ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЙНОЇ РОБОТИ

 

У першому розділі дисертації “Теоретичні та методологічні аспекти дослідження адаптації зовнішньоекономічної діяльності до умов світового ринку та її наслідків для розвитку АПК” на основі аналізу в історичному ракурсі висвітлено еволюцію наукових поглядів на категорію “адаптація”, визначено її місце і роль у дослідженні зовнішньоекономічної діяльності. З допомогою селективного методу розкрито зміст і характер взаємодії внутрішніх і зовнішніх чинників стосовно формування механізму адаптації зовнішньоекономічної діяльності до умов світового ринку.

Доведено, що неухильне ускладнення механізму світового ринку, яке відбувається під впливом глобалізації світової економіки, зумовлює глибинну і масштабну трансформацію зовнішньоекономічної діяльності України в цілому й АПК зокрема. При цьому переваги експортно-імпортного потенціалу стосовно можливостей зростання рівня розвитку зовнішньоекономічної діяльності повною мірою можуть бути реалізовані лише за умови змістовного осмислення найважливіших наукових поглядів на адаптацію. Принципово, що у сучасних умовах для кожної країни та її галузей є потреба в якісно новому методичному підході до оцінки власного місця у загальносвітовій системі господарських взаємозв'язків, до розуміння свого значення як невід'ємної складової частини світогосподарської системи, до з'ясування рівня досконалості механізму адаптації як такої.

Важливо відзначити, що започатковані глобалізаційні процеси на рівні світових ринків приводять до посилення взаємопроникнення економік країн світу, що не лише розкриває ширші можливості для експортно-імпортного зростання, але нерідко і посилює дестабільність у зовнішньоекономічному розвитку, активізує процеси, які мають протилежний характер, ніж адаптація.

Аналіз свідчить, що серед ключових питань зовнішньоекономічної діяльності особливе місце належить проблемі викристалізації методичного підходу до з'ясування на науковому рівні суті такої категорії як адаптація. Адаптація, як теоретична абстракція, відображає експортно-імпортні відносини. Вона виокремлюється в конкретну якісно визначену ознаку, має структуру наукового опису, об'єктивний та історичний характер, а тому відноситься до економічної категорії.

Вивчення літературних джерел показує, що адаптація – це багатовекторна категорія. В ракурсі і науки, і практики вирішення питання відносно визначення суті адаптації нерідко наштовхується на ще не обгрунтоване необхідним чином методичне забезпечення. Існує багато поверхово описаних підходів до тлумачення понятійності апарату адаптації. Тобто, тривалий час була відсутня відповідь на питання: що, де, коли, чому і наскільки надійні ті чи інші окремо взяті процеси або елементи в плані зовнішньоекономічної діяльності.

Зараз стає зрозумілим, що адаптація – це формування можливостей з огляду синхронного реагування кількісних і якісних параметрів зовнішньоекономічної діяльності на зміни в світовій економіці; гнучке підпорядкування власного виробництва і внутрішнього ринку до нових реалій світового ринку; сприяння отриманню більш високої віддачі від експортно-імпортних операцій та залучення для їх здійснення ресурсів; об'єднання на системних засадах таких чинників, як спеціалізація, кооперація, концентрація і диверсифікація з метою ефективного функціонування національної економіки.

Відомо, що вияв економічного закону – це результат дії його причинно-наслідкового зв'язку. В рамках економічного закону подолання суперечностей між процесом-наслідком і процесом-причиною відбувається через адаптацію.

Стосовно адаптації, то тут серед усіх інших, як з'ясовано, найбільш вагомою виділяється така функція, як регулювання або координація. Вона спрямована на забезпечення пропорційного і гармонійного розвитку  різних аспектів зовнішньоекономічної діяльності. З цього приводу особливої уваги заслуговує так звана привентивна координація.

Встановлено, що вдосконалення понятійного апарату такої категорії як адаптація виступає однією з важливих вимог часу з огляду опрацювання досконалого механізму адаптації зовнішньоекономічної діяльності до умов світового ринку, оскільки в сфері останнього спостерігається багато дестабілізаційних процесів, серед яких такі, як недобросовісна конкуренція, дискримінаційні та недружні дії з боку окремих зарубіжних партнерів, недосконалість режиму ліцензування експорту й імпорту товарів, розповсюдження недостовірної інформації щодо якості товарів, недосконалість у застосуванні компенсаційного мита.

Доведено, що функції, механізми та принципи в сукупності утворюють систему адаптації зовнішньоекономічної діяльності до умов світового ринку, що є одним з досить важливих компонентів понятійного апарату адаптації.

