ВИСНОВКИ

 

1. Ресурсний потенціал спиртопродуктового підкомплексу АПК на сучасному етапі реформування економіки країни характеризується тим, що сукупність технологічно й економічно взаємопов'язаних матеріальних  засобів, суб'єктів, які беруть участь у процесі виробництва та переробки сільськогосподарської продукції на спирт, зберіганні, транспортуванні й реалізації основної та побічної  продукції не забезпечують  необхідний економічний ефект виробництва, обсяг та якість продукції. Завдання підвищення його  ефективності полягає в тому, щоб на кожну одиницю ресурсів – трудових, матеріальних і фінансових – домогтися істотного збільшення обсягу виробництва продукції та національного доходу.

2. Аналіз діяльності спиртопродуктового підкомплексу показує, що:

а) недостатньо використовуються потенційні ресурсні можливості сільськогосподарських підприємств, які недоодержують як мінімум третину продукції. Приблизно така ж кількість вирощеної продукції не доходить до споживача на стадії зберігання, транспортування і переробки. Серед причин такої ситуації, поряд з організаційно-економічними, слід вказати на незбалансованість ресурсного потенціалу;

б) на підприємствах спиртової промисловості основні засоби зношені на 51 – 63,2 %,  спостерігається зниження рівня забезпечення їх власними оборотними коштами та спад показників фінансової стійкості і ліквідності майна спиртових заводів.

3. Незважаючи на важливу роль сировини в забезпеченні ефективності виробництва спирту (вартість у структурі витрат понад 50 %), для її здешевлення вживається недостатньо заходів з оптимізації сировинних зон спиртзаводів, впровадження прогресивних технологій вирощування відповідних сільськогосподарських культур.

4. Зниження економічної ефективності спиртопродуктового виробництва та суміжних галузей агропромислового виробництва пов'язаний з недостатньою увагою до розвитку галузі з боку органів державної влади, повільним проведенням економічних реформ у цій сфері  виробництва, відсутністю раціональних економічних відносин між взаємопов'язаними сферами спиртопродуктового підкомплексу, необгрунтованим ціноутворенням та проблемами збуту продукції.

5. Для підвищення ефективності спиртопродуктового виробництва і стабільного розвитку галузі на перспективу необхідно:

а) завершити приватизацію в підприємствах сировинної зони, провести корпоратизацію підприємств спиртової промисловості і забезпечити умови для формування на першому етапі реформ акціонерних товариств з державним контрольним пакетом акцій; сформувати на селі власну заготівельну мережу, а на районному рівні - створити контрактні компанії асоціативного типу, які б об'єднали виробників сільськогосподарської продукції з переробними підприємствами;

б) розробити по кожному структурному підрозділу (спиртозаводу) бізнес-план та проект санації та здійснити організаційно-економічні заходи з реструктуризації і санації збиткових формувань;

в) створити ефективне ринкове середовище у сфері заготівлі сировини. Для цього слід обгрунтувати структуру посівних площ в господарствах сировинної зони. В західному регіоні України оптимальною вважається така структура посівних площ: зернові культури – 48-52 %, в тому числі озимі зернові – 25-27%,  кукурудза – 9-11%, цукрові буряки – 11-13%, картопля – 6-8%, кормові культури – 28-32%.

г) необхідно здійснювати системні маркетингові дослідження ринку спирту з  оцінкою потреб у ньому як внутрішніх, так і зовнішніх ринків, задовольняючи власні потреби в цьому продукті і враховуючи важливість і можливість класти конкуренцію експортерам спирту – насамперед у країни СНД. Для формування ефективного ринку спирту та лікеро-горілчаних виробів політика уряду має бути спрямована в першу чергу на підтримку власних товаровиробників з метою збільшення виробництва і здешевлення товарної продукції та раціонального поєднання обгрунтованого імпортного мита та квотування імпорту спирту;

д) для раціонального використання спиртопродукції важливо задіяти альтернативні  канали її збуту. По-перше,  необхідно зерновий спирт, який має високий експортний попит, використовувати як основну сировину для виробництва лікеро-горілчаних напоїв. По-друге, необхідно реалізувати програму короткострокових заходів щодо перепрофілювання спиртових заводів, які переробляють мелясу, на випуск технічного спирту, придатного в якості пального для двигунів внутрішнього згорання.

6. Розподільчі відносини в сферах виробництва, заготівлі і переробки харчової сировини на спирт і похідні продукти мають базуватися на використанні   відповідних нормативів затрат, з урахуванням часток вкладу в кінцевий результат кожного виробника. Це посилить інтерес учасників кооперованого виробництва до покращання сировинного забезпечення і підвищення рівня окупності затратних ресурсів.

7. Встановлено, що в практиці діяльності підприємств усіх форм власності і в першу чергу тих, які знаходяться в скрутному економічному становищі, важливою умовою виходу з кризи є системний структурний аналіз балансу, який у загальному вигляді найбільш повно відображає наявний потенціал підприємства і можливості розширення ринку та підвищення конкурентоспроможності продукції.

8. Аналіз фінансового потенціалу має здійснюватись на наступних засадах:

комплексності, тобто передбачати одночасний та взаємопов'язаний розгляд як зовнішніх, так і внутрішніх складових економічної діяльності підприємства;

зіставності, тобто грунтуватись на структурних показниках, розрахованих по однакових часових періодах функціонування підприємства та взаємопов'язаних його структурних елементах;

динамічності, тобто систематичній оцінці всіх структурних показників протягом певного періоду з метою визначення тенденцій розвитку окремих складових економічної діяльності як структурних підрозділів, так і підприємства в цілому.

9. В системі ринкових відносин важливе значення має застосування вартісної (грошової) оцінки різнорідних засобів виробництва та застосування інтегрального показника сукупного ресурсного потенціалу всіх галузей спиртопродуктового підкомплексу для більш повного і раціонального його використання. Невід'ємним компонентом економічної роботи є об'єктивна оцінка фінансового стану підприємств зазначеної сфери та наявність стратегії функціонування в ринковому середовищі.