ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЙНОЇ РОБОТИ

 

У першому розділі “Теоретичні основи раціонального використання ресурсного потенціалу продуктових підкомплексів АПК” розкрито сутність, структуру та фактори підвищення ефективності використання  ресурсного потенціалу продуктових підкомплексів АПК, до складу яких  входять земельні і трудові ресурси, капітал галузей, які структурно сформовані й охоплюють виробництво, заготівлю, зберігання, переробку і збут аграрно-продовольчої продукції. Рівень потенційних ресурсних можливостей, досягнення максимальних результатів виробництва продукції в продуктовому підкомплексі залежать головним чином від стану ресурсів, їх збалансованості,  раціонального поєднання затрат праці та капіталу. Максимальна ефективність  використання  складових сукупного потенціалу досягається за умови його пропорційності і збалансованості у всіх сферах агропромислового комплексу.

Автор дисертаційної роботи виходить з тих позицій, що стратегічним напрямом підприємницької діяльності у сфері переробки продукції має бути ресурсозбереження, зокрема за рахунок раціонального використання сировини. Основні фактори, що спричиняють зменшення втрат, поділяються на дві групи – технічні та соціально-економічні. До першої належать удосконалення техніки й технології виробництва на основі його механізації та впровадження прогресивних методів переробки сировини. До другої групи входять: удосконалення організації виробництва і праці, управління, обліку та контролю, впровадження прогресивних нормативів витрачання сировини, використання передового досвіду як у сфері виробництва і переробки сільськогосподарської продукції на спирт, зберіганні, транспортуванні та реалізації основної і побічної  продукції.

Суть проблеми підвищення ефективності використання ресурсного потенціалу полягає в тому, щоб на кожну одиницю ресурсів добитися істотного збільшення виробництва якісної продукції і національного доходу. Зокрема, в сільському господарстві,  як структурному підрозділі  спиртопродуктового виробництва, це означає одержання максимальної кількості сільськогосподарської продукції з гектара земельної площі при найменших затратах трудових і матеріальних ресурсів на одиницю продукції. В спиртовій промисловості - одержання максимальної кількості необхідної споживачам готової продукції високої якості в розрахунку на одиницю виробничої потужності при найменших витратах технологічних ресурсів. Критерієм  економічної ефективності спиртопродуктового  виробництва є рівень і темпи росту прибутку в розрахунку на одиницю сукупного ресурсного потенціалу.

В умовах зростаючої конкуренції успіх підприємницької діяльності визначає інноваційний процес, що характеризує рух нововведення від ідеї до її втілення в нову технологію або якісно новий продукт. В спиртопродуктовому підкомплексі інноваційний процес здійснюється по таких напрямах: удосконалюється обладнання і технологія виробництва спирту, що скорочує термін виготовлення продукції, збільшення її виробництва та підвищення якості; поглиблюється переробка сировини, що забезпечує безвідходне виробництво та одержання супутньої продукції (хлібопекарські та кормові дріжджі, біоміциново-вітамінний концентрат - БВК, кормовий вітамін В₁₂ та ін.), яка використовується в харчовій промисловості та при годівлі тварин.

Модель процесу розширеного відтворення ресурсного потенціалу спиртопродуктового виробництва має враховувати всі особливості сільського господарства та їх вплив на кінцеві результати інтегрованого виробництва. В ній виділяється три етапи: розвиток, результативність і економічна ефективність (рис. 1). Встановлено, що в умовах ринкових відносин кількісне й якісне відтворення земельних, матеріальних і трудових ресурсів та процесу виробництва сировини та її переробки  можливе за наявності інвестицій. Їх джерелом є необхідний рівень результативності і ефективності спиртопродуктового  виробництва, що забезпечується збалансованим формуванням і раціональним використанням ресурсного потенціалу. Вартісна (грошова) оцінка трудових і земельних ресурсів та розрахунок сукупного ресурсного потенціалу спиртопродуктового підкомплексу при зіставленні його з кінцевими результатами господарювання дає змогу об'єктивно оцінювати рівень використання потенційних можливостей виробництва.

