Актуальність теми.

Основний удар у роки загальносистемної економічної кризи, викликаної розпадом СРСР і некомпетентним керівництвом економічними реформами в Україні у 1990-ті роки, припав на виробничий потенціал національної економіки і, перш за все, на основні фонди (ОФ) промисловості. Разом з ліквідацією тисяч промислових підприємств, до найважливіших негативних наслідків економічної кризи необхідно віднести руйнування системи відтворення основного капіталу і, як наслідок, украй високий рівень фізичного і морального зносу виробничого апарату уцілілих промислових підприємств. У цих умовах в найменшою мірою постраждали лише підприємства, що випускають сировинну продукцію, яка мала підвищений попит на світових ринках. До числа таких підприємств належать підприємства гірничо-мета­лур­гій­но­го комплексу ті хімічної промисловості, що зуміли в роки економічної кризи в основному зберегти наявний виробничий потенціал.

В той же час найбільш сприятливі умови для подолання кризових явищ з середини 1990-х років склалися, зокрема, для харчової промисловості, яка, поряд з легкою промисловістю та сферою послуг, традиційно виступає як локомотив інституційних перетворень в країнах, що обрали ринкову модель розвитку.  В умовах подальшого пожвавлення національної економіки, стійкого попиту на продукцію галузі як на внутрішньому так і на світових ринках, відносно сприятливого інвестиційного клімату, спроможності бистрої віддачі капіталовкладень підприємства плодоовочевого консервного комплексу мали усі можливості для подолання наслідків кризи виробничого апарату. Але суттєвих змін в становищі основного капіталу та інвестиційно-інноваційних процесів підприємств галузі не сталося, й одним з найважливіших чинників цього є недосконалість законодавства, що регламентує процеси обороту основного капіталу і, в першу чергу, його амортизації. 

Аналіз діючої в країні амортизаційної системи, наукових публікацій з проблеми вдосконалення механізму амортизації свідчить про те, що існуючий порядок обороту основного капіталу, а також відомі наукові рекомендації не забезпечують адекватне віддзеркалення вартості основних фондів з урахуванням динаміки зовнішньоекономічної ситуації, накопичення необхідних для відтворення основного капіталу фінансових коштів і їх цільове використання. При цьому основні причини недосконалості амортизаційної системи України криються в недостатньо повному урахуванні специфіки перехідної економіки.

Все вищевикладене обґрунтовує актуальність розвитку наукових методів і підходів до вдосконалення амортизації основного капіталу промислових підприємств як з теоретичних, так і з народногосподарських позицій.