Факти свідчать, що застосування загальної методики дослідження проблем адаптації зовнішньоекономічної діяльності до умов світового ринку пов'язано з використанням методології як системи новітніх теорій. Нинішня ситуація не дозволяє обмежитися старим методологічним багажем.

Визначено, що загальна методика дослідження має виступати в ролі конкретизації методології, віддзеркалювати її теоретичні та практичні можливості, а також об'єднувати сукупність пізнавальних процедур щодо досліджуваної проблеми. З позицій адаптації важливо наголосити, що ціна, за якою здійснюється світова торгівля, буде знаходитися між мінімальною та максимальною внутрішніми цінами рівноваги, що були притаманні країнам до початку здійснення експортно-імпортних операцій.

Загальна методика дослідження дозволяє  з'ясовувати суть адаптації за умов нестійкості навколишнього економічного середовища в плані чотирьох основних методологічних напрямків, а саме: буферування, вирівнювання, прогнозування і раціонування. Для відслідковування процесів адаптації доцільно здійснювати оцінку ступеня адаптованості. Основними критеріями тут виступають стабільність і зовнішньоекономічна безпека.

У другому розділі дисертації “Механізм адаптації зовнішньоекономічної діяльності АПК до норм і правил світового ринку в рамках ГАТТ/СОТ” обгрунтовано найбільш актуальні проблеми в контексті місця і ролі пріоритетних інтересів у розвитку зовнішньоекономічної діяльності, розбудови механізму адаптації експортно-імпортних операцій до світового ринку крізь призму ГАТТ/СОТ, структур і орієнтирів зростання зовнішньоекономічної діяльності в системі ГАТТ/СОТ. Розглянуто напрями і механізм відновлення експортного потенціалу.

Прояви деякого пожвавлення на внутрішньому і зовнішньому ринках АПК засвідчують нагальну необхідність удосконалення механізму формування зовнішньоекономічних інтересів. Передусім наголосимо, що зовнішньоекономічний інтерес – це усвідомлені потреби відносно існуючого стану і розвитку експортно-імпортних операцій з точки зору світової економіки. Аналіз свідчить, що в системі інтересів закономірно виділяти пріоритетні інтереси, що є частиною зовнішньоекономічних відносин і виступають у формі відповідних показників. Пріоритетні інтереси виражають рівень та динаміку задоволення потреб в плані активізації розвитку внутрішнього та зовнішнього ринків на засадах адаптації.

Формуються принципово нові методичні підходи щодо трактування, формування та використання пріоритетних інтересів. Мова йде про те, що їх недостатньо розглядати як важливі ознаки тих чи інших явищ. Принципове значення має те, щоб пріоритетні інтереси невідворотно виступали як складова механізмів.

Крім того, цілком логічно ставити питання про кількісні виміри пріоритетних інтересів, що є новим кроком у розумінні методичного надбання, яке в минулі роки в АПК, на жаль, практично не використовувалося. Сюди ж долучається і проблема увиразнення та розмежування продекларованих пріоритетних інтересів у формі тез в той чи інший проміжок часу на стимулятори і дестимулятори.

Доведено, що між пріоритетними інтересами, які мають ознаки стимуляторів, і показниками експортно-імпортних операцій існує параметричний взаємозв'язок. Це дає можливість більш досконало визначати характер та напрями приєднання зовнішньоекономічної діяльності АПК до норм і правил ГАТТ/СОТ з огляду факторів, які впливають на зростання експортного потенціалу.

Для того, щоб фактори світового ринку позитивно запрацювали на українському ринку, внутрішнє ринкове середовище України і її АПК має бути адаптованим до системи СОТ. Між оцінками з приводу доцільності перебування України в системі СОТ або здійснення при цьому окремих заходів і взятими зобов'язаннями з приводу поступок у зовнішньоекономічній діяльності, тобто зниження тарифів на імпорт товарів, виявлена асоціативна залежність, що дає можливість диференційовано підходити до використання порівняльних переваг АПК на світовому ринку.

Виявлено, що при приєднанні України та її АПК до норм і правил ГАТТ/СОТ недоцільно погоджуватися із спотвореними і викривленими вимогами, якими в перспективі передбачена заборона на надання нових експортних субсидій навіть за умови, що такі нині не застосовуються. Окреслено, що через 2-3 роки після вступу України до СОТ виграш від приєднання АПК до норм і правил ГАТТ/СОТ зросте до 255 млн. дол. США (експорт 1998 р. – 1380 мінус імпорт 2001 р. – 1125 млн. дол. США).

