§ 3. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ТЕОРІЙ ПОХОДЖЕННЯ ДЕРЖАВИ

У сучасній юридичній науці розрізняють теорії (концепції) виник_

нення держави, що пояснюють сутність та соціальні функції держави.

Звернемося до основних з них.

Теологічна теорія. Одним з її представників був Хома Аквінський.

Його вчення побудовано на ієрархії форм: від Бога – чистого розуму до

духовного й матеріального світу. Проголошення походження держа_

ви від Бога обгрунтовує її вічність і непорушність, виправдовує

найбільш реакційні держави, підкреслює думку про те, що будь_яке

посягання на державу приречене на невдачу, оскільки влада вкладена

в руки правителя Богом і покликана захищати благо всіх.

Зазначена теорія доволі багатоаспектна, що, безперечно, пояс_

нюється особливими історичними і матеріальними умовами існуван_

ня різних держав як Стародавнього Сходу, так і Стародавнього Заходу

(Греція, Рим).

У стародавніх народів політико_правова думка має міфологічні ви_

токи і розвиває уяву про те, що земні проблеми є частиною загальнос_

вітових, космічних, мають божественне походження. У руслі такого

розуміння і висвітлюються в міфах теми суспільного і державного ладу,

земного життя людей, їх взаємовідносин між собою, прав і обов’язків.

Як зазначалося, сновна ідея теологічної теорії – божественне пер_

шоджерело походження і сутності держави: вся влада від Бога. Це на_

давало їй безумовної святості.

Так, за древньокитайським міфом про походження і характер зем_

ної влади, саме персона правителя Піднебесної (тобто імператора Ки_

таю) має єдиний зв’язок з вищими сферами. Вся влада символізує осо_

бу правителя у вигляді внутрішньої сили, а інші посадові особи і дер_

жавний апарат в цілому є лише проводирями вищої влади.

В Єгипті, Вавілоні, Індії існувала інша версія. Боги, як джерело вла_

ди правителя, продовжують залишатися вершителями земних і інших

справ. Згідно з міфами єгиптян, а потім і греків, Боги виступають та_

кож як першопочаткові безпосередні правителі і законодавці заснова_

них ними суспільств і держав.

49

Розділ ІІ. Походження, соціальна сутність і причини виникнення держави

А ось якої думки дотримувались древні євреї. За їх версією, єди_

ний, істинний Бог є покровителем всього єврейського народу, його

царем (верховним законодавцем, правителем і суддею), Закони

єврейського народу отримані від Бога (законодавство Мойсея).

Закони, правосуддя, справедливість, по єгипетськи, уособлює бо_

гиня МААТ (МА_АТ). Судді носили її зображення і вважали себе її жер_

цями. Божественний характер земної влади фараонів, жерців і уря_

довців, а також офіційно схвалених правил поведінки, – основних дже_

рел тодішнього права (звичаїв, законів, рішень суддів) – означав, що

всі вони відповідають або повинні відповідати МААТ – природно_бо_

жественному порядку справедливості. Подібне розуміння знаходить

своє вираження в Рігведі (священних гімнах індоаріїв), дао (давньоки_

тайській міфології), дикі (в древніх греків). У кожному з цих джерел

йдеться про правду_справедливість, яка в подальших природно_пра_

вових концепціях праворозуміння визначається як природне (чи при_

родно_божественне) право.

Засновниками патріархальної теорії вважають Платона і Арістоте_

ля. Платон, учень Сократа, придбав діброву (гай) на околиці Афін, яка

носила ім’я героя Академа, заснував тут свою знамениту академію, яка

проіснувала тисячоліття (до 529 р.н.е.).

Платон у своїй ґрунтовній праці «Держава» конструює ідеальну

справедливу державу, яка бере свої початки із сім’ї, де влада монарха

уособлюється з владою батька над членами його сім’ї, де існує відпові_

дна єдність космосу в цілому, держави і окремої душі. Держава – це

обруч, який скріплює своїх членів на основі взаємної поваги і бать_

ківської любові.

Платон вважав, що справедлива людина нічим не відрізняється від

справедливого суспільства.

За своєю ідеєю справедливості Платон — противник крайнощів —

багатства і бідності. Він тонко помічає політичне значення розшару_

вання суспільства, що веде до держави бідних і багатих. Його ідеалом є

аристократичне державне упорядкування.

