§ 4. ЗОВНІШНІ ФУНКЦІЇ

Протягом останнього часу змінилася не тільки Україна, але й увесь

світ. Пішли в минуле глобальна конфронтація і пряма загроза ядерної

війни.

Відповідно суттєві зміни перетерпіли зовнішні функції Українсь_

кої держави. Одні з них відпали (функції взаємодопомоги і співробіт_

ництва із соціалістичними країнами, допомоги державам і народам,

що розвиваються), інші – отримали подальший, адекватний новим

умовам розвиток (функції у сфері оборони країни, боротьби за мир),

129

Розділ VІ. Функція держави

треті – з’явилися (функції співробітництва з країнами СНД, інтеграції

у світову економіку, європейський ринок тощо)1.

Реалізація функції інтеграції у світову економіку стала можливою з

ослабленням напруженості у відносинах між державами. Ця функція

грунтується на визнанні взаємозалежності держав у сучасному світі.

Взаємозалежність охоплює широке коло відносин, у тому числі вироб_

ничі, науково_технічні, торгівельні, валютні, кредитні, транспортні та

ін.

Економічна інтеграція грає величезну роль у збереженні світового

порядку і у встановленні стабільних відносин між державами. Інтегра_

ція базується на ряді принципів, головними з який є: 1) принцип суве_

ренітету держав над їхніми природними ресурсами, кожна держава

вільна у розпорядженні ними; 2) свобода вибору форм інтеграційних

зв’язків; 3) рівность і взаємовигідне співробітництво, виключення дис_

кримінаційних заходів.

Ці принципи припускають, систему державно_правового захисту

права власності й іноземних інвестицій. Зокрема, іноземні інвестиції і

власність повинні бути захищені від націоналізації й експропріації.

Функція оборони засновується в даний час у більшості демократич_

них держав на принципі підтримки достатнього рівня обороноздатності

країни, що відповідає вимогам національної безпеки. З цього випли_

ває, що збройні сили потрібні державі тільки для реалізації двох зав_

дань: а) захист незалежності і територіальної цілісності держави; б)

виконання міжнародних зобов’язань. Це дозволяє значно скоротити

військові витрати держави, здійснити у великих обсягах конверсію обо_

ронної промисловості.

Водночас захистити себе поодинці в сучасних умовах практично

неможливо. Тому світове співтовариство створило в рамках ООН сис_

тему колективної безпеки держав, тобто таку організацію спільних за_

ходів, що виключала б можливість виникнення війн. Ця система зас_

нована на принципах незастосування сили, мирне вирішення умож_

ливило досягнення реального роззброєння і заборони ядерних

випробувань. По_друге, забезпечення співробітництва держав у таких

сферах, як боротьба з організованою злочинністю, у тому числі з кон_

трабандою, наркобізнесом, міжнародним тероризмом. По_третє, участь

світового співтовариства в регулюванні міжнаціональних конфліктів.

Це обумовлено тим, що такого роду конфлікти супроводжуються по_

1 Общая теория государства и права. Академический курс в 2_х томах. – Т.1. – М.,

1998. – С.198_205.

130

Кельман М. С., Мурашин О. Г.

рушенням прав людини, особливо по відношенню до національних

меншостей, що потребує міжнародного втручання.

Функція співробітництва з іншими державами в різноманітних сфе_

рах, у тому числі у вирішенні глобальних проблем, з’явилася в пост_

конфронтаційний період відносин між державами. Її фундамент скла_

дає пошук взаємоприйнятливих шляхів вирішеня проблем, що стосу_

ються інтересів кожного народу і людства в цілому, потребують

міжнародного реагування.

До числа глобальних проблем відносяться, наприклад, загальна за_

цікавленість світового співтовариства у запобіганні значних екологіч_

них катастроф, що переростають територіальні межі однієї держави.

