Теоретико -методичні засади активізації діяльності підприємств

У першому розділі «Теоретико-методичні засади активізації діяльності підприємств» розкрито економічну сутність активізації суб’єктів виробничої діяльності, наведено класифікацію видів діяльності підприємств в аспекті їх господарської практики, виявлено хронологічні особливості впливу трансформаційних процесів на активізаційну діяльність товаровиробників. У контексті перспектив стійкого розвитку сільськогосподарського виробництва проаналізовано підходи до формування механізмів ефективної діяльності аграрних підприємств.

На основі аналізу літературних джерел встановлено, що існує багато визначень близьких за змістом і тотожних поняттю «активізація». Серед них найуживаніші є поняття «посилення», «активність», «пожвавлення». У ході дослідження крізь призму основних видів діяльності підприємства визначено, що активізація діяльності – це процес посилення господарської активності підприємств, якому сприяють позитивні зрушення в структурі економіки і продумане державне регулювання ринку.

У роботі доведено, що успішність функціонування підприємства значною мірою залежить від його техніко-технологічної бази, функціонально-виробничої структури, організаційно-економічного механізму, соціальної сфери, персоналу та інших  ресурсів, які перебувають у постійній взаємодії й визначають домінуючі напрями його діяльності. За результатами дослідження узагальнено класифікацію видів діяльності підприємства, які тісно пов’язані з виробництвом, реалізацією продукції, а також розглянуто особливості секцій економічної діяльності, що дасть змогу оптимізувати виробничі процеси та поліпшити ефективність управлінських рішень керівників господарств.  

 Оскільки процес активізації суб’єктів виробничої діяльності стосується всіх підсистем організації, наголошено на необхідності комплексного аналізу чинників зовнішнього та внутрішнього середовища. Визначивши специфічні риси моделей оцінки середовища організації, здійснено класифікацію ключових об’єктів її діагностування як факторів та резервів активізації діяльності. При цьому за елементи потенціалу взято: продукцію, маркетинг, технологію, виробництво, економіко-фінансову систему, організаційні можливості, персонал, соціально-психологічні чинники. У ході дослідження виявлено, що процес активізації діяльності підприємств варто розглядати як складову комплексного розвитку, удосконалення їхнього внутрішнього потенціалу та  резервів із врахуванням змін чинників зовнішнього оточення з метою забезпечення виконання поставлених стратегічних і тактичних завдань.

Процес активізації є оперативним чинником ефективного функціонування підприємств, оскільки без позитивної тенденції зростання певних економіко-соціальних показників неможлива перспектива стратегічного розвитку підприємства. Враховуючи те, що пожвавлення діяльності підприємств, у тому числі сільськогосподарських, зумовлюється змінами зовнішнього середовища, запропоновано схему формування механізму активізації діяльності підприємств (рис.1).

Такий рух охоплює всі підсистеми та всі види діяльності підприємства. Відповідно до положень класифікації Ханса Віссеми здійснено поділ чинників