Основні положення дисертаційної роботи

 

У першому розділі – “Огляд та аналіз організаційно-регулятивних аспектів розвитку зовнішньоторговельних зв’язків України на етапі трансформації економіки до ринку” – обґрунтовується важливе значення зовнішньої торгівлі, зокрема експорту товарів України, для розвитку національної економіки в умовах ринкової трансформації, проводиться аналіз організаційно-законодавчої системи регулювання зовнішньої торгівлі України з Російською Федерацією та її впливу на вітчизняний експорт, а також визначаються основні напрями авторського аналізу.

Проведений у розділі аналіз дає підстави стверджувати, що народне господарство країни має істотну залежність від імпорту товарів, а зовнішньоторговельний обмін України до 1999 року мав імпортну спрямованість. Переорієнтація останнього на експортну почалась у 2000 році.

У той же час Україна має значний експортний потенціал, який не був використаний у належний спосіб протягом 90-х років. Україна посідає п’яте місце у світі за показником виробничих потужностей металургійного комплексу, має розвинену базу сировини, конкурентноспроможні технології у машинобудівному комплексі, аерокосмічній галузі, суднобудуванні, виробництві нових матеріалів, біотехнології, регулюванні хімічних, біохімічних та біофізичних процесів, великий експортний потенціал у агропромисловому комплексі.

З досліджень, проведених у першому розділі, випливає, що зменшення обсягів експорту товарів України протягом 90-х років було викликане, насамперед, зниженням товарообігу з країнами колишнього Радянського Союзу, а передусім, Росією, частка якої у загальному товарообігу з країнами колишнього СРСР змінювалась від 63,1% у 1996 році до 58,6% у 1999 році. У 2000 році цей показник дорівнював 73,2%. Незбалансованість торгівлі України з Російською Федерацією негативно впливала на сальдо зовнішньої торгівлі. Вперше позитивне сальдо у торгівлі України товарами (244 млн. дол. США) було досягнуте у 1999 році, але за рахунок випереджаючих темпів зменшення обсягів імпорту.

Як свідчить аналіз, хоча питома вага експортних постачань, що припадають на Російську Федерацію, зменшилась з 38,7% у 1996 році до 24,1% у 2000 р. у загальному обсязі експорту, Росія залишається одним з головних партнерів України, що споживають значну частку українських товарів. Україна є одним з головних постачальників продовольчих товарів на російський ринок, значна її частка в російському імпорті чорних металів і технологічного устаткування. Крім того, Україна в значних обсягах імпортує з Росії стратегічно важливі для функціонування економіки товари (устаткування для АЕС, ядерне паливо, нафту, газ), що спричиняє виникнення від’ємного сальдо. Усе вище наведене обумовлює на сучасному етапі економічного розвитку актуальність проблеми підвищення ефективності використання експортного потенціалу економіки України на російському напрямку.

Також існують інші передумови для збереження, розвитку і поглиблення взаємних зв’язків між Україною та Російською Федерацією. Насамперед, це єдиний в недалекому минулому економічний простір, який характеризувався спільною інфраструктурою транспорту, зв’язку, трубопровідною системою, системою ліній електропередачі та інших комунікаційних складових. Крім того, існує багато спільного у законодавчій базі, банківській системі, взаємозалежність у науково-технічній кооперації, високий рівень виробничих, коопераційних, технологічних зв’язків, що обумовлює взаємні економічні інтереси обох держав.

Відновлення і подальший розвиток зовнішньоторговельних стосунків між Україною та Російською Федерацією на взаємовигідній рівноправній основі потребує координування політики між партнерами на державному рівні. Тому у розділі були розглянуті особливості регулювання зовнішньоторговельної діяльності у двосторонніх відносинах та їх вплив на зміну товарообігу.

У 90-х роках була створена договірно-правова база, що регулює торговельно-економічні відносини між Україною й Росією та передбачає рівноправний і взаємовигідний розвиток співробітництва, створення режиму вільної торгівлі й збільшення взаємного товарообміну. Це - Угода про вільну торгівлю від 24 червня 1993 року, Договір про дружбу, співробітництво і партнерство від 31 травня 1997 року, Договір і програма економічного співробітництва на 1998-2007 роки. Однак, дослідження, проведені у першому розділі, довели, що згадані документи не зовсім відповідають сучасним потребам та мають ряд недоліків, серед яких відсутність чітких критеріїв виконання, невідповідність контролю за їх виконанням та ін.

