§ 2. ОСОБА ЯК СОЦІАЛЬНИЙ СУБ’ЄКТ ДЕРЖАВНО-ПРАВОВИХ ВІДНОСИН

Найважливішою соціальною цінністю будь_якого суспільства є

людина. Юридична наука вивчає окрему людину як індивіда, осо_

бистість, громадянина, розглядає відносини людини з державою і сус_

пільством.

Індивід — це конкретна людина, що характеризується тільки їй при:

таманним стійким комплексом індивідуальних якостей біологічного і со:

ціального характеру.

63

Розділ ІІІ. Взаємозв’язок і взаємодія суспільства, особи, держави і права

Сукупність індивідів, об’єднаних природними і соціальними зв’язками,

утворює людське суспільство.

Людина — це розумна істота, що має волю, дар мислення, здатна ви:

робляти знаряддя праці і може свідомо користуватися ними. У людини,

як індивіда, розрізняють біологічні і соціальні якості.

Біологічне в людині складається з її природної основи, що характе_

ризується наявністю біологічного тіла, органів чуття, природної фізич_

ної сили та інших біологічних якостей.

Соціальне характеризується концентрованим виразом тих суспіль_

них відносин, які відображають взаємозв’язок людини із зовнішнім

світом.

Без біологічного змісту людини не можна охарактеризувати її со_

ціальні якості. Проте тільки біологічне в людині не визначає її осо_

бистість. Особу характеризує поєднання біологічного змісту і соціаль_

них якостей. Найхарактернішим зв’язком особи (людини) з державою

є її громадянство. Це постійний політико:правовий зв’язок індивіда (осо:

бистості) з державою, що відображається у їх взаємних правах та обо:

в’язках. Підстави і порядок набуття чи втрати громадянства України

передбачені Законом України «Про громадянство України».

Люди в конкретній державі можуть існувати як іноземці (іноземні

громадяни і іноземні піддані) та особи без громадянства.

Іноземні громадяни — це особи, які проживають чи тимчасово перебу:

вають в Україні і мають письмове підтвердження їх належності до гро:

мадянства іншої держави з республіканською формою правління.

Іноземні піддані — це особи, які постійно проживають чи тимчасово

перебувають на території України і мають письмове підтвердження на:

лежності до іншої держави з монархічною формою правління.

Особи без громадянства — це індивіди, які постійно проживають чи

тимчасово перебувають у певній державі, але не є її громадянами і не ма:

ють письмового підтвердження своєї належності до будь:якої іншої дер:

жави.

Іноземці й особи без громадянства, які перебувають на території

України, користуються тими самими правами і виконують ті самі обо_

в’язки, що й громадяни України, які передбачені законами України. Їх

правовий статус не повинен суперечити загальновизнаним принципам

міжнародного права і Конституції України1.

1 Див.: Погорілко В. Ф., Римаренко Ю. І. Іноземці // Юридична енциклопедія. –

Т.2. – К., 1999. – с.693.

64

Кельман М. С., Мурашин О. Г.

Особа виступає і як суб’єкт права. У правовій системі суспільства її

місце і роль характеризуються через правовий статус, що дає мож_

ливість розглянути фактичне та юридичне становище людини в гро_

мадянському суспільстві.

Правовий статус — це юридичне закріплене становище людини в

суспільстві. Розрізняють загальний, спеціальний (родовий) та індивідуаль:

ний правовий статус.

Загальний правовий статус включає елементи: а) відповідні правові

норми; б) правосуб’єктність; в) загальні для всіх суб’єктивні права, сво_

боди й обов’язки; г) законні інтереси; д) громадянство; е) юридичну

відповідальність; є) правові принципи; ж) правовідносини (загально_

го) статусного характеру.

Ядром (серцевиною) загального правового статусу є суб’єктивні

права, свободи, законні інтереси та обов’язки особи. Конституція Ук_

раїни закріплює основні права і свободи людини і громадянина, що

становлять основу будь_яких інших прав і свобод. До них належать:

громадянські; політичні; економічні; соціальні; екологічні; сімейні;

культурні; особисті права_гарантії; основні обов’язки.

Держава і особа тісно взаємопов’язані. Держава визнає людину, її

життя, свободу і недоторканність, честь і гідність найвищою соціаль_

ною цінністю.

Головний обов’язок держави — забезпечити людину відповідними

умовами для здійснення прав і свобод, виконання обов’язків.

Держава відповідальна перед людиною і суспільством за свою

діяльність.

За допомогою права, передусім конституційного, держава закріп_

лює відповідний правовий статус людини і громадянина, забезпечує

кожній особі рівні можливості в користуванні своїми суб’єктивними

правами і виконанні своїх обов’язків.