Ідеї патріархального розвитку держави набули поширення у XVII ст.

завдяки праці англійця Фільмера «Патріарх», в якій він доводить, що

влада походить від Бога, він передав її своєму старшому синові – пат_

ріарху, а той в свою чергу – своїм нащадкам – королям.

Договірна теорія походження держави отримала поширення в більш

пізній час — в ХVІІ_ХVIIІ ст. у працях Г.Гроція, Б.Спінози, Дж.Локка.

Т.Гоббса, Ж._Ж.Руссо, О.М.Радіщева та ін. Згідно з цією теорією дер_

50

Кельман М. С., Мурашин О. Г.

жава виникла в результаті угоди (суспільного договору) як акту розум_

ної волі людей. Основою цієї теорії є положення про те, що державі

передував природний стан людей. На основі цього первинного дого_

вору створюється громадянське суспільство і його політична форма –

держава. Остання забезпечує охорону приватної власності і безпеки

індивідів, які уклали договір. Водночас укладається вторинний договір

про підпорядкування їх певній особі, якій передається влада і яка зо_

бов’язана здійснювати її в інтересах народу В іншому випадку народ

має право на повстання (Ж._Ж.Руссо, О.М.Радіщев).

Т.Гоббс доказував протилежне: оскільки влада передана монарху,

він володіє необмеженими повноваженнями. Дж.Локк обґрунтовував

ідею конституційної монархії, оскільки, на його думку суспільний до_

говір є певним компромісом між монархом і підлеглими, певним об_

меженням волі і монарха, і народу.

Теорія насильства. Одним із засновників і провідних представників

соціологічного напряму буржуазної теорії держави і права другої поло_

вини XIX ст. був Л. Гумплович, австрійський професор державного

права, віце_президент Міжнародного інституту соціології в Парижі.

Прихильником цієї теорії був К. Каутський.

Причину походження, основу політичної влади і держави вони вба_

чали не в економічних відносинах, а в завоюванні, насильстві, понево_

люванні (уярмленні) одних племен іншими племенами. В результаті

такого насильства, стверджували вони, створюється єдність протилеж_

них елементів держави: володарюючих і підлеглих, багатих і бідних,

переможців і переможених. Не суспільний договір чи ідея свободи, а

зіткнення ворожих племен, війна, боротьба, спустошення, одним сло_

вом, насильство, — ось хрещені батьки держави, – зауважував Л.Гумп_

лович.

К. Каутський у книзі «Матеріалістичне розуміння історії» писав,

що плем’я переможців підкоряє собі плем’я переможених, привласнює

їх землю, а потім примушує переможене плем’я систематично працю_

вати на себе, сплачувати данину або податки. За будь_яких обставин

такого завоювання виникають класи, але це сталося не внаслідок роз_

колу общини на різні підрозділи, а в результаті з’єднання двох общин,

з яких одна є панівною, інша — пригнобленим і експлуатованим кла_

сом. Примусовий апарат, який створюється переможцями для приду_

шення переможених, перетворюється в державу.

Таким чином, згідно з цією концепцією, держава — це організація

панування одного племені над іншим, яка виникла шляхом насильства.

51

Розділ ІІ. Походження, соціальна сутність і причини виникнення держави

А це насильство і підпорядкування володарюючим підвладних є осно_

вою виникнення економічного панування. В результаті війн племена

перетворюються в касти, стани і класи. Завойовники перетворювали

підкорених на рабів – на «живе знаряддя». Але прихильники теорії на_

сильства не можуть пояснити, чому тільки на певній стадії завоювання

з’являються приватна власність, класи і держава. Відомо, що насиль_

ство лише впливає на процес утворення держави (древні германці), але

без відповідних економічних чинників воно не може бути причиною їх

виникнення.

Органічна теорія походження держави, представником якої був

Г. Спенсер, вважає державу результатом органічної еволюції, різнови_

дом якої є соціальна еволюція. Подібно до того, як в живій природі,

вважав Спенсер, виживають найбільш пристосовані, так і в суспільстві

в процесі війн і завоювань проходить відбір, який визначає появу

правлінь і подальше функціонування держави відповідно до законів

органічної еволюції. Як будь_яке живе тіло, держава грунтується на

диференціації та спеціалізації. Диференціація означає, що держава спо_

чатку виникає як найпростіша політична реальність і в процесі свого

розвитку ускладнюється, розширюється. Цей процес завершується за_

гибеллю держави в результаті її старіння. Спеціалізація передбачає, що

формування держави супроводжується утворенням об’єднання

індивідів у групи_органи, кожна з яких здійснює певну, тільки їй влас_

тиву функцію. Так формується система органів держави, і все це відбу_

вається як в живому організмі, частини котрого виконують певні

функції в системі цілого. Позитивним є обгрунтування диференціації

(поділ на класи) та інтеграції суспільного життя (об’єднання людей в

державу).