Крім того, обидві держави протягом останніх років проводили протекціоністські політики, що мало негативний вплив на обсяги взаємного товарообміну. Так, наприклад, Російська Федерація використовувала ліцензування та квотування постачань українського цукру, вводила мита  на карамельну продукцію, розпочинала антидемпінгові розслідування у відношенні постачань солі з України, примусила до обмеження постачань труб українського виробництва. Наступними негативними факторами, що перешкоджали розвитку торговельних відносин між Україною та Росією, були неурегульованість питань стягування ПДВ, збільшення переліку товарів, які були виключені з дії Угоди про вільну торгівлю, невиконання в повному обсязі та зволікання з реалізацією двосторонніх угод.

Таким чином, нормативно-правова база в галузі регулювання зовнішньоекономічної діяльності потребує подальшого вдосконалення для усунення перешкод у торгівлі між Україною та Російською Федерацією. Крім того, для розвитку взаємовигідних торговельно-економічних відносин між Україною та Росією потрібне визначення і обґрунтування напрямків та заходів щодо активізації українського експорту товарів до Російської Федерації з урахуванням галузевих пріоритетів. Це, в свою чергу, обумовлює актуальність розробки ефективних засобів макроекономічного планування та прогнозування й проведення аналізу окремих сегментів товарного ринку для визначення перспективних галузей щодо просування Української продукції.

В другому розділі – “Вибір галузевих пріоритетів державного регулювання на базі визначення перспективних напрямків українського експорту товарів до Російської Федерації” - проводиться поглиблений аналіз динаміки зовнішньоторговельних зв’язків України з Росією з концентрацією уваги на українському експорті, а також кон’юнктурний аналіз українського та російського ринків з метою визначення галузевих пріоритетів державного регулювання щодо нарощування українського експорту товарів до Російської Федерації.

Проведений у розділі аналіз свідчить, що сучасний стан експортних зв’язків з Російською Федерацією не відповідає довгостроковим інтересам України. Протягом 90-х років спостерігалось зменшення взаємних обсягів торгівлі, що відбувалось за рахунок випереджаючих темпів зменшення обсягів експортних постачань товарів до Росії. У свою чергу, у 1995-1998 роках це викликало збільшення від’ємного сальдо за даними Держкомстату з 2,6 млн. дол. США у 1995 році до 4,2 млн. дол. США у 1998 році. Зменшення від’ємного сальдо торгівлі товарами з Російською Федерацією у 1999 році було досягнуто завдяки більш швидким темпам скорочення імпорту відносно експорту (експорт зменшився на 18%, імпорт – 21%).

Хоча структура українського експорту товарів до Росії залишалась більш досконалою в порівнянні зі структурою російського експорту до України, мало місце скорочення обсягів продаж машинотехнічної продукції на російському ринку. Російська Федерація поступово відмовлялась від української промислової продукції з високим ступенем обробки. Протягом 1997-1999 років були втрачені набуті господарські зв’язки, російські ринки були зайняті товаровиробниками з третіх країн.

Втрата традиційних російських ринків з повільними темпами завойовування нових ніш на світовому ринку зумовлювала посилення сировинного перекосу загального експорту України. Тому на даному історичному етапі, з огляду на існуючи проблеми та виникнення з початку 2000 року тенденцій до пожвавлення українського експорту товарів на російському напрямку, для закріплення позитивних зрушень потрібно визначити найбільш перспективні напрямки просування українських товарів на ринку Російської Федерації. Це обумовлює необхідність постійного відстеження і перспективної оцінки кон'юнктури окремих сегментів товарного ринку Російської Федерації, а також оцінки потенційних можливостей України в сфері експортної діяльності.