Тут об’єднання міжнародних зусиль відбуваєтеся в двох головних на_

прямках:

1) обмеження шкідливих впливів на навколишнє середовище;

2) раціональне використання природних ресурсів. Таке співробіт_

ництво дозволяє: попереджати промислові аварії; забезпечити го_

товність до надзвичайних ситуацій і раннє оповіщення про неї; знизи_

ти серйозні наслідки катастроф.

Світове співтовариство зацікавлене також у загальній охороні при_

родних ресурсів і навколишнього середовища від великомасштабної

шкоди, заподіяного токсичними викидами промислового виробницт_

ва, витоку нафти з танкерів і нафтопроводів, забруднення радіоактив_

ними відходами, погрози так званого парникового ефекту (змінення

озонового прошарку планети) та ін.

Великі проблеми пов’язані з освоєнням космічного простору, інших

планет і небесних тіл; вилученням космічного сміття, поява якого вик_

ликано численними запусками космічних об’єктів.

Розширення людського втручання в природню систему часто_гус_

то призводить до зникнення деяких видів тваринного і рослинного

світу. Таким чином, під загрозою знаходиться генофонд планети. За_

гальна стурбованість щодо збереження енергетичних ресурсів, природ_

ної сировини, як загальнолюдського надбання призвеле до міжнарод_

но_правової домовленості про узгодження національної політики ок_

ремих держав в області енергетики, копальневого палива, природних

ресурсів, що не поновлюються.

Ефективність міждержавного співробітництва залежить від багать_

ох чинників, у тому числі від:

• обміну науковою інформацією, проведення спільних досліджень,

розробки наукових прогнозів щодо несприятливих змін глобального

клімату і природних ресурсів;

131

Розділ VІ. Функція держави

• поширення досвіду і методики здійснення контролю за правопо_

рушеннями в сфері навколишнього середовища;

• застосування ринкових механізмів для запобігання шкоди при_

роді (податкових пільг, кредитів, системи штрафів та ін.);

• узгодження національної політики окремих держав в екологічній

сфері;

• механізму взаємодії держав у надзвичайній екологічній обста_

новці;

Таким чином, співробітництво держав обумовлено взаємозалежн_

істю усіх країн світу і визнанням людських цінностей у якості головних

орієнтирів у міждержавному спілкуванні.

Проте на міжнародній арені спостерігаються не тільки співробіт_

ництво, але і суперництво держав, що визначається рівнем їхньої кон_

курентноздатності. Отже, констатуючи наявність багатьох можливос_

тей для співробітництва між державами в різноманітних сферах, не

можна в той же час заперечити і взаємовиключні інтереси, суперечли_

ву складність сучасного світу.

Завершуючи характеристику функцій сучасних держав, варто вка_

зати на такі тенденції в їхньому розвитку:

1) функції держави розширюються, як і сфери охоплення держав_

ним впливом життя суспільства. При цьому деякі функції перероста_

ють внутрішньодержавну значимість (екологічна, функція охорони і

захисту прав людини) стають зовнішніми;

2) кардинально змінюється зміст банатьох функцій, що обумовле_

но метою формування нової демократичної державності;

3) зтверджується пріоритет загальносоціальних, гуманістичних за_

сад у функціонуванні держави;

4) зростає національна і соціальна цінність держави, що визначаєть_

ся тим, що вона є джерелом стійкого правопорядку і безпеки суспіль_

ства, головним захисником прав і свобод людини; виступає арбітром у

соціальних, у тому числі національних, конфліктах; має унікальні за_

соби керівництва; формує правовий клімат у суспільстві.

5. ФОРМИ І МЕТОДИ ЗДІЙСНЕННЯ ФУНКЦІЙ ДЕРЖАВИ

Держава здійснює свої функції в особливих формах і специфічни_

ми методами. Форми реалізації функцій держави показують, який

зовнішній вигляд отримує діяльність держави, як вона оформлена. Ме_

132

Кельман М. С., Мурашин О. Г.

тоди ж здійснення функцій держави являють собою способи і засоби,

що використовуються при функціонуванні держави.

