Теоретико-методичні  засади регулювання економічної діяльності підприємств харчової промисловості

У першому розділі - " Теоретико-методичні  засади регулювання економічної діяльності підприємств харчової промисловості" розглядається регуляторна політика, ознаки її розвитку, умови формування та функціонування.

Ринкова система у свій економічний механізм включає дві підсистеми: саморегульовану та регульовану. Перша припускає певну «свободу» у поведінці: вільний вибір форм власності та господарювання; розпорядження власністю, результатами діяльності (продукцією, доходами); вибір ринку продукції, ресурсів, робіт і послуг; можливість участі у державних програмах тощо. Ця підсистема орієнтована на реалізацію особистих економічних інтересів товаровиробників, що проявляється у підвищенні конкурентоспроможності товарів, прибутковості, достатньої для особистого споживання й розвитку факторів виробництва.

Друга підсистема є регулятором «вільної поведінки», визначає його рамки. Дії цієї підсистеми диктуються запитами суспільства в цілому, різних прошарків населення й національними інтересами, виражається в стабільності суспільного виробництва, а саме - наповнення ринку продукцією, послугами та забезпеченням платоспроможного попиту. Серед регуляторів можна виділити цінові, податкові, антимонопольні, кредитні, фінансові, різні форми квотування, пільги, програми тощо.

Від взаємодії двох підсистем  залежить соціально-економічний баланс у суспільстві, ефективність суспільного виробництва. Виходячи з цих позицій, ефективність є критерієм оцінки ринкової структури та різних напрямків економічної політики.

Ринкове середовище впливає на функціонування  підприємства через дію попиту, пропозиції, рівень конкурентної боротьби. Врахування дії ринкових сил і державних засобів впливу на функціонування підприємства дозволяє вирі­шувати проблеми його ефективного функціонування. Можна зазначити, що економічний механізм є тактичним засобом досягнення стратегічної мети діяльності підприємства. Оскільки саме державні важелі регулювання визначають напрям дії економічного механізму та відповідні реакції ринку, ефективність економічного механізму підприємства завжди визначатиметься напрямом еко­номічної політики країни. Під останньою розуміють сукупність заходів, спрямованих на впорядкування перебігу економічних процесів, здійснення на них впливу або безпосереднього передбачення їх розвитку.

Державне управління, як складова зовнішнього середовища, відіграє важливу роль у регулюванні підприємств харчової галузі, починаючи з виробництва сировини, її перероблення та закінчуючи реалізацією кінцевої продукції на ринку. Однак, державне регулювання слід організовувати так, щоб уникнути надмірного впливу державних ор­ганів на функціонування підприємств галузі, оскільки це може призвести до зменшення обсягів інвестицій та зацікавленості у виробництві та продажу високоякісної продукції за  прийнятними цінами. Необхідність державного регулювання підприємств  харчової промисловості в цілому полягає в тому, що держава має гарантувати забезпечення корисними, недорогими та безпечними для  здоров'я населення продуктами харчування без надмірних державних витрат на регулювання та контроль виробництва сільськогосподарської продукції та її переробки.

Податки, як один із регуляторів,  впливають на фінансову стійкість підприємства, формування його фінансових ресурсів та інвестиційну діяльність, конкурен­тоспроможність продукції і загалом на поведінку підприємства на ринку.

Рівень цього впливу залежить, в першу чергу, від їх розмірів, рівня їх фіскальності, порядку їх справляння, стабільності та досконалості всієї системи.

Податкове планування є основою формування  податкової політики підприємства і передбачає вибір між різними варіантами здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства та розміщення його активів з метою досягнення найнижчого рівня податкових зобов’язань, що виникають при цьому. Завданням податкового планування є максимізація прибутку за рахунок мінімізації податків та  використання такої комбінації господарських операцій, які дозволили б знизити втрати підприємства.

Автор  пропонує в процесі визначення впливу механізмів регулювання на діяльність підприємств враховувати наступне:

1. Для підвищення ролі регуляторної політики у прискоренні структурної перебудови і відновлення на цій основі економічного зростання підприємств необхідне спрямування регуляторної політики в бік стимулювання вітчизняного виробництва, інноваційно-інвестиційної діяльності, споживчого попиту. Такий підхід разом із іншими заходами державного регулювання здатний призупинити подальше зниження ефективності діяльності підприємств галузі.

2. Для послаблення негативного впливу чинної регуляторної політики на фінансово-господарську діяльність підприємств необхідно врегулювання законодавства, яке передбачає зменшення податкового навантаження на підприємства.

3. Реальних результатів від реалізації на підприємстві принципів податкового планування можна досягти тільки за умови його правильної організації, чіткого формулювання завдань, розмежування функцій виконавців, правової оцінки реальності та законності схем мінімізації податкових платежів, а також адміністративного контролю за їх реалізацією.