Перспективи розвитку агротуризму та шляхи їх реалізації

У третьому розділі – “Перспективи розвитку агротуризму та шляхи їх реалізації” – викладені результати вивчення й узагальнення потенційних можливостей розвитку агротуризму в Україні, обґрунтовано основні напрями вдосконалення оподаткування агротуристичної діяльності на основі кате­горизації агротуристичних господарств, способи вдосконалення організації та підвищення атракційності матеріально-технічної бази агротуристичних господарств, розвитку маркетингу агротуристичних послуг на основі вдосконалення системи ціноутворення на них.

Перспективи розвитку агротуризму в Україні обумовлюються його об’єктивною необхідністю, що є наслідком двох чинників: наявності можливос­тей для цього розвитку і потужних агротуристичних ресурсів в Україні, раціональне використання яких дозволить значною мірою поліпшити економіку села. У зв’язку з цим агротуризм в Україні має перспективи розвитку не лише на внутрішньому рівні, а й на міжнародному.

Сьогодні однією з основних проблем у розвитку агротуризму в Україні є необхідність його категоризації, вирішення якої значною мірою може сприяти організаційному впорядкуванню агротуристичної діяльності і вдосконаленню фінансово-правових її засад, в тому числі і впорядкуванню системи опо­даткування агротуристичної діяльності. Категоризацію агротуристичних господарств зручно проводити на основі використання спеціальних категоризаційних карт, зразки яких розроблено і представлено в роботі. Серед них: категоризаційна кар­та оцінки агротуристичних господарств загалом; категоризаційна карта оцінки гостьових кімнат такого господарства, якщо місця для відпочинку надаються агротуристам у будинку; категоризаційна карта оцінки окремих житлових одиниць, якими можуть бути, наприклад, туристичні будиночки, відпочинкові будиночки, цілорічні будинки, відпочинкові приміщення будинків чи відпочинкового житла; перелік умов, необхідних для того, щоб агротуристичне господарство могло реалізовувати відпочинкові програми для специфічних категорій відпочивальників.

Основна вимога до методики встановлення ціни на відпочинок в агротурис­тичному господарстві – вона повинна бути максимально простою і зрозумілою у використанні для власника агротуристичного господарства. Основна вимога до ціни на відпочинок в агротуристичному господарстві – вона повинна бути привабливою для туристів і забезпечувати необхідний рівень конкурентоспроможності агротуристичного господарства на ринку агротуристичних послуг. Базовою основою для розрахунку орієнтовного рівня ціни повинні бути собівартість одиниці агротуристичного продукту й необхідний рівень рентабельності агротуристичної діяльності з врахуванням моменту настання для господарства пункту беззбитковості:

Р_MAX = (Р_B+ Р_MAX І_D),        

 

де Р_MAX – максимальна розрахункова ціна одиниці агротуристичного продукту; І_D –  бажаний рівень частки прибутку в ціні (доходу на здійснювані витрати);

Р_B – базовий рівень ціни (на основі собівартості одиниці агротуристичного продукту).

Вплив ціни конкурентів на ціну в певному господарстві можна врахувати коригуванням її максимального рівня в рамках максимальної й мінімальної ціни на одиницю  агротуристичного продукту такої ж якості в інших  господарствах у регіоні залежно від кон’юнктури на регіональному ринку агротуристичних послуг. При цьому виходимо з того, що рівень якості продукту чи цінність його в очах клієнтів інших господарств уже певним чином враховані в ціні, що склалась на цей продукт в інших господарствах. Тоді формула рівня оптимальної ціни (P_OPT.) на агротуристичний продукт у господарстві може набути вигляду:

P_OPT. = [P_MAX.C > P_MAX. > P_{MIN. C}],    

 

де P_MAX.C і P_MIN.C – максимальна і мінімальна ціна на одиницю агро­турис­тичного продукту аналогічного рівня (якості й асортименту послуг та умов і різ­но­ма­нітності форм відпочинку) у потенційних конкурентів на ринку агротуристич­них послуг. Якщо ціна P_OPT. виходить за вказані рамки поза максимальну ціну конкурентів,  значить у нашого господаря або надто висока собівартість цього продукту, або завеликі прагнення до одержання надприбутку. Якщо ж вона відхиляється нижче мінімальної – є змога збільшити у розрахунковій ціні частку прибутку.

Коригування розрахункової ціни згідно з методикою, описаною в дисер­тації, може здійснюватись залежно від категорії агротуристів, від їх постійності як клієнтів, від терміну і сезону їх відпочинку, від бажання брати участь у господарських роботах, а також залежно від рівня заповненості потенціалу господарства, що може залежати і від сезону реалізації агротуристичного продукту. У будь-якому разі власник агротуристичного господарства повинен вирахувати пункт беззбитковості його функціонування.

Як видно з табл. 2, власне інвестиції вилучають можливість застосування власником господарства стратегії низьких цін. У такому разі необхідним є підвищення рівня використання об’єкта з метою зростання рівня інтенсивності його функціонування.

Можна також знижувати собівартість послуг, що сприятиме швидшому поверненню інвестицій, але небезпечне зростанням рівня ризику і зниженням якості пропонованих послуг.

Ефективність оптимізації системи ціноутворення матиме вищий рівень у поєднанні з ефективним маркетингом на рівні кожного агротуристичного господарства.

Таблиця 2

Розрахунок тривалості періоду, необхідного для досягнення пункту
беззбитковості агротуристичним господарством залежно від цінової
стратегії та рівня використання об’єкта, років

Цінова стратегія	Час, необхідний для повернення інвестицій за трьома варіантами завантаження об’єкта
	50% (оптимістичний варіант)	40% (реальний варіант)	30% (песимістичний варіант)
Висока ціна	2,00	2,50	3,25
Поміркована ціна	3,50	4,50	6,00
Низька ціна	13,75	17,00	22,75

 

У дисертації запропонована також схема реалізації стратегії розвитку агротуризму на територіях органів місцевого самоврядування, яка передбачає заходи щодо покращання локальної інфраструктури – спочатку формує умови для розвитку агротуризму, а потім – безпосередньо туристичної інфраструктури.