Отримали подальший розвиток:

·      теоретико-методологічні підходи до обґрунтування категорії “продовольча безпека країни” із використанням інструментарію економічної теорії та застосуванням показників: сумарна калорійність, енергетична цінність, продовольча доступність тощо;

·      теорії аграрних циклів та особливостей їх впливу на ділову активність у аграрній сфері трансформаційної економіки;

·      визначення, обґрунтування ролі держави у формуванні нового механізму макроекономічного регулювання та координації аграрного підприємництва для забезпечення його стабільності й ефективності у неусталених господарських системах;

·      систематизація процесів накопиченого основного й оборотного капіталу аграрного виробництва з урахуванням впливу структурних змін, дії інвестиційного та інноваційного чинників.