Аналіз показує, що вирішення проблем адаптаційного характеру має безпосереднє відношення до фактичного стану та розвитку експортно-імпортних операцій в окремих секторах економіки. Щодо зовнішньоекономічної діяльності такої галузі, як сільське господарство, то в даному випадку обсяг експорту товарів у 2001 р. становив 1372 млн. дол. США проти 1648 млн. дол. США в 1996 р., тобто він скоротився на 276 млн. дол. США, або на 16%, що, зрозуміло, може розглядатися лише як послаблення, а не посилення процесу адаптації. У 2001 р. порівняно з 1996 р. частка в загальному обсязі експорту товарів сільського господарства скоротилася  по продуктах рослинного походження від 53 до 51%, по живих тваринах та продуктах тваринництва – від з 36 до 33%; зросла по жирах і маслах  тваринного та рослинного походження від 11 до 16%.

Імпорт товарів сільського господарства в 2001 р. становив 535 млн. дол. США проти 600 млн. дол. США в 1996 р., тобто скоротився на 65 млн. дол. США, або на 11%.

Незадовільний стан з експортом товарів по сільському господарству в перспективі може бути покращений за умови, що його структура буде трансформована в напрямку і на зразок структури, яка домінувала в 1996 р., а також посилиться адаптація внутрішнього ринку до зовнішнього і навпаки. Це стосується й імпорту товарів.

Щодо харчової промисловості, то тут обсяг експорту товарів у 2001 р. становив 451 млн. дол. США проти 1402 млн. дол. США в 1996 р. Згаданий обсяг скоротився на 951 млн. дол. США, або на 68%. Обсяг імпорту товарів харчової  промисловості в 2001 р. становив 590 млн. дол. США проти 848 млн. дол. США в 1996 р., тобто скоротився на 258 млн. дол. США, або на 30%, що переконує в безсистемності такого процесу. Під дією скорочення  обсягів виробництва сировини й імпорту товарів продукуються процеси, які обмежують обсяги експорту товарів харчової промисловості.

Виявилося, що в АПК кожна одиниця експорту в ціновому вимірі обмінюється лише на 0,87 одиниць імпорту. Купівельна спроможність експорту товарів на світовому ринку постійно знижується, що є наслідком ослаблення процесів адаптації в АПК.

Для АПК важливим моментом стосовно адаптації до умов світового ринку та перебування в СОТ залишається окреслення так званих “основних збалансованих ринків”, яке може виступати в ролі методологічних засад при удосконаленні механізму регулювання обсягів імпорту товарів у взаємозв'язку з їх експортом.

У третьому розділі дисертації “Особливості формування механізму інтеграції АПК з ринками країн-членів ЄС та виходу з конкурентоспроможною продукцією на Європейський ринок” визначено характер взаємозалежності між адаптацією зовнішньоекономічної діяльності до умов світових ринків і станом інтеграції АПК з ринками країн-членів ЄС, конкурентоспроможністю товарів, митно-тарифним регулюванням та зближенням технічного регулювання з міжнародною системою стандартизації. Системний аналіз експортно-імпортних операцій дозволяє окреслити перспективні напрями інтеграції АПК з ринками країн-членів ЄС.

Доведено, що інтеграція забезпечує суб'єктам зовнішньоекономічної діяльності кращий доступ до світових ринків. Важливість інтеграції для адаптації зовнішньоекономічної діяльності до умов світового ринку та розвитку експортно-імпортних операцій настільки велика, що переоцінити її неможливо, хоча на такому шляху зустрічається багато гострих методологічних розбіжностей та ускладнень.

Важливо акцентувати увагу на тому, що у випадку з інтеграцією одні чинники недооцінюються, другі – не враховуються належним чином, треті – розглядаються схематично. Всі вони в останні роки настільки переплелися між собою, що здійснювати інтеграцію з часом стає надмірно складно і важко, оскільки окремі фактори не вдається оцінити однозначно, і вони нерідко набувають дестабілізаційного характеру.

Розбудова методологічних засад адаптації зовнішньоекономічної діяльності відносно сучасних потреб інтеграції АПК з ринками країн-членів ЄС дає підставу для того, щоб відповідно до результатів спостереження із застосуванням експертної інформації розмежувати їх на п'ять блоків-векторів стратегій. З позицій процедури опрацювання зовнішньоекономічного змісту блоків-векторів стратегій доцільно за десятибальною шкалою здійснити їх ранжування за допомогою методів матричної алгебри, а також перевести наближені їх значення в нормовані.

