ВИСНОВКИ

 

1.     Агротуризм є специфічним видом туризму, який органічно поєднує певні риси зеленого, сільського та екологічного туризму, при цьому маючи свої, притаманні лише йому особливості, основною з яких є особиста добровільна участь агротуристів (відпочивальників в агротуристичних господарствах) у здій­сненні технологічних процесів із виробництва сільськогосподарської продукції у поєднанні з відпочинком, оздоровленням і одержанням комплексного задоволення.

2.     Агротуризм – вагомий соціально-економічний чинник відродження культури села, а також реально може і повинен стати одним із визнаних напрямів розвитку позасільськогосподарської діяльності сільського населення й підвищення рівня його добробуту.

3.     Динаміка збільшення кількості агротуристичних господарств у досліджуваному регіоні є набагато стрімкішою, ніж динаміка формування ринку агротуристичних послуг в умовах поки що відсутньої конкуренції. У регіоні, як і в усій країні, відсутня централізована державна служба, яка б могла сприяти цьому розвитку і допомагати формувати інфраструктуру та інституційне забезпечення ринку агротуристичних послуг, зокрема його інформаційно-мар­ке­тин­гове забезпечення й навчання власників агротуристичних господарств. Не мають достатнього розвитку і централізації громадські агротуристичні організації.

4.     Ефективність агротуризму є комплексним поняттям і охоплює три її орієнтації: на агротуристичне господарство; на сільську територію; на агротуриста. Кожній орієнтації відповідає своя схема показників визначення цієї ефек­тивності в розрізі економічних, екологічних та соціальних аспектів.

5.     Розвиток агротуризму як форми підприємницької діяльності в Україні сьогодні має низку невирішених проблем, основними з яких є відсутність у потенційних учасників такого виду діяльності знань основ ринкової економіки, засад бізнесової діяльності, можливості здійснення реклами, нерозвиненість інформаційної мережі, недосконалість відповідної законодавчої бази, а найосновніше – відповідних кваліфікованих кадрів і державної підтримки розвитку агротуризму.

6.     Подальший розвиток агротуризму вимагає створення відповідних умов внутрішнього і зовнішнього характеру, при цьому визначальними є власне останні. Вони передбачають нормативно-законодавче врегулювання такого розвитку через розробку відповідного законодавства, яке б дало змогу офіційно трактувати агротуризм як вид підприємницької діяльності, але при цьому створити сприятливі економічні умови для розвитку агротуристичних гос­подарств у процесі їх становлення, розробивши відповідну систему пільг в оподаткуванні й наданні кредитів на розвиток.

7.     Вдосконаленню формування ринку агротуристичних послуг і підвищенню ефективності агротуризму сприятиме запропонована методика категоризації агротуристичних господарств з використанням категоризаційної карти оцінки агротуристичних господарств загалом; категоризаційної карти оцінки гостьових кімнат такого господарства; категоризаційної карти оцінки окремих житлових одиниць; переліку умов, необхідних для того, щоб агро­туристичне господарство могло займатись реалізацією відпочинкових програм для специфічних категорій відпочивальників.

8.     Методика встановлення ціни на агротуристичний продукт повинна бути максимально простою й зрозумілою у використанні для власника агротуристичного господарства. Базовою основою для розрахунку орієнтовного рівня ціни повинні стати собівартість одиниці агротуристичного продукту і необхідний рівень рентабельності агротуристичної діяльності з врахуванням моменту настання для господарства пункту беззбитковості.

9.     Коригування розрахункового рівня ціни до оптимального слід здійснювати залежно від категорії агротуристів, їх постійності як клієнтів, терміну і сезону їх відпочинку, від їх бажання брати участь у господарських роботах, а також від рівня заповненості потенціалу господарства, що може залежати і від сезону реалізації агротуристичного продукту.

10.       Вплив ціни конкурентів на ціну в агротургосподарстві можна врахувати коригуванням її максимального рівня в рамках максимальної і мінімальної ціни на одиницю продукту такої ж якості в інших господарствах у регіоні залеж­но від кон’юнктури на регіональному ринку агротуристичних послуг. При цьому виходимо з того, що рівень якості продукту чи цінність його в очах клієнтів інших господарств уже певним чином враховані в ціні, що склалась на цей продукт в інших господарствах.

11.       Загальний рівень гостинності в агротуристичних господарствах залежить, головним чином, від рівня якості і привабливості його матеріально-технічної бази та вміння господарів агротуристичного господарства раціонально її використати й створити в оселі атмосферу невимушеності, неформальності та сімейного сільського затишку відповідно до запропонованої схеми формування високого рівня гостинності та атракційного візерунка господарства. Розрахунки за відпочинок доцільно здійснювати за принципом „все враховано” („all included”).