Стан вивчення проблеми.

 Теоретико-методологічні засади реформування та діяльності аграрних підприємств в умовах перехідного періоду знайшли відображення  у працях вітчизняних та зарубіжних учених: Л. Абалкіна, А. Баляна, Ю. Білика,  А. Богомолова, А. Гальчин-ського, С. Дорогунцова, Г. Дзись, Б. Квасюка,  О. Крисального,   І. Лукіно-ва, А. Лисецького, С. Мочерного, А. Могильного, М. Павловського,         Ю. Пахомова, П. Саблука, В. Ткаченко, В. Юрчишина, Г. Черевка та ін.

Питання стратегії і тактики державного регулювання аграрного сектору економіки у зв'язку з необхідністю його адаптації до ринкового середовища та регіоналізації економіки і розвитку міжгалузевих зв'язків є предметом наукового пошуку  Ю. Білика, Б. Губського, Є. Фірсова,  В. Богачова,  В. Ткаченко та інших.

Дослідженню конкретних напрямків державного регулювання аграрного виробництва в період його реформування, структурної перебудови та вдосконаленню системи управління АПК присвячені роботи економістів-аграрників В. Андрійчука, В. Бойка, М. Вітковського,             П. Гайдуцького, С. Дем'яненка, Й. Завадського, М. Гладія, В. Зіновчука,   М. Калінченка, В. Криворучка, О. Крисального, А. Лисецького, Ю. Лупенка, М. Маліка, В. Месель-Веселяка, Л. Молдавана, О. Онищенка,  М. Орлатого, Б. Пасхавера, В. Рябоконя, П. Саблука, В. Ситніка,                 В. Трегобчука,  В. Ткаченко, М. Федорова, О. Шпичака та інших.

Науковими дослідженнями тією чи іншою мірою охоплено більшість питань щодо розвитку сучасних аграрних відносин в Україні. Однак залишається невирішеною проблема  відсутності стимулювання держави в аграрних перетвореннях та відповідних методів реалізації цієї ролі.

Порівняльний аналіз особливостей протікання трансформаційних процесів у агросфері України, у кожному окремому регіоні країни показує своєрідність організації земельних відносин та механізму передачі частини колективних земель у приватну власність. Істотним аргументом на користь регіоналізації державного  управління агрореформами є те, що Луганська область – це великий промисловий регіон та одночасно значний виробник сільськогосподарської продукції, що відрізняє його від інших регіонів України.

Різноваріантний характер розв'язання проблеми  державного регулювання аграрного виробництва у трансформаційний період економічного розвитку  та складність формування і вдосконалення його організаційно-економічного механізму підтверджує його загально-державне значення, наукову та практичну цінність отриманих у процесі дослідження результатів.

Актуальним при виборі теми та напрямку дослідження було також вивчення усієї системи реформування в регіоні, який характеризується інтенсивністю проведення реформ.  Регіональний контекст державної аграрної політики відноситься до тих нових напрямків дослідження реформ в аграрному секторі, який і теоретично, і практично підтверджує актуальність теми дослідження.

Усе вище викладене визначило вибір та актуальність теми, структурну побудову роботи, наукове та практичне значення проведеного дослідження.