Мета і завдання дослідження.

 Метою є розбудова методології адаптації господарського законодавства до вимог сталого розвитку, обґрунтування концепції  функціонально-цільової підсистеми сприяння сталому розвитку господарсько-правовими засобами та напрямів модернізації господарського законодавства для її реалізації.

Відповідно до зазначеної мети поставлено і вирішено наступні завдання:

виявлення потенціалу та форм прояву адаптивних функцій господарсько-правових засобів сприяння сталому розвитку та обґрунтування шляхів, принципів, способів (прийомів) господарсько-правового сприяння розумному надро- і шельфокористуванню та реалізації стратегії енергозабезпечення без незворотнього втручання до стану навколишнього середовища;

конкретизація вимог сталого розвитку для нівелювання невідповідності програм розвитку населених пунктів загальносвітовим тенденціям і попередження протиріч у відносинах з надрокористування, розвитку рекреаційних територій, підтримки  підприємництва у сфері альтернативних джерел енергії;

обґрунтування необхідності створення довгострокових організаційно-господарських зобов'язань (договірних і позадоговірних) відповідно до вимог модифікованої Концепції сталого розвитку для України;

розроблення теоретичних засад узгодження елементів систем господарювання і природокористування для створення функціонально-цільової підсистеми сприяння сталому розвитку, без порушення системних зв’язків із спорідненими інститутами та іншими структурними одиницями суміжних галузей;

визначення напрямів формування адекватної правової бази для переходу до економіки природокористування на засадах сталого розвитку, виявлення неузгодженості в правових основах  використання і обороту природних ресурсів у сфері господарювання та визначення шляхів її усунення;

обгрунтування необхідності пріоритету господарсько-правових засобів сприяння сталому розвитку, виявлення їх функції щодо забезпечення виконання організаційно-господарських зобов'язань з довгострокового соціально-економічного розвитку країни в частині закріплення вектору, пріоритетів та загальних показників розвитку економіки природокористування;

обгрунтування напрямів розвитку структури господарського права з урахуванням необхідності кодифікації правових норм про концесію та угоди про розподіл продукції, аргументація необхідності перегляду офіційної доктрини угод про розподіл продукції та застосування континуальної методології для розвитку базового визначення господарської діяльності;

визначення співвідношення доктринальних підходів до гармонізації господарського і природоресурсного законодавства в ракурсі умов функціонування суміжних інститутів різних галузей, уточнення (конкретизація) рівнів внутрішньогалузевої і міжгалузевої гармонізації норм про використання природних ресурсів на основі оцінки тенденцій інтеграції і гармонізації системи законодавства України і його адаптації до законодавства ЄС;

визначення доцільності та шляхів зміни юридичної конструкції інвестиційного режиму довгострокового залучення в господарський оборот природних ресурсів для об'єднання інтересів інвестора (у частині розподілу продукції) з економічною стратегією держави (у частині розподілу ризиків);

обґрунтування доцільності та напрямів використання апробованих у інших країнах правових методів і прийомів забезпечення освоєння ресурсозберігаючих технологій та екологоорієнтованих нововведень;

визначення сутності екологізації виробництва концесіонера та її ролі в стабілізації розвитку економіки приймаючої сторони (з позицій господарського права), розроблення напрямів усунення дисбалансу одержаних прав володіння природними ресурсами і величини внеску концесіонера у розвиток економіки приймаючої сторони та її поетапні структурні перетворення, встановлення кола суб'єктів, зобов’язаних до забезпечення соціальної спрямованості економіки при концесійному залученні до господарського обороту об'єктів надрокористування;

обґрунтування основних напрямків структурної адаптації наявного інституціонально-правового середовища до цінностей, що змінилися, а також концепцій та пріоритетів у господарській діяльності.

Об'єкт дослідження – комплекс суспільних відносин, пов’язаних із забезпеченням вимог сталого розвитку країни.

Предмет дослідження – методологічні аспекти адаптації господарського законодавства до вимог сталого розвитку як визнаних світовим співтовариством цілей і принципів, модифікованих з урахуванням правових традицій України.