Соціальні аспекти розвитку аграрного підприємництва

У п’ятому розділі “Соціальні аспекти розвитку аграрного підприємництва” досліджено вплив аграрного підприємництва на сільський соціум, розглянуто екологічні проблеми розвитку аграрного підприємництва, проаналізовано тіньову аграрну економіку і запропоновано напрями боротьби з нею.

У дисертації проаналізовано стан соціальної сфери села, яка характеризує стан і рівень розвитку сільського соціуму. Показано, що за роки трансформаційного періоду соціальна сфера села занепадала. До причин, які зумовили цей ресурс, варто віднести лібералізацію цін та їх зростання, зниження купівельної спроможності населення і відповідно – попиту на побутові послуги, недосконалість приватизаційних процесів на селі, що виявилося у банкрутстві об’єктів соціальної сфери та їх перепрофілюванні, блокуванні аграрних реформ антиреформістськими силами і на законодавчому рівні, і на рівні практичної реалізації на місцях.

Автор розвиває тезу про те, що в умовах нестабільності розвитку аграрного підприємництва, недосконалості чинного законодавства та регулятивної політики розв’язання частини соціальних проблем села повинні взяти на себе сільські підприємці. Необхідно формувати середовище соціально-відповідального аграрного бізнесу (СВАБ), що становить собою інтеграцію соціальних, екологічних, економічних аспектів діяльності підприємців та їхню взаємодію із громадою села. Потрібно підтримувати фермерів, котрі у середовищі сільських підприємців найближчі до статусу соціально-відповідального аграрного бізнесмена, усунути регуляторний і адміністративний тиск центральних органів влади на місцеве самоврядування, формувати інститути посередництва між бізнесом та цільовим соціальним клієнтом, розробити й ухвалити правове обґрунтування соціальної політики на селі.

У дисертації аргументовано тезу про те, що збільшення аграрного виробництва будь-якою ціною нині перестає бути першорядним завданням.  На перше місце виходять якісні складники зростання, зокрема дотримання екологічних вимог. Політика сталого розвитку агроекосистеми, де екологічна складова є ключовою, відповідає стратегічним інтересам України і належить до головних чинників економічного зростання у найближчі десятиріччя. Дисертант доходить висновку, що найважливішими завданнями екологізації аграрного підприємництва є призупинення деградації ґрунтів, відтворення і підтримання їх родючості; застосування механізму економічної компенсації для власників деградованих земельних ділянок у випадку вилучення цих земель у запас; надання пільг тим власникам, котрі забезпечать відновлення потенціалу деградованих земель, підвищення їх родючості; створення ґрунтозахисного банку, установи, яка діяла б як комплексна, самостійна, регіональна агросистема з функціями довірчого управління агрокапіталами, тобто землями, що потребують екологічного захисту та відновлення ґрунтів і водночас захищені правами власності на землю; виробництво екологічно чистої продукції без застосування мінеральних добрив і засобів захисту рослин; збільшення виробництва генетично-модифікованої продукції, яку можна використовувати у технічних цілях; утилізація залишків отрутохімікатів, пестицидів, які залишилися від аграрних підприємств адміністративної економіки; контроль за якістю вироблених сільськогосподарських і харчових продуктів та створення задля цього єдиного контролю за всім харчовим ланцюгом.

Трансформаційні процеси в аграрній економіці супроводжуються  таким негативним і соціально небезпечним явищем, як її тінізація. У реферованому розділі показано, що корені аграрної тіньової економіки закладені в адміністративно-колгоспній системі. Аналіз господарського механізму адміністративно-колгоспної економіки дав змогу виявити причини, які зумовили приватну тіньову діяльність в аграрному секторі й виокремити три основні її складники: неофіційну економіку (легальні види діяльності, які не обліковувала  офіційна статистика); фіктивну економіку (приписки, крадіжки, хабарі); підпільну економіку (заборонені законом види економічної діяльності).

Дисертант доходить висновку, що структурна побудова аграрної економіки у трансформаційному періоді не лише не усунула, а й пришвидшила процеси тінізації. До причин, які зумовили її зростання, віднесено: реформування власності на селі; ринкову лібералізацію, що поширила тінізацію на фінансову і зовнішньоекономічну діяльність, стратегічні об’єкти; втягування у сферу тінізації землі та природних ресурсів; бартеризацію економічних відносин; посилення корупційних зв’язків між владними структурами; тіньовий вивіз за кордон одних товарів (спиртних напоїв, цигарок) та введення інших (м’яса і м’ясопродуктів, цукру, отрутохімікатів); недосконалу фінансово-кредитну політику, нестачу інвестицій і недобросовісну конкуренцію. В аграрній економіці ХХІ ст. багато старих форм тіньової економіки, характерних для перших років перехідного періоду, втратили актуальність (дрібні крадіжки, приписки, тіньові схеми продажу техніки), однак незмірно зросла корупційна та мафіозна діяльність. Загрозливих для державної безпеки розмірів вона досягнула у двох сферах: контрабандному бізнесі продовольчими товарами і сформованому тіньовому ринку землі.

Розвиток тіньового контрабандного бізнесу продовольчими товарами, на думку автора, здійснюється в умовах низької купівельної спроможності населення й орієнтацією його на менш якісні, проте дешевші від вітчизняних, імпортні продукти. Процеси тінізації земельних відносин формуються під дією низки чинників, зокрема потенційно великих масштабів можливої тіньової діяльності; заниженої вартості земель сільськогосподарського призначення; наявності на початковій стадії купівлі-продажу землі багатомільйонної маси потенційно некваліфікованих продавців; наявності потужного олігархічного лобі у Верховній Раді та на місцях, що роблять приватизацію землі дуже подібною до приватизації у промисловості.

Аналіз чинників, які формують механізм отримання тіньових доходів у аграрній економіці, дав змогу авторові виявити шляхи її легалізації. Механізм детінізації, акцентує дисертант, має обов’язково містити два складники –  адміністративні та ринкові. До адміністративних заходів, що звужують тіньові процеси, належать: удосконалення чинного законодавства, формування ефективної міжвідомчої взаємодії різних органів державної влади, створення механізму міжнародної співпраці з нагляду за тіньовими операціями та їх запобігання. Найдієвішими економічними напрямами детінізації, на думку дисертанта, є проведення податкової реформи, посилення контролю за використанням коштів державного бюджету із залученням громадськості та місцевого самоврядування, досягнення домовленостей і взаєморозуміння між самими учасниками аграрного ринку, а також між аграрним бізнесом і владою.