 

 

 

 

                                                                                                                                                                                                                                                                                                  

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

        

 

 

 

 

У другому розділі "Економічна оцінка стану розвитку і рівня ефективності спиртопродуктового підкомплексу та його сировинних структур" дана характеристика  історичного розвитку матеріально-технічного потенціалу спиртової промисловості Івано-Франківської та Тернопільської областей, оцінка її сировинної бази та визначена ефективність використання ресурсного потенціалу спиртопродуктового підкомплексу. З метою збільшення  виробництва продукції та економічно вигідної її  реалізації всі спиртозаводи  України на регіональному рівні об'єднані в спиртоб'єднання, а на республіканському – в концерн “Укрспирт”.

В обсязі його валової продукції (в порівнянних цінах) Івано-Франківське виробниче об'єднання спиртової та лікеро-горілчаної промисловості в 1999 р. займало 5,4%, у тому числі частка спирту – 4,9%, Тернопільське – відповідно 7,7 та 10,1%. Рівень товарності спирту становить  відповідно 101,0 і 110,9%, по концерну - 119,7% (табл. 1).

Таблиця 1.  Основні показники діяльності обласних об'єднань концерну “Укрспирт”, 1999р

 

Назва об'єднання       Обсяг продукції в порівнянних цінах          Спирт, тис.дал.         

                        Вироб-ництво           Реалі-зація      Товарність, %

            Сумма, млн. грн.       У % до  1997 р.                                             

1.Івано-Франківське  31,9    133,5  703,0  710,2  101,0 

2.Тернопільське         31,1     52,4     1440,0 1597,4 110,9  

3.Вінницьке    41,5     53,1     1451,9 2521,1 173,6  

4.Житомирське          18,5     84,1     964,2   1222,6 126,8  

5.Львівське     52,3     97,6     1142,1 1394,2 122,1  

6.Полтавське  19,3     54,4     1092,4 1200,7 109,9  

7.Сумське       17,4     75,5     949,6   978,0   103,0  

8.Харківське   27,2     64,1     1253,0 2067,1 165,0  

9.Хмельницьке          14,4     135,8   437,0   507,1   116,0  

10.Черкаське  33,8     71,1     1279,0 1244,4 97,3    

11.Чернігівське           9,8       41,3     510,4   30,4     123,5  

12.Чернівецьке           18,0     59,6     457,9   626,0   136,7  

13.Київське    20,8     41,0     1096,6 1331,5 121,4  

По концерну  405,5   69,2     14242,3           17049,2           119,7  

В тому числі:                                                             

Спирт з меляси          х          х          8386,0 х          х         

Спирт із зерна            х          х          5856,3 х          х         

 

Сукупний ресурсний потенціал Івано-Франківського  об'єднання спиртової та лікеро-горілчаної промисловості оцінюється в 674,8 млн. грн. Спиртові заводи, що входять до складу об'єднання, мають різну вартість їх сукупного ресурсного потенціалу, але структура його складових відрізняється незначно (табл.2).

 

Таблиця 2  Вартісна структура ресурсного потенціалу підприємств

Івано-Франківського спиртопродуктового підкомплексу АПК

 

Показники      Спиртозаводи            Івано-Франківське Головне підприємство

            Залучанський Підгайчиківський                  

            Тис.грн.          %         Тис.грн.          %         Тис.грн.          %        

Вартість активів         9947    10,7     12032  9,7       44999  9,8      

Чисельність працюючих, чол.          127      х          241      х          741      х         

Вартісна оцінка трудових ресурсів   6765    7.3       9378    7,6       39718  8,7      

Сировинна зона, га   6000    х          8060    х          29500  х         

Вартісна оцінка земельних угідь       76032  82.0     102136            82,7     373824            81,5    

Сукупний потенціал 92744  100      123546            100      458541            100     

 

За результатами 1998 р. в об'єднанні вироблено 2213 тис.дал спирту етилового, 2173 тис. дал спирту-ректифікату, 1328 т. вуглекислоти, 3026 т дріжджів кормових, 3501 т дріжджів пекарських, 437 тис. дал горілчаних виробів. На кожного працюючого в середньому припадає понад 28 тис. грн. валової продукції. Загальний прибуток по об'єднанню становить близько 6 млн. грн., рівень рентабельності - близько 30 відсотків.

