечення максимального зближення економічних інтересів адміністрації підприємства й працюючих; використання економіко–математичних моделей і методів у системі діагностики, що підвищують оперативність і ефективність прийнятих управлінських рішень та в ін.;

♦ функціональну залежність оптимізації відносин банку й сільськогосподарського підприємства, як складову діагностики процесів адаптації економічного механізму функціонування підприємств до конкуренції. Відносини між банком і клієнтом є адаптивними, якщо вони забезпечують максимальне зближення власних економічних інтересів. Кількість адаптивних відносин між банком і сільськогосподарським підприємством є оптимальною, якщо воно (2–3). Функціональна залежність оптимальної кількості відносин між банком і клієнтом дозволяє рекомендувати підприємству відносини з конкретним банком і спрогнозувати прибуток для підприємства в результаті таких відносин;

 

дістало подальший розвиток:

♦ урахування мікроекономічних факторів адаптації сільськогосподарських підприємств до умов конкуренції з параметрами адаптації й індикаторами оцінки рівня адаптації (низького, середнього, високого). До основних мікроекономічних факторів адаптації належать конкурентоспроможність підприємства й продукції, фінансово–кредитні, цінові, податкові, нормативно–правові, організаційно–виробничі, поведінкові, економічного стану й коопераційно–інтеграційні. Встановлення основних індикаторів стримування адаптації механізму функціонування сільськогосподарських підприємств до умов конкуренції дозволяє розробляти адекватні шляхи вдосконалення процесів адаптації економічного механізму функціонування підприємств;

♦ обґрунтування застосування методів прогнозної оцінки в аналізі стимулювання кредитної, інвестиційної й інноваційної привабливості сільськогосподарських підприємств. Формалізація очікуваної вартості інвестиції, її дисперсії й імовірнісного розподілу дає змогу мати точну оцінку очікуваного доходу від реалізації підприємством інвестиційного проекту. Функціональна залежність адаптивного стану підприємства дозволяє аналізувати стратегію розвитку процесів адаптації з позиції інноваційних і імітаційних взаємодій підприємства;

♦ класифікація властивостей сільськогосподарських підприємств як економічних агентів. Основними властивостями сільськогосподарських підприємств як економічних агентів виділені “нормованість” (реагування системи управління підприємства на впливи ринкового середовища), “адаптованість” (зміна поведінки підприємства в умовах ринку без зміни організації внутрішнього середовища), “адаптивність” (структурно–функціональні зміни в організації підприємства), “стабільність адаптивна” (збереження підприємства в працездатному стані).