§ 2. ДЕМОКРАТІЯ ЯК ЦІННІСТЬ ДЛЯ СУСПІЛЬСТВА

Перш ніж навчитися демократії, кожен з нас повинен вникнути в

суть демократичного суспільства. В чому вона полягає? Як функціонує

таке суспільство?

Слово «демократія» часто вживають уряди, які зовсім не є демок_

ратичними. Багато державних систем називають себе «народними де_

мократіями», незважаючи на те, що уся влада зосереджена в руках вузь_

кої керівної еліти, яка залишається при кермі рік за роком, ніколи не

бере участі у вільних та відкритих виборах.

Що таке демократія? Демократія — це форма керівництва, за якої

приймаються політичні рішення, що спираються на владу більшості.

Якщо рішення приймаються всіма громадянами, то це — демокра_

тія безпосередня, вона переважно практикувється лише в невеликих

групах. Наприклад, професійні спілки повинні діяти демократично і

240

Кельман М. С., Мурашин О. Г.

спиратись на збори всієї спілки, які обирають керівників та прийма_

ють рішення більшістю голосів.

Крім такої демократії, більш поширена виборна демократія (пред_

ставницька). У місті, де налічується 100 тисяч мешканців, чи в країні з

50 млн. громадян неможливо провести загальні збори, тому мешканці

повинні обирати представників для прийняття політичного рішення.

Якщо така демократія діє у відповідності до Конституції, яка обмежує

владу керівника, але гарантує права громадян, то така форма влади —

конституційна демократія. У такій державі більшість господарює, а

право меншості захищають заклади, створені для цієї мети.

Демократичне суспільство — це спосіб життя, який проникає в усі

суспільні установи, а не лише в ті, які формально мають владу. В де_

мократичному суспільстві влада — це лише один із багатьох заходів,

який співіснує в плюралістичній суспільній тканині. У демократично_

му суспільстві уряд, керівництво вузько визначені й обмежуються пра_

вом. У демократичному суспільстві право однієї особи базується на

праві, пов’язаному з переконаннями й щоденним життям людей.

Важливо пам’ятати, що демократія — це процес, форма життя і

співпраці. Ця форма еволюційна, а не статична. Свобода означає відпо_

відальність, а не свободу без відповідальності. Якщо люди самі керу_

ють собою, вони роблять багато помилок. Але демократичний процес

гарантує викриття помилок, здійснення змін та перевиборів нової вла_

ди. Ні демократія, ні інша система влади не можуть створити ідеально_

го суспільства.

Суть демократії полягає в тому, що «ми — народ» можемо самі ке_

рувати й створювати спосіб життя, співпрацюючи один з одним у ме_

жах законів та закладів, які охороняють свободу.

Філософія демократії — прагматизм. Вартість теорії слід оцінюва_

ти після досягнення результатів у реальному житті. Вчорашні рішення

можуть бути непридатними сьогодні. Ті, хто живе в демократичному

суспільстві, переконані в тому, що добре змінювати час від часу керів_

ництво. Нормальне явище — публічно проявляти розбіжності, не дов_

іряти політичним догмам, опрацьовувати ідеї, теорії та методи. Якщо

вони дієві, працювати над ними далі, якщо ні — відкинути і йти далі.

У політиці основною характерною рисою демократії є те, що керів_

на влада виходить із вимог тих, якими керують. Влада існує для потре_

би людей, люди не повинні служити владі, для влади вони громадяни,

а не піддані.

Одна з найважливіших вимог громадян — участь у незалежних ви_

борах. Демократія вимагає багатопартійної системи, щоб голосуючи,

241

Розділ ХІІ. Демократія та її форми

можна було вибирати з багатьох політичних кандидатів та програм.

Голосування переважно таємне, щоб позбутися натиску керівної гру_

пи. Право голосу мають усі, за винятком дітей, осіб, визнаних недієздат_

ними, іноземців.