До складу Тернопільського виробничого об'єднання спиртової промисловості входить 12 спиртозаводів, які розміщені в 11-ти із 17 районів області. Загальна потужність спиртових заводів становить 19 тис. дал. спирту на добу. З наявної кількості сім заводів переробляє зерно і картоплю, чотири - тільки зерно, один  спиртозавод здійснює комплексну переробку меляси. На заводах виробляється така продукція:  спирт-ректифікат вищої очистки;  спирт-ректифікат "Екстра"; дріжджі сухі кормові та хлібопекарські,  вуглекислота.

Економічна оцінка фінансово-майнового стану спиртових заводів засвідчує, що зношеність їх основних виробничих засобів перевищує 50%, рівень забезпечення виробництва власними оборотними коштами в загальній їх вартості становить від 0,7% на головному підприємстві до 26,4%  на Залучанському спиртозаводі, показники фінансової стійкості і ліквідності майна підприємств знижуються.

Велике значення у підвищенні ефективності спиртовиробництва має сировина, яка в структурі виробничих затрат займає понад 50 %. На переробних підприємствах досліджуваної зони склалися такі середні показники виходу спирту з 1 т сировини: жита – 34,97, пшениці – 35,07, ячменю – 32,9, кукурудзи – 38,82, проса – 36,2, картоплі – 6,94 дал. Найвищі витрати сировини в розрахунку на 1 дал спирту від переробки картоплі, найнижчі – меляси. Однак картопля забезпечує найбільший вихід спирту в розрахунку на 1 га посіву (табл.3).

 

Таблиця 3. Порівнянна ефективність різних видів сировини в зоні виробництва спирту за 1996-1998рр в середньому

 

Показники      Види сировини        

            Зерно  Картопля        Меляса           

Виробництво продукції з 1 га, т       2,2       12,1     1,1      

Вихід спирту з 1 т сировини, дал    34        11        27       

Вихід спирту в розрахунку на 1 га посіву, дал        74,8     133,1   29,7    

Виробничі витрати на 1 га посіву, грн        627     3618   160    

Виробничі витрати на 1 дал спирту, грн    8,38     27,18   5,37    

Одержано від реалізації спирту, грн/га        959      1694    267     

 

Використання картоплі як сировини в спиртовій промисловості не ефективне через низький рівень урожайності та відповідно високу її собівартістю. Розрахунки свідчать, що для досягнення беззбитковості виробництва спирту з картоплі необхідно забезпечити середній рівень її урожайності 270 ц/га, а вихід спирту в розрахунку на 1 га – 300 дал. Іншим вагомим напрямом подолання збитковості картоплярства є зниження собівартості продукції на основі ресурсозбереження і підвищення крохмалистості продукції. У цій справі важливу роль відіграло б ефективне стимулювання реалізації на спиртові заводи картоплі з підвищеною крохмалістю.

Дослідження показують, що у приватному секторі, нині зосереджено основні обсяги виробництва картоплі, значну її частину використовують не за призначенням, а низький рівень товарності пояснюється відсутністю заготівельно-збутового сервісу на селі. Підраховано, що при обгрунтованих розподільних відносинах з переробним підприємством, виробники картоплі можуть мати до 4 тис. грн. валового доходу в розрахунку на 1 га площі. Таким чином, на основі запровадження системи організаційно-економічних засад можна створити на селі достатню картоплесировинну базу і забезпечити  ефективне використання ресурсного потенціалу спиртової промисловості.

Найбільш поширеною сировиною для виробництва спирту є зерно.  Розрахунки показують, що виручка і прибуток від реалізації спирту, одержаного з 1 т зерна, в 2,4 раза вищі  порівняно з реалізацією цієї ж кількості зерна в непереробленому вигляді.  Крім того, від переробки зерна на спирт одержують 488 кормових одиниць браги, яку  використовують при відгодівлі великої рогатої худоби. Виробництво спирту із зерна забезпечило у 1998 р. 332 грн. прибутку в розрахунку на гектар посіву зернових. Для  підвищення ефективності виробництва спирту із зерна необхідно удосконалювати структуру зернових сировинних культур, підвищувати урожайність і знижувати собівартість зерна.