Психологічна теорія пояснює причини виникнення держави влас_

тивостями психіки людини, її біопсихічними інстинктами і т.п.

Так, Цицерон вважав, що держава є надбанням народу (res publica).

Народ – не будь яке поєднання людей, зібраних разом певним чином,

а поєднання багатьох людей, пов’язаних між собою у питаннях права і

спільності інтересів. Першою причиною для такого поєднання людей

є не стільки їх слабкість, скільки природжена потреба жити разом1.

Коркунов пов’язував виникнення держави з потребою до “психо_

логічного єднання людей”, “колективної свідомості”, до необхідності

1 Див.: История политических и правовых учений. Домарксистский период. – М.,

1991. – С. 86.

52

Кельман М. С., Мурашин О. Г.

розмежування інтересів. Держава виникає, за думкою Коркунова, в

результаті усвідомлення масою залежності від влади.

З. Фрейд — засновник психоаналітичного напрямку в буржуазній

соціології — виводив необхідність створення держави від психіки лю_

дини.

Із існуючої раніше патріархальної орди, керівник якої був вбитий

своїми розлюченими синами, якими керували біопсихічні інстинкти

(«Едипів комплекс»), виникає держава придушення (предмет такого

придушення в майбутньому — агресивні нахили людини).

Є. Дюркгейм на противагу індивідуально_психологічній теорії роз_

винув погляд на людину як перш за все суспільну, а не біопсихологічну

істоту. Суспільство реалізується як продукт колективної, а не індиві_

дуальної свідомості людей, в якому формується ідея суспільної солідар_

ності. Для її забезпечення створюються відповідні державно_правові

інститути.

Говорячи про науковість цієї теорії, слід погодитися з Г. Шерше_

невичем, який зазначав, що звести все суспільне життя до психологіч_

ної взаємодії людей, пояснити життя суспільства і держави загальни_

ми законами психології – таке ж перебільшення, як і всі інші уявлення

про суспільство і державу1.

Вчення про державу Г._В._Ф. Гегеля. Своєрідну теорію походження

держави створив видатний представник німецької класичної філософії

Г._В._Ф. Гегель. Він стверджував, що в основі всіх явищ природи і сус_

пільства, а отже, держави і права, лежить абсолютний духовний і ро_

зумний початок – “абсолютна ідея” (“світовий розум”, “світовий дух”).

У своєму творі “Філософія права” Гегель з позицій об’єктивного

ідеалізму критикує теорію договірного походження держави. Він виз_

нає заслугу Руссо у тому, що той бачив основу держави в спільній волі,

але помилка Руссо, на думку Гегеля, полягає в тому, що він виводить

спільну волю з волі окремих особистостей, між тим як воля держави є

щось об’єктивне, сам по собі розумний початок, незалежний у своїй

основі від визнання волі окремих осіб.

Будучи об’єктивним ідеалістом, Гегель виводив державу і право з

абсолютної ідеї, з вимог розуму. Він оспорював тезу прихильників до_

говірної теорії про те, що держава створена людьми для забезпечення

й охорони свободи особистості і власності. На думку Гегеля, держава

не страхова установа, вона не служить окремим особам і не може бути

їх творінням. Держава є вищою формою реалізації моралі. Вона не слу_

1 Див.: Шершеневич Г.Ф. Общая теория права. Т.1. – М., 1995. – С. 128.

53

Розділ ІІ. Походження, соціальна сутність і причини виникнення держави

жить чиїмось інтересам, а є абсолютною самоціллю. Інакше кажучи,

держава не служить, а панує, вона не засіб, а ціль, ціль у собі, вища за

усі цілі.

Держава має вище право по відношенню до особистості, а вищий

обов’язок останньої – бути гідним членом держави.

Гегель відкидає народний університет як підставу держави й ідею

демократії, що випливає з нього. Верховна влада, на думку Гегеля, не

може виражати інтереси народу, тому що народ не тільки не знає, чого

хоче “розумна воля”, але не знає навіть того, чого він самий хоче.