Зважаючи, що в структурі українського експорту товарів до Росії у 2000 році частка продукції машинобудування займала друге місце (23% від загального обсягу) (рис. 1), а також враховуючи особливості російського імпорту та потреби господарства Російської Федерації, як перспективний сегмент російського ринку для активізації експортного потенціалу економіки України був виділений машинобудівний комплекс, а саме, обладнання для харчової та переробної промисловості, верстатобудування, сільськогосподарське машинобудування.

Рис. 1. Структура українського експорту товарів до Росії в 2000 році

Виходячи з проведеного аналізу та обраних Росією напрямків раціоналізації імпорту товарів, у найближчій і середньостроковій перспективі основний напрямок розвитку російського імпорту передбачається в збільшенні ввозу машин, устаткування й інших інвестиційних товарів, що дозволить додати його структурі більш продуктивний характер. Найближчим часом у Російській Федерації буде здійснюватися масштабна заміна амортизованого устаткування, унаслідок чого ця держава може стати одним з найбільших світових ринків для збуту продукції машинобудування, на якому Україна могла б зайняти свою визначену нішу.

При сучасному рівні виробництва російський машинобудівний комплекс  здатний забезпечити до 10% від попиту на сільськогосподарську техніку та близько третини – на устаткування для харчової і переробної промисловості. В Україні реалізовуються новітні розробки та налагоджено виробництво нової продукції машинобудування, що разом з ростом виробництва та потребами російського ринку робить цю галузь дуже привабливою для збільшення експортного постачання України до Росії. Хоча темпи просування продукції машинобудівного комплексу України на російському ринку залежать від  ефективності проведення державної промислової політики.

Узагальнюючи проведений у розділі аналіз м’ясних підкомплексів України та Російської Федерації, можна зробити висновки, що в даний момент найбільш вигідним для російської м'ясної промисловості, яка потребує значного обсягу імпортної продукції, стало б зближення з українськими виробниками. Тут можливий не тільки звичайний порядок постачань, але і паритетний обмін продовольства, у тому числі його транспортування і часткова переробка українськими підприємствами, а також інші форми поділу функцій. Російські переробні виробництва зацікавлені в постачаннях українського м'яса, тому що цінують його екологічну чистоту і якість. Однак обсяги постачань будуть залежати від того, як українська експортна ціна буде співвідноситися з внутрішніми російськими цінами.

Незважаючи на існуючу зацікавленість у співробітництві, на цей час є декілька факторів, що мають різноспрямований вплив на обсяги експорту товарів України до Росії. До їх числа можна віднести соціально-економічний стан, кон'юнктуру попиту російського ринку, платоспроможність імпортерів, співвідношення цін та рівень виробництва в обох країнах, коливання світових цін на традиційні товари українського експорту, протекціоністські заходи з боку обох держав та ін. Визначенню сукупного впливу основних з цих факторів на динаміку експорту та виявленню науково обґрунтованих пропозицій відносно першочергових заходів щодо розвитку експортного потенціалу у значній мірі може сприяти застосування системного підходу, який ґрунтується на побудові моделі аналізу стану та прогнозування тенденцій експорту товарів України на російському векторі.

В третьому розділі – “Модельний аналіз стану та прогнозування тенденцій українського експорту товарів до Російської Федерації з застосуванням нейронечітких технологій” – побудовані нейронечіткі моделі для  прогнозу обсягів і аналізу впливу основних макроекономічних факторів на динаміку експорту товарів України до Російської Федерації .

Обґрунтована необхідність застосування методології системного аналізу для прийняття рішень в сфері державного управління на етапі макроекономічного планування першочергових заходів щодо активізації експортного потенціалу України на російському напрямку.

З позицій системного аналізу запропоновано і обґрунтовано підхід до побудови моделей аналізу та прогнозу тенденцій українського експорту товарів до Росії з застосуванням нейронечітких технологій, який має певні переваги перед класичним економетричним підходом.

Для побудови моделі впливу основних макроекономічних показників на обсяги експорту товарів України до Російської Федерації враховувалась теорія міжнародної торгівлі, особливості зовнішньої торгівлі України з Росією, дослідження автора, проведені в попередніх розділах, а також існуючий досвід розробки моделей зовнішньої торгівлі. Виходячи з цього, основними макроекономічними факторами (вхідними змінними), що найбільш впливають на експорт товарів (вихідну змінну ) обрано вісім наступних показників: індекс реальної промислової продукції України, валова продукція сільського господарства України в поточних цінах, обмінний курс російського рубля, відносний індекс цін виробника України до Росії, відносний рівень доходів населення, рівень промислового виробництва Росії, рівень виробництва сільгосппродукції Росії, реальний валовий внутрішній доход України.