Для спиртового виробництва найкращою сировиною є меляса, яку одержують з цукрових буряків, оскільки в ній високий вміст цукру і є всі речовини для нормальної життєдіяльності дріжджів, а також спрощується технологічна схема переробки. В даний час  близько 70 % загального виробництва  меляси спрямовується на виробництво етилового спирту. Зниження  собівартості меляси на стадії переробки цукрових буряків можливе за умови переходу на прогресивні технології переробки коренеплодів скорочення втрат сировини на стадії транспортування і зберігання.

До найважливіших результативних показників спиртозаводів відноситься собівартість продукції, яка характеризує цілу низку економічних відносин і відображає реальні, прямі витрати підприємства на виробництво продукції (табл. 4)

 

 

Таблиця 4. Структура собівартості одиниці основних видів продукції

по Івано-Франківському ОДОСП за 1998 р.

 

Статті витрат Спирт Вуглекислота Дріжджі         

                                    пекарські         кормові          

            грн.     %         грн.     %         грн.     %         грн.     %        

Сировина       5,14     51,0     3,98     1,2       213,61 28,1     31,30   2,5      

Допоміжні матеріали 0,43    4,3                              117,35            15,4    299,81            24,3   

Паливо і електроенергія        2,30    22,9    38,28  11,5    173,43            22,8    407,29            33,0   

Зарплата з нарахуваннями   0,57    5,7      120,45            36,2    85,51  11,2    11,16  0,9     

Утримання обладнання        0,40    4,0      45,74  13,7    39,40  5,2      106,67            8,6     

Цехові витрати          0,42     4,2       60,06   18,1     34,47   4,5       191,46 15,5    

Загальнозавод- ські витрати 0,50    5,0      56,03  16,8    50,98  6,7      128,00            10,4   

Невиробничі та інші витрати           0,29    2,9      8,31    2,5      44,6    6,1      57,67  4,8     

Повна собівартість    10,05  100     332,85            100     761,35            100     1233,36          100    

 

Виходячи з високої  питомої ваги сировини у структурі витрат на виробництво спирту визначено  систему заходів щодо зниження собівартості її виробництва в сільськогосподарських підприємствах та ресурсо-енергозбереження на спиртозаводах, а також вагомий ряд інших  резервів здешевлення спиртопродукції. Враховано, що при  виробництві дріжджів найбільшу питому вагу в структурі витрат займають паливно-енергетичні ресурси і допоміжні матеріали, а виробництво вуглекислоти порівняно з іншими видами продукції є найменш енерго- та матеріалоємним. У структурі витрат на виробництві горілчаних виробів переважає вартість сировини та допоміжних матеріалів. Частка останніх складає три четвертих від усіх витрат. Економічний аналіз в динаміці показує, що за останні роки структура собівартості змінилася в бік збільшення частки матеріально-технічних ресурсів по всій номенклатурі продукції. Отже, ресурсозбереження є важливою умовою здешевлення виробництва спиртопродукції.

Дослідження підтверджують ефективність  розвитку на спиртозаводах цехів з виробництва антибіотиків, використання яких у свинарстві і птахівництві збільшує продуктивність тварин, підвищує опір їх до інфекційних захворювань та скорочують падіж молодняку.

На спиртових заводах, які переробляють мелясу, доцільно організовувати шляхом  комбінованого виробництва випуск хлібопекарських дріжджів. Економічна ефективність такого комбінованого виробництва незаперечна, адже за таких умов собівартість 1 т одержаних  хлібопекарських дріжджів на 40% нижча, ніж їх собівартість на спеціалізованих заводах, а будівництво цеху при спиртовому заводі обійдеться вдвічі дешевше, ніж спеціалізованного заводу по виробництву хлібопекарських дріжджів. Термін окупності витрат на будівництво цеху при спиртовому заводі - близько року.

Високо ефективним на спиртозаводах є виробництво вуглекислоти. У процесі виробництва етилового спирту на кожний його декалітр одержують близько 5,2 кг товарного виходу вуглекислоти. Підраховано, що собівартість вуглекислоти на спиртовому заводі в 2-2,5 рази нижча, ніж на спеціалізованому, а питомі капітальні затрати менші втричі.

