Вплив академіка І.І.  Лукінова та його вчення на розвиток сільського господарства

У третьому підрозділі “Вплив академіка І.І.  Лукінова та його вчення на розвиток сільського господарства” виділено кілька напрямів його діяльності, а саме:

–  не тільки теоретичне розроблення низки наукових проблем, які до цього ні в Україні, ні Радянському Союзі на такому рівні ґрунтовно і фундаментально не досліджувались, а й впровадження одержаних результатів у практику господарювання. До них належать, насамперед, праці з проблем ціноутворення в сільському господарстві. Він розробив відповідні теоретичні, методологічні та організаційні основи актуальних проблем, опрацював механізми їх прикладного втілення. Вони з самого початку знаходили практичне використання і в планових та директивних органах тодішньої країни, і безпосередньо в сільському господарстві;

–  розроблення ним особисто та науковими колективами, які вчений очолював, великої сукупності організаційно-методичних рекомендацій, доповідних записок керівним органам, інших напрацювань, які були використані у роботі міністерств  та урядових установ, а через них у народному господарстві країни;

–  напрацювання щодо розвитку регіональної економіки і кооперативних відносин в агропродовольчій сфері, в пострадянський період;

–  науковий пошук щодо стратегії розвитку галузі, економіки країни, у тому числі в частині перетворювальних процесів, різного роду реформ. Проте, як засвідчують наукові публікації дослідників наукової діяльності І.І. Лукінова, в останні роки життя його погляди не знаходили належної підтримки в організації розвитку сільського господарства.

У пострадянський період академік очолив розроблення фундаментальних наукових засад формування нової аграрної політики, проведення аграрної та земельної реформ і механізмів їх здійснення. Надзвичайно вагоме значення мають його аргументовані застереження з приводу загроз, що можуть постати перед сільським господарством, селом і селянством, а також країною, якщо сутність, механізми й організація проведення аграрних перетворень не будуть достатньо та всебічно науково опрацьовані.

Його послідовна налаштованість на співпрацю з виробництвом сприяла тому, що поступово збільшувалася когорта керівників і спеціалістів державних і місцевих органів, виробничих структур, зацікавлених у співпраці з І.І. Лукіновим та науковими інститутами, які він очолював. Завдяки цьому науково-дослідні інститути мали можливість експериментально перевіряти результати власних напрацювань у виробництві.