У конституційній демократії громадян поєднує демократична ети_

ка. Демократична етика — поєднання цінностей та постанов, які не_

обхідні для самоврядування. Демократичну етику ще можна визначи_

ти як почуття толерантності та співпраці, спортивного духу та чесної

гри. Її дух вимагає чесних виборів, в ході яких всі кандидати дома_

гаються такої самої мети. Демократична етика вимагає від кандидатів

цивілізованої поведінки. Ті, хто програв, повинні прийняти рішення

обраних. Якщо дана партія і влада програли, то передача повноважень

повинна відбуватися спокійно. Незалежно від того, хто виграє, обидві

сторони погоджуються на співпрацю у вирішенні суспільних проблем.

Ті, що програють, знають, що не втратять життя і не потраплять до в’яз_

ниці, а мають шанс змагатися на наступних виборах. Незгода з урядом

не означає зради. Демократична етика допускає розбіжності, і це — нор_

мальне явище: висловлювати протилежні думки з метою аналізу всіх

можливих напрямків дій та доведення їх до відома публічної влади.

Усі конституційні демократії мають одну спільну рису: влада керів_

ництва обмежена, а народ має права, які закріплені в конституції, і уряд

не може позбавити їх. Громадянські права людям дає не влада, ці права

належать людям і гарантовані конституцією. У конституційній демок_

ратії система урядування побудована так, щоб жодна група чи орган не

отримали надмірної влади. Наприклад, дуже важливо мати незалежне

судочинство, але таке, щоб керівна влада в нього не втручалася, не по_

рушувала прав громадян.

Демократія може зазнати поразки, якщо уряд має досить влади, і

навпаки. Демократична система — найкраща форма влади, вона не

повинна породжувати анархію чи безладдя. Одночасно необхідно мати

лідерів і розв’язувати проблеми так, щоб демократичний уряд діяв усп_

ішно. Всі демократичні парламенти дотримуються порядку і регламен_

ту, щоб ретельно обговорити проблеми, завершити дебати та присту_

пити до голосування.

У демократичному суспільстві уряд не керує культурним життям і

не контролює його. Цим займаються інші організації, відомства. Ко_

жен може брати участь у культурному житті незалежно від приналеж_

ності до добровільних організацій, молодіжних груп, спортивних то_

вариств, робітничих спілок, релігійних товариств та інших вільно об_

раних видів діяльності. Влада сприяє культурній діяльності, надаючи

242

Кельман М. С., Мурашин О. Г.

субсидії для музеїв та інших культурних закладів, але артисти, худож_

ники, письменники і музиканти не працюють на уряд.

У демократичному суспільстві влада не запроваджує цензури в пресі;

вона не може ані призначити, ані відкликати редакторів газет. Вільна

преса становить джерело контролю дій влад. Не може бути такого ста_

новища, щоб газетярі та історики боялися висловити свою думку. Якщо

уряд — власник засобів масової інформації, друкарень та видавництв,

то незалежні погляди в небезпеці. Отже, свобода преси, слова, думки

необхідні не тільки тому, що це — добре, але й тому, що це — найкра_

щий спосіб спостереження за діями влади, інформування суспільства і

зміни поганої політики шляхом публічних дискусій.

У демократичному суспільстві газети, журнали, книжкові видав_

ництва, радіомовлення незалежні, не контролюються урядом. Там, де

телебачення — державна власність, воно дотримується нейтральності

стосовно внутрішньої політики, не стає на бік жодної зі сторін, не пе_

ретворюється в рупор керуючої партії.

Іншою важливою рисою культурного життя демократичного сусп_

ільства є релігійне життя, У демократичних державах у релігійне життя

держава не втручається. Різноманітні релігійні конфесії незалежні від

уряду, а тому поряд існують костели, синагоги, інші святині. Освіта

становить кістяк культурного життя кожного суспільства. У демокра_

тичному суспільстві доступ до освіти рівний для всіх.