Спиртові заводи, які працюють на мелясі, мають значні резерви для організації виробництва кормового вітаміну В_12, застосування якого сприяє збільшенню приросту свиней і яйценосності птиці (на 10—12%).

Отже, з метою збільшення виробництва і зниження собівартості спиртової сировини необхідно в галузі сільського господарства розвивати альтернативні форми господарювання і конкуренцію, удосконалити структуру посівних площ для досягнення оптимальної концентрації посівів сировинних культур в зоні переробного підприємства, запровадити прогресивні технології їх вирощування, підвищити урожайність і знизити  собівартість продукції, використовувати  механізм посилення мотивації товаровиробників до ефективного розвитку сировинних галузей.

Економічна оцінка фінансово-майнового стану об'єктів дослідження  свідчить, що всі підприємства спиртоб'єднання мають більш як на половину зношене майно. Причому, в Івано-Франківському та Підгайчиківському спиртозаводах більш як три четвертих вартості майна складають позичені кошти. Підприємства недостатньо забезпечені оборотними засобами, а рівень власних оборотних засобів дуже низький. Як наслідок рівень ліквідності майна підприємств є невисоким.

Аналіз динаміки показників фінансового стану Івано-Франківського обласного державного об'єднання спиртової промисловості засвідчує про виражену тенденцію їх зниження. здебільшого нижче від оптимального рівня. Так, значення показника рентабельності активів зменшилося за три останні роки в 4 рази, рентабельності продаж – більш як в 3 рази і складають відповідно 6,9 та 4,1 % при оптимальному значенні більш як 15 та 30 %. Порівняно низький відносно оптимального значення в підприємств об'єднання коефіцієнт оборотності надходжень і дещо високий коефіцієнт банкрутства. Однак в цілому, як свідчать окремі показники, фінансовий стан підприємств ще досить стійкий, що дає надії на виправлення їх тенденції в сторону покращання.

В третьому розділі "Організаційно-економічні засади підвищення ефективності використання ресурсного потенціалу спиртопродуктового підкомплексу АПК" обгрунтовано основні напрями реструктуризації спиртопродуктового виробництва при переході до  ринкових відносин, оптимальні параметри і структуру виробництва в сировинних зонах спиртозаводів, визначено методичні засади регулювання ринку спирту і спиртопродуктів, запроваджено шляхи удосконалення міжгалузевих економічних відносин.

Встановлено, що для запровадження ефективних економічних відносин і переходу спиртопродуктового підкомплексу АПК до роботи в ринковому середовищі необхідно здійснити ряд організаційно-економічних заходів:  завершити приватизацію в підприємствах сировинної зони, провести корпоратизацію підприємств спиртової промисловості, здійснити  заходи щодо реструктуризації і санації збиткових господарств, створити ефективне ринкове середовище у сфері заготівлі сировини і збуту продукції.

Для фінансового оздоровлення підприємств доцільно провести фінансову, організаційну, операційно-технологічну, виробничо-технологічну реструктуризації.  При проведенні  фінансової реструктуризації, мета якої  полягає у стабілізації підприємств, пропонується обгрунтувати і здійснити заходи щодо погашення боргів та кредитних зобов'язань, привести у порядок активи підприємства і  пов'язати їх зі змінами у напрямах господарської діяльності. У плані організаційної реструктуризації підприємств необхідно передбачити заходи удосконалення  асортименту продукції, технологій, структури виробництва, системи розподілу, маркетингу, управління в цілому та окремих його підсистемах. При розробці операційно-технологічної реструктуризації виробництва слід обгрунтувати шляхи забезпечення випуску конкурентоспроможної  продукції необхідної якості і в достатній кількості, обумовленій  вимогами ринку.