Аналіз показав, що найважливішим для інтеграції України і її АПК до ринків країн-членів ЄС в адаптованому вимірі щодо кількісної ознаки виразу постає блок-вектор стратегії, спрямованої на “Економічну інтеграцію та розвиток торговельних відносин між Україною і ЄС” (35%), який щодо черговості та важливості опрацювання має суттєву перевагу над блоками-векторами стратегій: “Адаптація соціальної політики України до стандартів ЄС” (22%), “Регіональна інтеграція України і ЄС” (19%), “Інтеграція України до ЄС у контексті загальноєвропейської безпеки, в тому числі і зовнішньоекономічної” (17%) і “Адаптація законодавства України до законодавства ЄС” (7%).

З'ясовано, що перший блок-вектор стратегії за своєю складністю, функцією і суттю багаторазово перевершує решту блоків-векторів стратегій. Очевидно й те, що означені вище чотири блоки-вектори стратегій щодо свого характеру і формування повинні співвідноситися та підпорядковуватися першому блоку-вектору стратегій. Це відповідає розбудові ланцюга стимулювання одного блока-вектора стратегії іншим і т.д.

Зі всією очевидністю проявляється, що АПК при інтеграції з ринками країн-членів ЄС має орієнтуватися на щонайшвидше приєднання до спільної аграрної політики країн-членів ЄС; скоригувати власну політику таким чином, щоб вона могла без зайвих ускладнень адаптуватися до вже згаданої політики.

Встановлено, що розподіл експортних товарів за критерієм ціноутворення підпорядковується логістичній функції. Така функція віддзеркалює формування трьох типів або зон стратегічних факторів. Для першої групи товарів, яка охоплює баранину і свинину свіжу, масло й інші молочні продукти та томати, з позицій цінової конкуренції на ринку країн-членів ЄС утворилися досить сприятливі умови щодо їх збуту, а тому є підстава вважати, що така ситуація збережеться і в перспективі. Іншими словами, АПК по згаданій групі товарів може успішно реалізувати свої порівняльні переваги на ринку країн-членів ЄС. Щодо решти 17 найменувань товарів, то їх експорт при здійсненні інтеграції АПК з ринками країн-членів ЄС буде обмеженим або зовсім припиненим, оскільки існує висока вірогідність витіснення таких товарів з уже згаданих ринків за ознаками низького рівня конкурентоспроможності. Для збуту таких товарів необхідні інші ринки або здійснення заходів щодо удосконалення ціноутворення.

Аналіз свідчить, що між значеннями ставок митного тарифу і обмеженням імпорту товарів існує залежність або взаємозв'язок. Щоб уникнути руйнування внутрішнього ринку під впливом деструктивного імпорту, допустиме зниження ставок митного тарифу не більше, ніж на 23,7% проти 36%, задекларованих у міжнародних угодах, що дає можливість забезпечувати відношення обсягів імпорту товарів до обсягів їх споживання на внутрішньому ринку в межах, що не перевищують 4-5 відсотків.

Серед великої низки принципових методологічних питань інтеграції АПК з ринками країн-членів ЄС вагоме значення має і такий економічний аспект, як розбудова механізму зближення національного технічного регулювання з міжнародною системою стандартизації – ISO (міжнародна організація із стандартизації). З'ясовано, що розробка міжнародних стандартів вимагає досягнення своєрідного урівноваження або консенсусу стосовно суперечливих технічних і економічних характеристик товарів.

Привертає увагу те, що АПК, як і вся система УкрСЕПРО (Укр.СЕртифікація ПРОдукції), стосовно розробки міжнародних стандартів суттєво відстає від аналогічних комплексів зарубіжних країн. Проведений аналіз свідчить, що розширення позицій АПК на світовому ринку за умови інтеграції його з ринками країн-членів ЄС безпосередньо залежить від темпів роботи по удосконаленню технічного регулювання експортно-імпортних операцій відповідно до міжнародних стандартів.

Щодо забезпечення гармонізації національних стандартів з міжнародними, то необхідно виходити з того, що на цей процес у першу чергу впливають такі чинники, як взаємозамінність та технічна сумісність стандартів, здатність стандартів усувати технічні бар'єри в торгівлі, широке застосування стандартів, захист інтересів споживачів, сприяння економії усіх видів ресурсів. На зростання конкурентоспроможності української продукції на світовому ринку суттєво впливає пряме впровадження в АПК європейських та міжнародних стандартів.

Встановлено, що шанси експорту товарів в економічно розвинуті країни світу, за умови, що вони сертифіковані на відповідність стандартам ISO, у багато разів вищі порівняно з несертифікованими товарами на відповідність стандартам ISO. Визначення значення шансів експорту товарів у кількісному виразі має важливе методологічне значення з точки зору адаптації зовнішньоекономічної діяльності АПК до умов світового ринку та інтеграції його з ринками країн-членів ЄС.