У демократичному суспільстві міліція (поліція) та урядові особи

підпорядковані закону як і вся решта владних структур. Оскільки за_

кон — кодекс поведінки, його можна змінювати. Якщо хтось вважає,

що закон неправильний, то громадянин може звернутися до суду, щоб

його скасувати (змінити) або до представників у парламенті, щоб зам_

інити цей закон.

У демократичному суспільстві влада обмежена не лише щодо полі_

тики, але й щодо економіки. Слід зупинитися на економіці вільного

ринку. Власне, навіть американська економіка не є повністю вільною

від ринку. Вона поєднує в собі втручання уряду та приватні ринки. Уряд

надає певні послуги, але не є власником підприємств, заводів чи

сільського господарства. Більшість американської економіки належить

приватній власності. Отож, відносно продажу і попиту підприємства

отримують успіх або поразку в залежності від того, чи пропоновані про_

дукти та послуги є такими, яких хоче споживач. Зрозуміло, що підприє_

мства, які виготовляють добрі товари, мають успіх, а інші втрачають

ринок.

243

Розділ ХІІ. Демократія та її форми

Втручання уряду допомагає змінювати ринкову систему багатьма

способами. Федеральний уряд надає допомогу працівникам, які втрати_

ли роботу і підприємствам, які потрапили у скрутне становище, а також

надає позички для малих підприємств, виділяє фонди для фермерів, вро_

жай яких загинув через непогоду, дає гарантію на банківські заощаджен_

ня, соціальне забезпечення, існування різних типів шкіл: загально_

освітніх, релігійних, приватних, створених громадянами, які не бажа_

ють, щоб їх діти відвідували загальноосвітні чи релігійні школи.

У демократичному суспільстві школа не є політичним засобом у

руках влади. Проте учні повинні навчатися основ демократії — як ста_

ти активними громадянами, як голосувати і які погляди є політично

правильними. У навчальних закладах навчання здійснюється : так, щоб

студенти ставили питання, мислили, вирішували різні аспекти даної

справи і виробляли власну думку.

Наступним важливим аспектом демократичного суспільства є

роль закону. Закон — засіб, за допомогою якого здійснюється керів_

ництво демократичним суспільством. У демократичному суспільстві

закон повинен трактувати всіх громадян як рівноправних, незважаю_

чи на їхню расу, походження чи політичні погляди. Не може бути особ_

ливих привілеїв для урядовців, посадових осіб, для багатих людей чи

щось подібне. Оскільки демократія — це процес, а не готовий продукт,

демократичні суспільства постійно переглядають закон, щоб усувати

несправедливість і надати йому відповідного трактування.

Закон містить гарантію громадянських прав та політичних свобод.

Він оберігає громадян від арештів та затримання без суду чи юридич_

ної допомоги, від примусу свідчити проти себе; забороняє безпідстав_

ний обшук чи конфіскацію. У законі дослівно йдеться про те, на чому

ґрунтуються права громадян у правильному судовому процесі, на ме_

дичну допомогу для престарілих, фінансову допомогу для убогих.

Уряд здійснює політику, спрямовану на зменшення податків, як

стимул розвитку економіки, публічного будівництва житла або для до_

сягнення інших важливих цілей суспільства.

Уряд відповідає за стан економіки і високий рівень життя грома_

дян. Такий вплив здійснюється через податкову політику, бюджетну

політику та визначений відсоток кредитів. Відповідно змінюючи по_

датки, відсоток кредиту та витрати, уряд може впливати на інфляцію,

рівень безробіття та споживчі витрати.

Досвід показує, що система, яка спирається на поєднання «конт_

ролю та рівноваги» — відповідальна; прагнення до зиску стимулює влас_

ників та акціонерів виробляти те, чого потребує споживач; уряд регу_

244

Кельман М. С., Мурашин О. Г.

лює умови економіки для запобігання крайностей, а вільні профспілки

захищають інтереси працюючих.