Далі, відома статистична інформація про обрані макроекономічні фактори формалізується у вигляді нечіткої продукційної бази знань, в якій відображена експертно-лінгвістична інформація про закономірності і зв’язки в існуючих даних. Для цього діапазони, в яких змінюються вхідні змінні, розбиваються на п’ять частин (що відповідають лінгвістичним оцінкам: низький (Н), нижчий за середнє (НС), середній (С), вищий за середнє (ВС), високий (В)), і вихідна – на сім ().

Нечітка база знань являє собою сукупність нечітких правил (лінгвістичних висловлювань) типу ЯКЩО-ТО. Наприклад, ЯКЩО <індекс реальної промислової продукції України - низький> ТА <рівень промислового виробництва Росії – середній> ТА <реальний ВВП України - низький> ТО <експорт - низький>.

Лінгвістичні оцінки, отримані на основі відомої реальної статистичної інформації, за допомогою функцій належності перетворюються в кількісну форму. Функції належності задаються в наступному вигляді:

,

де          - число у діапазоні [0,1], яке характеризує суб’єктивну міру відповідності значення  нечіткому терму  (“низький”, “нижчий за середнє” та ін.),  та  параметри, які спочатку вибираються експертом, а потім настроюються на експериментальні дані:  - координата максимуму функції , причому ,  - коефіцієнт концентрації – розтягнення функції .

Таким чином, нейронечітка модель для аналізу впливу основних макроекономічних показників на експорт товарів України до РФ має наступний вигляд:

,                                              (1)

де - значення змінної  у проміжку ,  - середина проміжку , функції  залежать від функцій належності макроекономічних показників. Вид цієї залежності визначається побудованою базою знань.

Аналогічно будується нейронечітка модель прогнозу українського експорту товарів до Російської Федерації, яка має наступний вигляд:

,                       (2)

де  - це прогнозне значення змінної  на -й період (місяць, квартал, рік), яке залежить від тенденцій, що склалися в попередніх періодах.

В тих випадках, коли необхідно одержати моделі (1, 2), достатньо близькі до експериментальних даних, проводять настройку, яка являє собою підбір таких параметрів  і , що забезпечують мінімум відстані між модельними й експериментальними даними.

Головні достоїнства побудованих моделей такі:

-         можливість використання при моделюванні не тільки кількісної, чіткої експериментальної інформації про закономірності, як в економетричних моделях, а й нечіткої, якісної, яка подається експертами (спеціалістами) на природній мові,

-         можливість моделювання при відносно малих (в порівнянні з економетричними підходами) експериментальних вибірках,

-         можливість відтворювання складних нелінійних (непередбачених наперед) залежностей змінної від великої кількості вхідних параметрів,

-         здібність моделей до навчання,

-         достатньо загальний вигляд, такий, при якому в ролі вхідних змінних можуть виступати й інші фактори, що впливають на експорт товарів.

Побудовані моделі аналізу і прогнозу можуть бути використані для:

-         розрахунку прогнозного значення обсягу експорту товарів для будь-якої сукупності вхідних змінних,

-         визначення оптимальних значень макроекономічних показників,

-         аналізу тенденцій впливу зміни макроекономічних показників на обсяги експорту товарів з урахуванням виявлених в попередніх розділах даного дослідження тенденцій, що склалися в зовнішній торгівлі товарами України з РФ на протязі 1997-2000 рр., а також сучасних тенденцій розвитку економік України та Росії,

-         прогнозування тенденцій росту обсягів експорту товарів для різних сценаріїв зміни основних макроекономічних показників,

-         визначення діапазонів зміни кожного з макроекономічних показників, при яких обсяг експорту товарів залишається високим,

-         короткострокового (з великим ступенем вірогідності) прогнозування обсягів експорту товарів України до Росії.

