Наукова діяльність академіка І.І. Лукінова

У другому розділі “Наукова діяльність академіка І.І. Лукінова” висвітлено життєдіяльність академіка І.І. Лукінова та етапи формування його як видатного вченого, шлях його наукового становлення – від науковця-початківця до всесвітньо відомого вченого, високий рівень наукових досліджень, висновків і пропозицій виробництву, практично загальне визнання їх важливості й прийнятності виробничниками та їх суспільної й соціально-економічної результативності. Достатньо підстав стверджувати, що змістовна наукова спадщина видатного вченого залишатиметься скарбницею знань для багатьох поколінь науковців.

У підрозділі 2.1. “Короткий аналіз життєвого шляху академіка І.І. Лукінова” розкриваються особливості формування особистості вченого, його високих загальнолюдських моральних якостей під впливом працелюбної селянської родини. І.І. Лукінов навчався в Корочанському сільськогосподарському технікумі (1943–1946 рр.) та Харківському сільськогосподарському інституті (1946–1951 рр.). Його вчителями, які вплинули на формування особистості як дослідника, були академіки О.Н. Соколовський, П.С. Піщемука, В.Я. Юр’єв, М.М. Кулешов, професор Л.М. Клецький, доценти Ф.Ф. Абрамов, Г.І. Монашов. Значний поштовх у наукових пошуках дала участь І.І. Лукінова у роботі студентського гуртка, що діяв при Харківському сільськогосподарському інституті.

Академік І.І. Лукінов, на відмінно закінчивши навчання, отримав рекомендацію для вступу до аспірантури при Інституті економіки АН УРСР. Керівником було призначено академіка П.М. Першина, який на той час завідував відділом економіки сільського господарства. Кандидатську роботу аграрного спрямування І.І. Лукінов захистив у 1954 р. З 1956 р. працював у відділі сільського господарства ЦК Компартії України, завідувачем сектору економіки і науки. У 1965 р. І.І. Лукінова призначено (за сумісництвом) завідувачем відділу аграрних проблем Інституту економіки АН УРСР.

Новаторською в постановці проблем та їх вирішення стала монографія І.І. Лукінова “Ценообразование и рентабельность производства сельскохозяйственных продуктов” (1964 р.). Цю працю він захистив як докторську дисертацію у 1964 р. (затверджено ВАК СРСР у 1965 р.). У 1967 р. одержав призначення на посаду директора Українського науково-дослідного інституту економіки і організації сільського господарства (нині ННЦ “Інститут аграрної економіки” УААН). У 1976 р. на запрошення президента Академії наук України академіка Б.Є. Патона очолив Інститут економіки АН УРСР.

У другому підрозділі “Етапи й віхи наукового зростання академіка І.І. Лукінова” розглянуто та проаналізовано наукові здобутки вченого.

  При дослідженні наукового становлення І.І. Лукінова виділено етапи:

§  входження молодого дослідника в науку;

§  становлення його як визначного науковця;

§  утвердження в статусі видатного вченого.

Кожний етап становлення І.І. Лукінова як науковця характеризується важливими науковими результатами – віхами його наукового зростання, що знайшло відображення у фундаментальних монографічних виданнях. У дисертаційному дослідженні здійснено аналіз їх основних положень.

Етап входження в науку. Академік І.І. Лукінов ще в студентські роки виявив здібності до наукових досліджень. Його дипломну роботу було відзначено нагородою на конкурсі в м. Харкові. У 1951 р. він почав працювати молодшим науковим співробітником, вступив до аспірантури, по закінченні якої набув ступеня кандидата економічних наук за дисертаційну роботу “Перспективи розвитку плодівництва й виноградарства в колгоспах півдня Української РСР (на прикладі колгоспів Баштанського та Снігірівського районів Миколаївськой області)”. Це дослідження І.І. Лукінова було першим, у якому плодово-ягідні та виноградні насадження розглядалися з позицій основних засобів виробництва, що створювалися безпосередньо в сільськогосподарському підприємстві та залучалися до процесу виробництва, минаючи сферу обігу. Науково-прикладний рівень дисертації був настільки високий, що її можна вважати першою науковою віхою дослідника, яка відкрила шлях у світ науки.

