ВИСНОВКИ

 

В результаті проведеного дослідження автором зроблено наступні висновки, які виносяться на захист:

1.        У дисертаційній роботі вперше в історичній науці досліджено характер, особливості й результати наукової та науково-організаційної діяльності І.І. Лукінова в системі аграрно-економічної науки. Знайдені архівні та історіографічні матеріали дали можливість охопити всі аспекти наукової, науково-організаційної, просвітницької, представницької роботи академіка І.І. Лукінова, показати його вплив на розвиток аграрно-економічної науки та сільське господарство. Системний погляд на досліджувану проблему дозволив підтвердити висловлювану раніше оцінку його особистості як одного з найвидатніших учених України другої половини ХХ – початку ХХІ століття.

2.        За результатами досліджень у науковій діяльності академіка І.І. Лукінова виділено три етапи:

перший (1951–1954 рр.) – раннє входження в науку, про що свідчать його конкурсна дипломна робота, кандидатська дисертація та низка наукових публікацій;

другий (1954–1977 рр.) – становлення І.І. Лукінова як науковця в широкому тематичному спектрі досліджень. Науковою віхою цього етапу стала фундаментальна монографія ”Ценообразование и рентабельность производства сельскохозяйственной продукции”;

третій (1977–2004 рр.) – утвердження І.І. Лукінова як видатного вченого. Результатом численних наукових публікацій академіка було започаткування у 1977 р. вперше в Україні ґрунтовного дослідження цінових відносин у сільському господарстві й АПК. Науковими віхами цього етапу стали монографії ”Воспроизводство и цены”, ”Економічні трансформації (наприкінці ХХ сторіччя)” та ”Эволюция экономических систем”.

Кожний етап роботи академіка І.І. Лукінова характеризується визначними науковими досягненнями. Наукова бібліографія славетного вченого – аграрія-економіста налічує понад 600 найменувань й вичерпно відображає весь спектр результатів його досліджень.

3. Вплив наукової діяльності І.І. Лукінова на розвиток сільського господарства і агропромислового комплексу країни розглядається і вивчається з кількох позицій, насамперед під кутом зору залишеної ним наукової спадщини (більшість його наукових публікацій). З самого початку своєї діяльності він зосереджував увагу на питаннях розвитку сільського господарства. Спочатку це були окремі статті, що стосувалися різних галузей. Науковий доробок знайшов подальший розвиток у фундаментальних дослідженнях вченого, зокрема перетворювальних процесів у пострадянській економіці і насамперед аграрній сфері.

Як плідний організатор економічної науки, І.І. Лукінов знаходив відповідні форми впровадження аграрно-економічних надбань у практику розвитку сільськогосподарської галузі. Це особливо проявилось у період, коли він очолював Український науково-дослідний інститут економіки та організації сільського господарства (нині ННЦ “ІАЕ” УААН). Як керівник Інституту економіки НАН України, він послідовно організовував цю, за його переконаннями, невід’ємну складову діяльності  наукової установи.

4.                      Результати дослідження дають підстави стверджувати, що для наукової діяльності академіка І.І. Лукінова характерними особливостями були: вміння визначати стратегію розвитку та найважливіші проблеми кожного конкретного етапу розвитку сільського господарства, досліджувати їх самостійно й формувати наукові колективи для їх великомасштабного дослідження. Він володів також умінням передбачати нові напрями наукових досліджень з погляду їх наукової і прикладної результативності.

Особливістю наукової діяльності І.І. Лукінова було цілеспрямоване одержання нових знань, що вимагало високого науково-методологічного забезпечення. Особисті дослідження та дослідження наукових колективів, які він очолював, відзначалися єдністю теорії, методології і методики, що сприяло результативності наукової праці.