В четвертому розділі – “Обґрунтування напрямків та заходів щодо активізації експортного потенціалу України до Російської Федерації” – для визначення найперспективніших, дієвих шляхів оперативного втручання держави у процес розвитку експорту товарів, прийняття науково обґрунтованих рішень щодо розробки відповідних заходів проводиться ретельний аналіз його стану та прогнозу з застосуванням побудованих у третьому розділі моделей.

На основі запропонованих моделей були виконані варіантні прогнозно-аналітичні розрахунки для різних сценаріїв зміни макроекономічних факторів, досліджені закономірності  впливу одночасної зміни різних пар макроекономічних показників  на обсяги експорту товарів України до Російської Федерації з метою отримання рекомендацій щодо державного регулювання його активізації.

Наприклад, при різноспрямованих змінах рівня промислового виробництва та ВВП України обсяги експорту товарів мають тенденції до зниження. В той же час нарощування обсягів виробництва української продукції сприятиме збільшенню експорту лише за умови одночасного зростання попиту на російському ринку. Хоча збільшення промислового виробництва Росії лише до певного рівня сприятиме нарощуванню експорту українських товарів, а далі  викликатиме його зменшення. Слід відзначити, що зміна рівня промислового виробництва Росії сильніше впливає на зміни обсягів українського товарного експорту, ніж аналогічний український показник (рис. 2). Це обумовлює необхідність проведення державної політики в створенні конкурентних переваг для підвищення ефективності використання експортного потенціалу країни на російському напрямку, що потребує запровадження як експортних стимулів, так й заходів, спрямованих на поліпшення загальної ситуації в країні, які призведуть до удосконалення фінансових механізмів регулювання діяльності експортерів, зниження податкового тиску.

Встановлено, що при регулюванні рівня обмінного курсу, існують можливості збільшення обсягів експорту товарів України (рис. 3). Хоча при значенні відносного індексу цін  виробників України та Російської Федерації, менше за 22,4, експорт не зазнає суттєвого впливу від зміни як промислового виробництва України, так і рівня обмінного курсу (рис. 4).

Розроблене прогнозування динаміки експорту товарів України до Російської Федерації на наступні п’ять кварталів: з 2-го кварталу 2001 року по 2-ий квартал 2002 року. Після проведення настройки моделі з точністю  були отримані розраховані за моделлю теоретичні значення експорту товарів за період з 1-го кварталу 1997 року по 1-ий квартал 2001 року, які майже не відрізняються від фактичних значень за аналогічний період (рис. 5), що свідчить про адекватність моделі прогнозу.

Проведені дослідження виявили незадовільні тенденції у динаміці експорту в короткостроковій перспективі, які складаються з суттєвого зменшення темпів росту, а потім й значного спаду експорту товарів України до Російської Федерації.

Враховуючи тенденції росту промислових виробництв та ВВП обох країн, які спостерігаються на сучасному етапі, та результати проведеного модельного аналізу, встановлено, що для нарощування експорту товарів України до Росії необхідна організація державних заходів по впливу на такі показники, як обмінний курс, відносний рівень ІЦВ, відносний рівень доходів населення. Причому найвпливовішим з цих факторів є відносний рівень цін на промислову продукцію України та Російської Федерації.

Для подолання негативного впливу зазначеного показника, виходячи з дискримінаційної політики з боку РФ, актуальним стає забезпечення державного контролю за ціноутворенням щодо співвідношення внутрішніх і російських цін та їх регулювання через економічні важелі.

Як захід валютного регулювання пропонується впровадження ефективної системи валютного контролю, що передбачає збільшення терміну відстрочки платежу та звільнення у визначених випадках від обов’язкового продажу валютного виторгу експортерів.

Заходами кредитно-грошового регулювання пропонується введення пільгового кредитування експортоорієнтованих виробництв або проведення політики “дешевих грошей”, створення спеціальних кредитних інститутів для надання цільових технічних кредитів російським підприємствам під закупівлю устаткування у вітчизняних виробників.

Також пропонується низка заходів фінансово-бюджетного регулювання для зменшення податкового тиску, що сприятиме підвищенню цінової конкурентноздатності української продукції.