Після захисту дисертації він підготував кілька публікацій, зокрема з проблем, що виходили за межі дисертаційного дослідження й були актуальними на той час: оплата праці колгоспників (замість трудоднів пропонувалося щомісячне грошове авансування), шляхи підвищення продуктивності праці й т. ін. Монографічне дослідження “Пути повышения производительности труда в сельском хозяйстве” видано у 1958 р. в Москві і згодом, в 1960 р., у Бухаресті та Братиславі – відповідно румунською і словацькою мовами. Різноплановий, характер і цільова спрямованість цих наукових публікацій дали підстави для висновку, що І.І. Лукінов як молодий науковець виявив себе дослідником із стратегічним баченням проблем, що було доведено його подальшою науковою і науково-організаційною діяльністю.

На етапі становлення як визначного науковця І.І. Лукінов активно продовжував і поглиблював дослідження важливих для того часу проблем оплати праці в колгоспах та її продуктивності в сільському господарстві, про що свідчать наукові публікації на межі 50–60-х років минулого століття. Завдяки ним І.І. Лукінов здобув визнання серед науковців сільськогосподарського профілю не тільки в Україні, а й за її межами.

Аналіз наукових праць І.І. Лукінова за 1964 р. зафіксував важливу для його подальшої діяльності подію: у згаданому році він видав фундаментальну монографію “Ціноутворення і рентабельність виробництва сільськогосподарських продуктів” і захистив докторську дисертацію під тією ж назвою. Монографія відкрила широкому науковому світові талановитого й оригінального дослідника аграрно-економічних проблем, про що свідчать схвальні рецензії відомих українських і російських економістів. На основі аналізу статистичного матеріалу вчений дослідив шляхи прискорення темпів піднесення сільськогосподарського виробництва й особливу роль цін на аграрну продукцію та промислові товари, споживані сільським господарством. Одним із найважливіших результатів стала переорієнтація з диктатного способу встановлення цін на продукцію сільського господарства на їх визначення за виробничими витратами.

Аналіз докторської дисертації і згаданої монографії як єдиного цілого дає підстави оцінювати їх як другу наукову віху в творчій діяльності І.І. Лукінова.

Етап утвердження в статусі видатного вченого. Переходом до даного етапу слід вважати монографію “Відтворення і ціни” (1977 р.), в якій розглядаються теоретичні основи розширеного відтворення на мікроекономічному рівні, госпрозрахункові принципи господарювання, цінової політики і стимулюючої дії цінового фактора, впровадження новітніх технологій, удосконалення організаційних форм. Монографію схвалено сприйняв науковий світ країни, її планові органи і практики. Книга одержала схвальні рецензії в українських, російських, білоруських виданнях, позитивно сприйнята науковою громадськістю та частиною державних структур, що засвідчувало утвердження її автора серед учених, які за їхні наукові здобутки набувають неформального статусу видатних. Беручи за базу попередню монографію, автор здійснив винятково важливий перехід до розгляду цінових відносин у відтворювальній системі економіки, в тому числі поза межами сільського господарства. Його теоретичні й прикладні міркування з цього приводу впритул наблизились до потреб ринкової економіки за кілька десятиліть до того, як про неї почали говорити в тодішньому Радянському Союзі.

За це дослідження І.І. Лукінов був удостоєний Державної премії УРСР у галузі науки і техніки (1979 р.).

У пострадянський період напрям його наукових досліджень істотно змінився. Вчений усвідомлював усі недоліки соціалістичного господарювання, передусім в аграрній сфері, і невідворотність реформ. Проте чітко орієнтував науку, державні органи і практику на те, що перетворення доцільні лише тоді, коли результатом їх буде приріст національного конкурентоспроможного товаровиробництва. В узагальненому вигляді ці ідеї І.І. Лукінова знайшли втілення у його фундаментальній праці “Економічні трансформації (наприкінці ХХ сторіччя)” (1997 р.), що розкриває шляхи вирішення проблем економічної безпеки країни, формування і функціонування державного та ринкового механізмів, активного регулювання трансформаційних процесів, складові політики розвитку регіонів, необхідність міжнародних економічних зв’язків тощо. Монографію перекладено англійською мовою й видано в Москві. У 1998 р. її автор був удостоєний премії ім. М.В. Птухи НАН України.

Вершиною наукової діяльності академіка І.І. Лукінова в пострадянський період стала його остання фундаментальна монографія “Эволюция экономических систем”, видана у 2002 році Російською академією наук. Всі її наукові положення розглядаються з позиції інтересів і потреб України, у тому числі у зв’язку з активізацією намірів входження до Європейського і світового агропродовольчого простору в умовах відповідних глобалізаційних процесів. Монографії І.І. Лукінова “Економічні трансформації (наприкінці ХХ сторіччя)” та “Еволюція економічних систем” стали віхами на останньому етапі творчості вченого.