5.        Встановлено, що академік І.І. Лукінов широко використовував у науково-організаційній роботі наукові доповіді для керівних органів за результатами найбільш важливих тематичних досліджень. До підготовки таких доповідей залучались практично всі виконавці наукової теми чи проблеми. Узагальнювальну роботу по доведенню до завершення наукових доповідей безпосередньо виконував  І.І. Лукінов. Підготовка перших наукових доповідей припадає на період керівництва І.І. Лукіновим колективу Українського науково-дослідного інституту економіки і організації сільського господарства. Особливості наукових доповідей з проблем аграрної економіки полягали в тому, що в них велика увага надавалась розгляду прикладних аспектів і конкретних пропозицій щодо їх впровадження у виробництво. Наукові доповіді, виконувані в Інституті економіки АН УРСР, мали більш фундаментально-узагальнюючий характер, відзначались високим теоретичним рівнем, а прикладні аспекти розглядались із позицій окремих галузей або міжгалузевих зв’язків. Наукові напрацювання І.І. Лукінова і очолюваних ним наукових колективів допомагали керівним органам формувати економічну політику, у тому числі й щодо аграрно-промислового комплексу.

Для поліпшення функціонування сільськогосподарського виробництва безпосередньо призначалися створювані в керованих І.І. Лукіновим інститутах (іноді у співробітництві з працівниками аграрних міністерств, статистичних органів, інших установ) різноманітні рекомендації та методики (обчислення й аналізу рентабельності виробництва, фондомісткості сільськогосподарської продукції, застосування ЕОМ, розвитку спеціалізації й концентрації та ін.).

6.        Дослідженням встановлено, що наукова діяльність академіка І.І. Лукінова та очолюваного ним Українського науково-дослідного інституту економіки і організації сільського господарства підпорядковувалась вирішенню нових нетрадиційних або мало досліджених науково-прикладних проблем. Йому належить ґрунтовне дослідження проблем ціноутворення в сільському господарстві, які нині розглядаються як такі, що задовго до запровадження ринкових відносин на державному рівні наближали науку й практику до поступового проникнення ринкових основ і механізмів у планову економіку.

Визнання наукових надбань І.І. Лукінова знайшло своє підтвердження в обранні його членом академій України, Радянського Союзу (Росії), Швеції, наукових товариств та інших об’єднань. Це відображало не тільки визнання І.І. Лукінова як видатного вченого, а й підвищувало науковий авторитет аграрно-економічної науки України.

7.        Значне місце в науковій та науково-організаційній роботі академіка І.І. Лукінова посідала його представницька діяльність. Він багаторазово очолював наукові делегації України та Радянського Союзу й гідно представляв економічну науку на найвищих наукових зібраннях Європи і світу. За наявними літературними джерелами і згідно з повідомленнями науковців, які брали участь у таких наукових зібраннях, доповіді І.І. Лукінова завжди сприймались зацікавлено, зважаючи на високий теоретичний рівень, чітку логіку викладу матеріалу, стратегічну спрямованість. Цьому сприяло також те, що він, висуваючи нові ідеї, водночас розкривав їх можливі зв’язки з практикою і механізми їх практичного впровадження.

Однією з важливих рис І.І. Лукінова було уміння робити науково-прикладні передбачення. Доведено, що це особливо проявилось при обґрунтуванні ним визначальних засад формування в Україні пострадянської економічної політики і реформування аграрних і земельних відносин. При цьому він привертав найбільшу увагу до того, що недостатньо опрацьовані в науковому та організаційному відношеннях аграрна і земельна реформи можуть сформувати великі ризики в подальшому розвитку сільського господарства.

8.        Не обмежуючись безпосередньо науковою та науково-організаційною діяльністю, академік І.І. Лукінов надавав великого значення науково-просвітницькій роботі. Вагоме місце посідає його діяльність у роботі товариства “Знання”, як члена редколегій наукових і науково-публіцистичних видань; відображено його роль як політичного діяча.

9.        Висвітлено діяльність академіка І.І. Лукінова щодо підготовки наукових кадрів. Однією з найважливіших складових вирішення цієї проблеми було формування ним наукової школи. Переважна кількість виконаних під його керівництвом дисертаційних робіт стосувалась наукової тематики, яку він опрацьовував особисто. З наукової школи академіка вийшла велика група дослідників високого наукового рівня.