У літературі розрізняють правові і неправові форми реалізації

функцій держави. При цьому під правовими формами розумієть весь

механізм правового регулювання, яким володіє держава. До неправо_

вих форм відносять контрольну, ідеологічну, виховну, інформаційно_

технічну (допоміжну) та інші види державної діяльності. Така класиф_

ікація форм здійснення функцій держави не відрізняється чіткими кри_

теріями, оскільки, наприклад, контрольна діяльність держави також

регламентується нормами права. Більшою пепревагою характеризуєть_

ся класифікація головних форм здійснення функцій держави, відпові_

дно до якої виділяються правові і організаційні форми. Серед право_

вих форм зазвичай називають законодавчу (правотворчу), управлінсь_

ку (виконавчу), судову (правоохоронну) і контрольно_наглядову.

Правові форми пов’язані з виданням юридичних актів, органі_

заційні реалізуються в межах вже виданих актів і являють собою фак_

тичні дії, що сприяють реалізації прийнятих юридичних актів. До орган_

ізаційних форм можна віднести створення конкретних державних

органів, їх стуктурних підрозділів, матеріальне забезпечення їх праці,

підбір відповідних спеціалістів, технічного обслуговуючого персоналу

і т.д.

Щодо методів здійснення функцій держави, то слід зазначити, що

довгий час в теорії держави і права визнавалися лише методи переко_

нання і примусу. Не відмовляючись від їх використання і підкреслюю_

чи певну ефективність впливу цих методів на розвиток суспільних

відносин і процесів, слід звернути увагу на те, що ускладнення керів_

ництва суспільством вимагає різноманіття управлінських методів.

Можна назвати такі групи методів, за допомогою яких держава

здійснює свої функції:

1) метод нормативного правового регулювання;

2) метод примусу, який використовується при порушенні загаль_

нообов’язкових державних приписів;

3) метод рекомендацій, тобто орієнтації на конкретний варіант по_

ведінки або дій, бажаних з точки зору держави, і метод заохочення, який

провакує дотримання цього варіанту, стимулюючий суспільно_корис_

ну діяльність;

4) метод договірного регулювання, який набуває в умовах демокра_

тичної держави універсального значення. Останнім часом метод дого_

вірного регулювання отримав широке розповсюдження не тільки у

сфері приватних, а й публічних інтересів;

133

Розділ VІ. Функція держави

5) методи контролю і нагляду. Зокрема, держава здійснює ліцензу_

вання окремих видів підприємницької діяльності, а також діяльності

некомерційних організацій. Стандартизує продукцію, роботи, послу_

ги, видає сертифікати якості і т.д. У здійсненні функції охорони прав і

свобод громадян, всіх форм власності, забезпечення законності і пра_

вопорядку велику роль відіграє прокурорський нагляд за виконанням

діючих законів та інших нормативно_правових актів фізичними і юри_

дичними, посадовими і службовими особами. У будь якій державі діють

і спеціальні органи громадського контролю.

Інший орган державного контролю у сфері дотримання і захисту

прав і свобод особи – уповноважений з прав людини.

У податковій сфері – податкова адміністрація і податкова міліція;

6) метод інформаційного впливу на суспільство. Держава через за_

соби масової інформації інформує населення про прийняті норматив_

но_правові акти, державні рішення, формує громадську думку, цілес_

прямовано регулює інформаційні потоки і т.д. Інформація посередньо_

регулятивно впливає на свідомість, поведінку людей. За допомогою

інформаційного впливу можливо як прискорити розв’язання соціаль_

них і юридичних конфліктів, так і локалізувати їх, пом’якшити.

Можна виділити і інши методи здійснення функцій держави, але

наведені є ключовими, засадничими для функціонування держави1.

1 Теория государства и права: Учебник / под ред. В.К. Бабаева. – М., 2002. – С.82_87.

134

Кельман М. С., Мурашин О. Г.