Виходячи з того, що значна кількість сировинних ресурсів, зокрема картоплі і зерна, знаходиться у приватному секторі, визначена доцільність створення на селі власної заготівельної мережі, а на районному рівні -  контрактних компаній асоціативного типу, тобто такі структури, які б об'єднували  виробників сільськогосподарської продукції з переробними підприємствами. Важливою формою поєднання виробників, заготівельників і переробників продукції є багатогалузеві кооперативи. Модель кооперативу “Спирт Івано-Франківщини”, розроблена на прикладі Залучанського спиртозаводу, є організаційно-економічною основою застосування інтегрованих агропромислових технологій в спиртопродуктовому виробництві. Водночас вона являє собою одну з організаційних форм управління, яка має на меті подальше підвищення ефективності агропромислового виробництва.

Об'єктивною передумовою високої ефективності спиртопродуктового підкомплексу АПК є економічне обгрунтування видів сировини і визначення раціональних сировинних зон спиртозаводів. В розділі наводиться  розрахунок оптимальної сировинної зони спиртозаводів і радіуси доставки різних видів сировини, а також визначена із застосуванням економіко-математичних методів оптимальна структура посівних площ, яка забезпечує раціональне використання ресурсів і максимальну прибутковість сільськогосподарського виробництва. При цьому були використані нормативні показники.

Алгоритм розрахунку сировинної зони (С_З) був виражений такою формулою:

С_З = (Д_П х Т_Р х 100) : (У_С х П_В х К),

де Д_П - добова виробнича потужність по переробці конкретного виду сировини;

Т_Р - сезонна тривалість роботи спиртозаводу;

У_С - урожайність сировинної сільськогосподарської культури;

П_В - питома вага сировинної сільськогосподарської культури у структурі посівних площ.

Обгрунтовується  необхідність переорієнтації використання продукції з врахуванням кон'юнктури ринку. Зокрема, спирт вищих сортів, виготовлений  виключно із зерна пшениці, пропонується експортувати, а виготовлений з меляси – використовувати переважно на технічні цілі, в тому числі для виробництва моторних сумішевих бензинів.

Встановлено, що найбільш важливою умовою ефективного функціонування спиртопродуктового підкомплексу є гармонійне узгодження економічних відносин між усіма взаємопов'язаними галузями. Для обгрунтованого підходу до визначення розподільних відносин у сферах виробництва, заготівлі і переробки зерна нами розроблені сукупні технологічні карти,  на основі яких розраховані відповідні нормативи витрат і часток вкладу в кінцевий результат виробництва (табл. 5).

 

Таблиця 5. Нормативна структура сукупних витрат на виробництво, заготівлю та переробку зерна на спирт залежно від урожайності

 

  Інтервали врожайності, ц/га          Вирощування  зерна  Заготівля та переробка зерна            Разом сукупних витрат

            на тонну зерна, грн.  співвідношен-ня, %   на тонну зерна, грн.  співвідношен-ня, %   на тонну зерна, грн.     на 1 дал спирту, грн.

до 15,0            423,5   71,6     168,1   28,4     591,6   16,9    

      15,1-20,0   314,1   65,1     168,1   34,9     482,2   13,8    

      20,1-25,0   253,0   60,1     168,1   39,9     421,1   12,0    

      25,1-30,0   214,4   56,1     168,1   43,9     382,5   10,9    

      30,1-35,0   187,4   52,7     168,1   47,3     355,5   10,2    

      35,1-40,0   167,9   50,0     168,1   50,0     336,0   9,6      

      40,1-45,0   152,8   47,6     168,1   52,4     320,9   9,2      

понад 45,0      140,9   45,6     168,1   54,4     309,0   8,8      

Для забезпечення нормального функціонування господарств – виробників сировини і спиртозаводів необхідно домогтися, щоб їх взаємовідносини регулювалися договорами, в яких визначалися обсяги і строки поставок сировини, умови приймання, зберігання та переробки продукції, порядок взаєморозрахунків.

Для аналізу і прогнозування ринку спирту використано графіки кривої попиту та пропозиції. Визначено, що при формуванні ефективного ринку спирту політика уряду має бути спрямована насамперед на підтримку вітчизняних товаровиробників, що забезпечить збільшення виробництва і здешевлення товарної продукції та раціональне поєднання обгрунтованого імпортного мита і квотування  імпорту спирту. Для здійснення державного регулювання розвитку  спиртопродуктового підкомплексу пропонується механізм протекціонізму як засіб захисту національної продуктової незалежності (безпеки) країни.