Теоретико-методологічні основи дослідження аграрного підприємництва в Україні

У першому розділі дисертації “Теоретико-методологічні основи дослідження аграрного підприємництва в Україні” розкрито суть, особливості й тенденції розвитку аграрного підприємництва, його роль у підтриманні продовольчої безпеки країни, а також з’ясовано методологічний та економічний інструментарій дослідження аграрного підприємництва.

У дослідженні автор виходить з того, що аграрне підприємництво є одним із найвагоміших складників національної економіки. Дисертант розмежовує поняття “підприємництво” і “підприємницькі здібності”, звертаючи увагу на те, що їх не варто ототожнювати. Підприємництво – це процес, який охоплює та поєднує різноманітні сфери господарської діяльності, дотичні до аграрної економіки (фінансово-кредитну, податкову, науково-технічну, інвестиційну, аграрний ринок, структурні й трансформаційні перетворення), тобто підприємництво – це інститут, а підприємницькі здібності – економічний ресурс, здатність, талант підприємця найвдаліше поєднувати фактори виробництва. Проведене дослідження дало змогу сформулювати суть аграрного підприємництва як безпосередньо самостійної, систематичної, на власний розсуд ризикованої діяльності з виробництва сільськогосподарської продукції, виконання відповідних робіт, надання послуг з метою отримання прибутку, що здійснюється фізичними, юридичними особами та незареєстрованими підприємцями. Суть аграрного підприємництва розкривається через такі поняття: “особистий”, “приватний”, “господарство”. Для дослідження цих понять найдоцільніше, на думку автора, використовувати своєрідний логічний ланцюжок: історія поняття – сучасне розуміння поняття – ознаки й особливості – тенденції розвитку. Дисертант акцентує на тому, що аграрне підприємництво з’являється там, де виробництво і розподіл благ відбувається на ринкових засадах. Зазначено також, що у політичній економії категорія “просте товарне виробництво” фіксує виникнення аграрного підприємництва.

У дисертації показано, що для розвитку сучасного аграрного підприємництва потрібні економічні, політичні, правові та соціально-культурні передумови, визначальними з яких є економічні. Останні відображають ступінь збалансованості попиту та пропозиції на продукцію сільського господарства, купівельну спроможність населення, рівень доходів на інвестиційний капітал, а також негативні макроекономічні явища – інфляція, структурна незбалансованість, дефіцит державного бюджету, інвестиційний спад, диспропорції на сільськогосподарську і промислову продукцію та ін.

Аграрне підприємництво має низку особливостей, які відрізняють його від інших сфер підприємницької діяльності. З-поміж них виділено такі: вплив природних умов; особливість виробничої структури; забезпечення населення основними продуктами харчування; сезонний характер виробництва; особливості відтворення і використання робочої сили; обмеженість землі та залежність виробництва від неї; нееластичність попиту на сільськогосподарську продукцію; особливості бухгалтерського обліку на підприємствах аграрної сфери тощо.

Системний аналіз становлення аграрного підприємства у незалежній Україні дає підстави для твердження про його унікальність, яка виявляється в тому, що здійснюється воно у п’яти напрямах: земельна реформа; господарська реформа; формування аграрного ринку замість старої розподільної системи збуту; фінансова стабілізація; соціальний розвиток. Акцентовано на тому, що жоден зі згаданих напрямів дотепер нереалізований, а це призвело до кризових явищ в аграрній сфері, формування напівкримінального аграрного підприємництва. Дисертант доходить висновку: найголовніші причини кризових явищ у вітчизняному аграрному підприємництві – переоцінка можливостей ринку в створенні саморегулятивного механізму господарювання; запозичення готової інституційної матриці з якісно іншого інституційного середовища розвинутих країн та її запровадження на непідготованому ментальному й організаційно-правовому ґрунті; інерційність та належність аграрного сектора до традиційних систем господарювання; консерватизм селян, зумовлений історичними звичаями, традиціями, нормами поведінки; непослідовність аграрної політики держави.

Чільне місце у цьому розділі посідає дослідження ролі аграрного підприємництва у забезпеченні населення основними продуктами харчування і підтриманні продовольчої безпеки країни. Використання інструментарію економічного аналізу дало змогу виявити низку чинників, що впливають на продовольчу безпеку країни. Формування попиту та пропозиції автор розглядає крізь призму макросередовища та його чинників (економічних, інституційних, екологічних, тощо). Це дало змогу дисертантові запропонувати удосконалену модель механізму формування попиту і пропозиції на ринку продуктів аграрного виробництва  

Унаслідок проведеного аналізу виявлено найголовніші ознаки продовольчої безпеки в Україні. З-поміж них: забезпечення продуктами харчування з орієнтацією на національне виробництво; виробництво найважливіших продуктів у асортименті, що уможливлює доступ громадян до максимального задоволення їхніх потреб; розвиток аграрного виробництва без порушення екологічної рівноваги; інфраструктурне забезпечення розвитку сільських територій і соціальних проблем села; активна участь у зовнішньоторговельній продуктовій діяльності.

У реферованому розділі зазначено, що Україна володіє потужним потенціалом продовольчих ресурсів, здатним найоптимальніше задовольняти внутрішні потреби і збільшувати експорт. Проте пропозиція продовольства національного виробництва не відповідає ні ресурсам аграрного підприємництва, ні потенційним можливостям його розвитку. Причини такої ситуації вбачаються у недостатній зацікавленості виробників у ефективному використанні ресурсів, недосконалій матеріально-технічній базі сільськогосподарських і переробних підприємств, низькому рівні інфраструктури продовольчого ринку, недостатньому рівні впровадження маркетингу. Дослідження кількісних та якісних показників продовольчої безпеки дає змогу дійти висновку про те, що Україна ще не стала країною з високим рівнем продовольчої безпеки. Обсяги споживання продуктів не відповідають науково обґрунтованим нормам і потребам населення.

Використання інструментарію політико-економічного аналізу дало дисертантові змогу виявити дієві принципи формування механізму аграрного підприємництва: пріоритетність національних особливостей та інтересів при формуванні аграрного підприємництва; однаковий підхід до функціонування різних форм власності; розвиток аграрної економіки на засадах ринку; поєднання ринкового механізму із державним регулюванням; соціальна справедливість і соціальна відповідальність.