Актуальність теми.

 У системі соціально-економічних трансформацій, що здійснюються в Україні, виключно важливе місце посідає проблема реформування аграрних відносин із найважливішим прикладним аспектом – сучасною аграрною реформою. Державне регулювання аграрного виробництва є порівняно новим напрямком досліджень вітчизняної науки. Протягом усієї історії органи влади України не мали достатньої практики самостійного регулювання  економіки. Сьогодні становище сільського господарства залишається складним. Особливо критичним є стан технічного забезпечення галузі, де зношеність техніки сягає 90%. Продовжується, а у 2005-2006 рр. навіть посилився диспаритет цін на продукцію промисловості, котра споживається сільським господарством, та цін на  сільгосппродукцію. Майже половина сільгосппідприємств збиткові. Продовжується занепад соціальної сфери села, особливо гостро виявляється проблема зайнятості на селі та забезпечення достатнього рівня заробітків селян. 

Невідповідність системи державної підтримки світовим тенденціям, вимогам СОТ і стандартам ЄС, насамперед щодо встановлення мінімальних цін на окремі види продукції, цінової підтримки окремих виробництв, широке застосування заходів підтримки призводить до деформації ринкового конкурентного середовища.

В Україні низький рівень підтримки сільського господарства, який разом із податковими пільгами у розрахунку на 1 га землі в обробітку складає 54 дол. США, тоді як у ЄС – більше 1 тис. дол. США. Крім того нецільове використання коштів на підтримку сільського господарства  шляхом перекачки їх від виробників до посередників та переробників через систему цін і тарифів становить більше 2/3 обсягу  підтримки. Слід відзначити велику нерівномірність підтримки серед сільгосппідприємств. Так, у 2004 р.  40% підприємств не мали підтримки (окрім податкових пільг та загальногалузевої підтримки), 30% отримали лише 3% від загальної суми підтримки, що склало менше 1 %  від реалізованої ними продукції, а 6% підприємств отримали 74% суми  підтримки, що склало 10%  суми реалізованої продукції. Здешевлення вартості кредитів отримала лише 1/3 сільгосппідприємств, а здешевлення вартості техніки – менше 10% підприємств.

Проблема співвідношення або межі відповідного регулювання та дії економічних законів не втрачають своєї актуальності й по завершенню трансформаційного періоду розвитку економіки. Сільське господарство і надалі залишатиметься специфічним видом діяльності, що є органічно пов'язаним із головними функціями держави – гарантією продовольчої безпеки, підтримкою макроекономічної рівноваги, у тому числі шляхом регулювання міжгалузевих відносин, розвитку ринково-конкурентного середовища, захисту внутрішнього ринку, а також досягнення соціальних стандартів  рівня якості життя селян.