Методологічні аспекти структурної трансформації аграрного сектору економіки

У другому розділі – „Методологічні аспекти структурної трансформації аграрного сектору економіки” обґрунтовано використання системного підходу в методології дослідження структурної трансформації; визначено методологічні основи структуризації АПК; систематизовано й обґрунтовано фактори адаптації підприємств до конкуренції й методи діагностики адаптивних процесів.

Високий рівень адаптації економічного механізму функціонування сільськогосподарських підприємств до умов ринку гарантує національну економічну й продовольчу безпеку. Впровадження структурних змін у механізм функціонування підприємств орієнтовано на вирішення проблем адаптації до інституціональної нестабільності. У ситуаціях взаємодії із середовищем стан сільськогосподарського підприємства як економічної системи характеризується відкритістю й нелінійністю. Збалансований стан системи при несприятливих змінах ринкової кон'юнктури означає приведення її до адекватного рівня адаптації економічного механізму. В процесі дослідження встановлено, що основними характерологічними особливостями адаптивного стану підприємства є ситуаційна стабільність, біфуркаційність, нелінійність системи, організованість (рис. 1). Визначено й обґрунтовано, що адаптації сільськогосподарського виробництва сприяє оптимізація концентрації відтворювальних, функціональних, територіальних, галузевих, соціально–економічних і організаційно–управлінських структур.

Результатами аналізу особливостей економічної ситуації в країні в період 1990–2004 рр. підтверджений висновок про те, що потреба подолання соціально–економічної кризи зумовлює розвиток процесів адаптації економічного механізму функціонування підприємств  до умов ринку, підвищення ефективності господарської діяльності. З урахуванням тісної залежності конкурентоспроможності підприємства від макроекономічних факторів

адаптації визначено й обґрунтовано мікроекономічні фактори адаптації (кредитні, економічний стан, організаційно–виробничі, поведінкові, цінові, фінансові, коопераційно – інтеграційні, податкові, конкурентоспроможності продукції й підприємства), що дало можливість систематизувати основні параметри адаптації (з урахуванням індикаторів, що оцінюють рівень адаптації до умов ринку) і основні складові діагностики адаптивного стану (адаптивне планування, прогнозування, моделювання, управління ризиком сільськогосподарського виробництва).

Система діагностики адаптивних процесів є складовою частиною механізму виживання сільськогосподарських підприємств в умовах ринку. Апробовано модель ринкової адаптації на прикладі конкретних підприємств регіону. Використання моделі ринкової адаптації враховується у розробленій системі діагностики процесів адаптації економічного механізму функціонування сільськогосподарських підприємств до умов ринку.