Теоретичні і методологічні основи адаптації сільськогосподарських підприємств до умов ринку

У першому розділі – „Теоретичні і методологічні основи адаптації сільськогосподарських підприємств до умов ринку” розглядаються теоретичні засади адаптації сільськогосподарських підприємств до умов ринку; сутність, рівень, місце і роль адаптації підприємств до конкуренції; концептуальні підходи до розвитку процесів адаптації; роль функціонування корпоративних форм господарювання в процесі адаптації та ін. Саме ці питання превалюють як проблемні, що зумовлює необхідність пошуку нових підходів до їх вирішення.

Обґрунтовано, що адаптація економічного механізму – це системна економічна категорія, яка виявляє оптимальність інституційних позицій в ринковому середовищі й зумовлена системністю господарського механізму. В умовах ринкового господарювання дореформені методи регулювання абсолютно неприйнятні. Дія елементів ринкового механізму й ринкових відносин поки що не забезпечує особливих позитивних результатів, але їх необхідно враховувати в системі економічного регулювання.

Ринковий, господарський, внутрішньогосподарський і економічний механізми регулювання є основними механізмами відтворення, взаємодоповнюючими один одного в спіралевидній залежності. Найбільш значимою складовою економічної політики держави є економічний механізм як сукупність важелів, форм і методів соціально–економічної гармонізації сільського господарства за допомогою цінової, фінансово–кредитної, інвестиційної, бюджетної, податкової, інноваційної й інформаційної систем державної підтримки. Сільськогосподарське виробництво буде конкурентоспроможним тільки при взаємоузгодженості й інтегративності завдань і цілей господарського, внутрішньогосподарського й економічного механізмів, вимог ринкового механізму і одночасної розмежованості функціональних обов'язків. Цілісність і оперативність відіграють роль основних методологічних умов стратегічного й тактичного нормативно–правового забезпечення економічного механізму. Основою функціонування економічного механізму є правові законодавчі акти. Завдання економічної політики досягаються органами державного управління засобами контролю, системного моніторингу, протекціонізму, соціально–економічної й інституціональної підтримки. Конкурентоспроможність, попит і пропозиція є основним регулятором функціонування підприємств.

Адаптація економічного механізму функціонування визначає, які „принципи, норми й правила гри” ринкової економіки більш ефективні для підприємства. Правила гри співвідносяться з інституціональною структурою обміну або економічним механізмом. Суб'єкти господарювання використовують ці правила як гравці. Правила закріплюються нормативно–законодавчою базою, що створює мотиваційний механізм відповідності реальних дій правилам. Діагностика адаптивного стану сільськогосподарського підприємства є повноцінною тільки з урахуванням забезпечення основних критеріїв механізму адаптації, адекватних формам, видам, факторам, параметрам, індикаторам і складовим адаптації економічного механізму функціонування сільськогосподарських підприємств до конкуренції.

У дисертації обґрунтовано, що трансформаційні перетворення сільськогосподарських підприємств активізують використання коопераційно–інтеграційних факторів адаптації, факторів конкурентоспроможності, системоутворюючих критеріїв забезпечення концентрації й спеціалізації. Тому конкретні особливості механізму функціонування сільськогосподарських підприємств розкриті на прикладі механізму функціонування сільськогосподарських кооперативів, які розширюють своїми перевагами конкурентну нішу сільськогосподарських підприємств у процесі адаптації до умов ринку; підвищують рівень життєдіяльності на селі; задовольняють соціально–економічні потреби своїх членів на основі демократичного контролю, взаємодопомоги й соціальної справедливості; розвивають інфраструктуру аграрного ринку. Дотримання міжнародних принципів кооперації є регулятором відносин з приводу виробництва, розподілу, обміну й споживання.

Створенню „ринкового клімату” для розвитку адаптації економічного механізму функціонування сільськогосподарських підприємств до конкуренції сприяє функціонування акціонерних товариств, орієнтованих на інвесторів, і сільськогосподарських кооперативів, орієнтованих на клієнтів–власників. Одними з основних умов нарощування обсягів ринкової капіталізації є розширення організованої торгівлі акціями підприємств й підвищення ефективності дивідендної політики.

Сільськогосподарські підприємства виживають завдяки засобам і методам управління, яке іноді не враховує економічні інтереси власника–товаровиробника. Процеси відтворення основного капіталу, інновацій і знань порушені. Обсяги відтворення трудових ресурсів скорочуються. Діюча система „влада–власність” активізувала деіндустріалізацію процесу виробництва. Методологія розвитку механізму функціонування підприємств зобов'язана реалізовувати концепцію безперервного поновлення виробничого процесу й виробничих відносин. Дані аналізу соціологічного дослідження результатів аграрних перетворень констатують факти відношення до адаптації чверті з обстежених як до процесів витримування конкуренції й виживання в умовах ринку, а третини товаровиробників як до пристосування в мінливих умовах.