ВИСНОВКИ

 

У дисертації наведене теоретичне узагальнення і нове вирішення наукової задачі, що полягає в розробці нових інструментів прогнозування та макроекономічного планування для вдосконалення системи управління процесом активізації експортного потенціалу України на російському напрямку. Основні результати виконаної роботи полягають в наступному.

1. Визначено роль зовнішньої торгівлі, зокрема експорту товарів України, для розвитку національної економіки в умовах ринкової трансформації. Встановлено, що частка експорту товарів у структурі ВВП складає більше третини, саме така частина робочих місць забезпечується завдяки виробництву експортних товарів. Крім того, розвиток зорієнтованих на експорт галузей сприяє збереженню стабільності національного валютного ринку, що стимулює оновлення виробничих фондів, впровадження нових технологій, а отже, - сприяє економічному зростанню.

2. Доведено, що зовнішня торгівля України до останнього часу характеризувалася істотною залежністю від імпорту товарів, імпортною спрямованістю, хоча країна має значний експортний потенціал у багатьох галузях, який не був використаний у належний спосіб. Структура зовнішньої торгівлі товарами характеризувалася високою питомою вагою ресурсоємних товарів низького ступеня обробки поряд із зменшенням частки продукції машинобудування та інших видів високотехнологічних товарів.

3. Обґрунтовано, що Російська Федерація є одним з пріоритетних напрямків для активізації експортного потенціалу України. З досліджень випливає, що зменшення обсягів експорту товарів України протягом 90-х років було викликано, насамперед, зниженням товарообігу з країнами колишнього Радянського Союзу, а передусім, Росією. Незбалансованість торгівлі України з Російською Федерацією негативно впливала на сальдо зовнішньої торгівлі України з усіма країнами-партнерами, серед яких Росія залишається одним з головних. В умовах втрати російських ринків збуту з повільними темпами завоювання нових ніш на світовому ринку низька ефективність зовнішньоторговельної діяльності обумовлює необхідність активізації зусиль держави щодо регулювання взаємних економічних стосунків.

4. Проведено аналіз організаційно-законодавчої системи регулювання зовнішньої торгівлі України з Російською Федерацією та її впливу на вітчизняний експорт. Виявлено, що поряд з покращанням основних положень вітчизняного сучасного законодавства, яке регулює зовнішньоекономічні зв’язки держави, та розвитком законодавчої бази регулювання взаємних відносин у бік позитивних зрушень, існують чисельні організаційні перешкоди у торгівлі України з Російською Федерацією, які мають свій вираз у неузгодженості систем оподаткування, існуванні значних штучних додаткових бар’єрів (ліцензування, квотування, введення мит та збільшення митних зборів, антидемпінгові розслідування), що уповільнюють розвиток зовнішньоторговельних відносин. Перешкоджають взаємовигідним торгівельним відносинам і невиконання в повному обсязі Міжурядової угоди про вільну торгівлю та зволікання з реалізацією Програми економічного співробітництва на 1998-2007 роки.

5. Проаналізовано розвиток експортних зв’язків України з Російською Федерацією, що відбувався з негативними характеристиками у 1996-1999 роках, такими як зменшення загальних обсягів експорту на фоні зрушення його структури у бік нарощування частки матеріалоємної продукції низького ступеню обробки та зменшення питомої ваги високотехнологічної продукції. У взаємних зв’язках структура українського експорту, хоча й більш досконала, ніж російський імпорт товарів, характеризувалася переважно продукцією, яка в значній мірі була схильна до цінової конкуренції.

6. Визначені галузеві пріоритети державного регулювання шляхом детального аналізу окремих галузей російської та української економік з визначенням перспективних сегментів ринку Російської Федерації для просування продукції виробників України. Обґрунтовано привабливість машинобудівного комплексу, з акцентуванням уваги на устаткуванні для харчової і переробної промисловості, верстатобудуванні та сільськогосподарському машинобудуванні та м’ясного підкомплексу агропромислового комплексу.

7. Як засіб макроекономічного планування в системі державного управління запропоновані і впроваджені нові нейронечітки моделі аналізу впливу основних макроекономічних факторів на обсяги українського експорту товарів до Росії та короткострокового прогнозування динаміки експорту товарів. На відміну від відомих моделей, побудовані моделі дозволяють більш адекватно відтворити складні нелінійні залежності обсягів експорту від основних макроекономічних показників в умовах нечіткої як кількісної, так і якісної статистичної інформації при відносно малих експериментальних вибірках.

8. Досліджено, з застосуванням запропонованих моделей, стан та динаміку експорту товарів України до Російської Федерації, виконано прогнозування тенденцій зміни обсягів експорту для різних сценаріїв зміни основних макроекономічних показників з метою отримання рекомендації щодо державного регулювання експортних  зв’язків. Виявлені незадовільні тенденції у динаміці експорту, що обумовлюють необхідність втручання держави стосовно проведення політики в створенні конкурентних переваг.

9. Запропоновані заходи державного регулювання щодо активізації експортного потенціалу України на російському напрямку, які передбачають застосування  інструментів валютного, кредитно-грошового та фінансово-бюджетного регулювання, що призведуть до зниження податкового тиску, удосконалення фінансових механізмів регулювання діяльності експортерів, а отже, підвищення конкурентоспроможності української продукції на російському ринку.

10. Науково-практичне значення проведеного дослідження складається з можливостей використання запропонованих моделей, теоретичних розробок по вдосконаленню експортної структури, запропонованих заходів державного регулювання для прийняття науково-обґрунтованих управлінських рішень на державному рівні щодо активізації експортної діяльності України з Російською Федерацією, підвищення конкурентоспроможності української продукції й сприяння підвищенню ефективності зовнішньоекономічної сфери України.