Актуальність теми дослідження.

Структурні зміни в аграрному секторі економіки України, їх орієнтація на економічну та соціальну ефективність відбуваються у складних і суперечливих умовах. Продовжується занепад сільського господарства та деградація сільських територій. Наявний аграрний потенціал реалізується не повністю і не відповідає потребам села. Загострюється суперечність аграрного розвитку між державою – ініціатором заходів ринкової трансформації аграрної економіки – та державою, яка гальмує розвиток ринкових відносин на селі.

За цих умов особливо гостро постає потреба переосмислення аграрної політики, визначення чіткої мети, завдань, механізмів і етапів її реалізації. Означена проблема набуває особливої актуальності у світлі процесів глобалізації і зумовлена необхідністю створення високоефектив-ного, конкурентоспроможного аграрного підприємництва, здатного підтримувати продовольчу безпеку країни, розв’язувати соціальні проблеми села, зберегти селянство як носія генетичного коду нації, його культуру та духовність.

Основу сучасної парадигми розвитку аграрної економіки має становити закладений комплекс заходів для стимулювання підприємниць-кої діяльності, що відповідно зумовлює необхідність глибокого дослідження всіх його складових у взаємозв’язку та взаємозалежності.

В аналізі аграрної економіки дуже важливим є вибір методології й інструментарію економічного дослідження. Незважаючи на те, що сучасні економісти помітно розширили інструментарій дослідження всіх стадій руху аграрного продукту, у вітчизняній економічній літературі переважають підходи та тлумачення основних понять і категорій, запропонованих представниками ліворадикальної політичній економії. Це виявляється, зокрема, у гострій полеміці про функціональний розподіл доходів у економіці. Необхідно дати чітку, однозначну й аргументовану відповідь на питання, які саме фактори виробництва беруть участь у створенні аграрного продукту: лише праця, як стверджують прихильники ліворадикальної версії, чи всі фактори – земля, праця і капітал. Особливо актуальне дослідження підприємницьких здібностей, фактора, здатного об’єднати інші фактори в єдиний процес виробництва.

Питання про пріоритетність різних форм власності в аграрній економіці давно вийшли за межі аудиторій, наукових дискусій і перетворилися на інструмент гострої політичної боротьби. Одні економісти і політики стали прихильниками дрібнотоварного виробництва, інші переконують у перевагах великого аграрного бізнесу. Дехто покладається на ринкову стихію, дехто вимагає посиленого державного регулювання. Відповіді на ці питання дуже важливі для подальшого розвитку аграрної економіки в Україні. Необхідний пошук найголовніших чинників, які впливають на вибір організаційної форми господарювання та забезпечують оптимальну структуру аграрного підприємництва.

Назріла потреба довести, що у сучасній аграрній економіці перехідного періоду, незважаючи на теперішній стан занепаду, має забезпечуватися поступальний інноваційний розвиток. Підприємництво виступає як фактор інноваційного розвитку. В світлі цього значущим аспектом постає дослідження чинників інноваційного розвитку: інтелектуально-кадрових, матеріально-технічних, маркетингово-інфор-маційних. З-поміж них вагомі, але водночас найменш досліджені у сучасній економічній літературі маркетингово-інформаційні чинники.

Ринковий механізм не здатний забезпечити повної зайнятості та природного рівня безробіття, тому покладатися на стихію ринку, зокрема у сільському господарстві, неможливо, і практика трансформаційного періоду це підтверджує. За таких умов дослідження механізму державного регулювання в АПК як важливого елементу макроекономічної координації набуває особливої актуальності.

Дослідження аграрного підприємництва неможливе без урахування його соціальних аспектів. За останні роки цим проблемам присвячено низку досліджень. Тривають дискусії навколо того, як впливають соціальні процеси на аграрну економіку і як аграрне підприємництво впливає на соціальний розвиток села. Проте досі ще не отримали логічного завершення дослідження таких соціальних проблем розвитку аграрного підприємництва, як екологічна, проблема тінізації аграрної економіки, що становлять вагому складову економічної безпеки держави.

Серед класиків економічної науки, котрі досліджували проблеми еволюції аграрного підприємництва і розвинули макроекономічний інструментарій його аналізу, варто виділити Ф. Кене, А. Сміта, Б. Ж. Сея, Д. Рікардо, Т. Мальтуса, К. Маркса, А. Маршала, М. Туган-Барановського, Дж. Кейнса, Й. Шумпетера, В. Тимошенка та ін.

Проблеми розвитку аграрного підприємництва відображені у працях вітчизняних учених-економістів: В. Андрійчука, А. Гальчинського, В. Гейця, Б. Данилишин, М. Дем’яненка, М. Зубця, Ю. Лопатинського, І. Лукінова, І. Малого, І. Михасюка, О. Могильного, О. Онищенка, О. Олійника, Б. Пасхавера, М. Павлишенка, Ж. Поплавської, П. Саблука, В. Синчака, Р. Слав’юка, Р. Тринька, С. Трубича, А. Чухна, В. Юрчишина та ін.

У процесі роботи над дисертацією автор вивчив, проаналізував і взяв до уваги узагальнення монографічних та інших наукових досліджень вітчизняних і зарубіжних учених, присвячених проблемам розвитку аграрного підприємництва у різних господарських системах, а головно – у трансформаційній економіці. Аналіз економічних явищ і процесів, що відбуваються в аграрній економіці перехідного періоду, засвідчив актуальність проведеного дослідження.