Таким чином, вчення Гегеля про державу було спрямовано проти

теорії договірного походження держави, природних і невідчужуваних

прав людини, а в кінцевому рахунку проти ідей і цілей буржуазно_де_

мократичної революції. По суті, гегелівська формула “Усе дійсне ро_

зумно” виправдувало феодально_абсолютистський лад Прусської дер_

жави. Якщо ідеологи революційної буржуазії (Локк, Руссо та ін.) роз_

вивали вільні від релігії погляди на державу, то Гегель у

витончено_містичній формі відроджував релігійно_теологічне вчення

про неї. У його вченні держава зображується як втілення вищих мо_

ральних цінностей, він створює справжній культ держави, повністю

підпорядковуючи їй людину1.

Історико_матеріалістична теорія. Сутність її полягає в тому, що

держава виникає як результат розвитку і занепаду первісного ладу,

розвитку способу виробництва, що й визначає соціальні зміни в

суспільстві. Теорія включає в себе два підходи: а) підхід радянської

науки, що пов’язаний з виникненням класів і класових антагонізмів

(К. Маркс, Ф. Енгельс, В. Ульянов); б) підхід, що пов’язаний з усклад_

ненням структури суспільства і суспільних відносин, виникненням «за_

гальних справ» і необхідності удосконалення управління суспільством

(Л. Морган). Як вважають вчені, саме ця теорія має наукове обгрунту_

вання, і обидва підходи рівною мірою мали місце при виникненні дер_

жави і права.

Космічна теорія. Держава і право завезені до нас іншими цивіліза_

ціями.

Гідравлічна (іригаційна) теорія. В її основі лежить концепція К. Вит_

фогеля, у відповідності до якої обгрунтовується виникнення держав в

країнах Древнього Сходу: Древньому Єгипті, Шумері, Древньому

Китаї та інших країнах.

1 Див.: Теория государства и права: Учебник для вузов / Под ред. В.М. Корельского

и В.Д. Перевалова. – М., 2002. – С.47_48.

54

Кельман М. С., Мурашин О. Г.

К. Витфогель вважав, що головною причиною виникнення держав

в країнах цього регіону була нагальна потреба організувати великі маси

людей для будівництва іригаційних споруд (каналів, дамб, водопідйом_

ників і т.д.). Без вирішення завдання забезпечення водою відповідних

регіонів люди буди приречені або на зміну місця проживання, або на

смерть.

Ця теорія може бути визнана науковою, оскільки історичний досвід

свідчить про те, що вирішальну роль у виникненні держав у цих краї_

нах відіграла зазначена вище потреба. Зрозуміло, що її не можна розг_

лядати в якості єдиної, але те, що вона була ведучою – безумовно1.

Технократична теорія. Держава і право виникають як необхідний ре_

зультат спілкування людини з технікою.

Спільним для представників техніко_економічних теорій поход_

ження держави є переконання в тому, що розкладання первісного сус_

пільства було пов’язане передусім з виникненням виробничих (замість

збиральних) видів господарювання і їх розвитком. Автор теорії “нео_

літичної революції” Г.В. Чайлд вважав, що саме перехід до землероб_

ства і тваринництва автоматично спричинив зростання виробництва,

що привело до збільшення населення, поглиблення спеціалізації праці,

соціальної і майнової нерівності і, з рештою, до виникнення держави2.

Теорія “інцесту”. Французький етнограф і соціолог Клод Леві_

Стросс розробив і обгрунтував ідею, згідно до якої особливості відтво_

рення роду, а саме заборона інцесту (кровозмішування), являло собою

основний соціальний фактор у виділенні людини з природного світу,

структурування суспільства і виникнення держави. Суть теорії в тому,

що для забезпечення реалізації заборони інцесту необхідно було засто_

совувати досить сурові, жорстокі засоби. Для цього знадобилося ство_

рення в родовій общині спеціальних органів які шляхом насильниць_

кого недопущення кровозмішування всередині роду, так і розвитку

зв’язків з іншими племенами з метою взаємообміну жінками стали про_

образом майбутньої державної структури.

Не дивлячись на зовнішню простоту і привабливість цієї теорії,

навряд чи виправдано у якості першопричини створення держави роз_

глядати установу заборони інцесту і створення у родовому суспільстві

1 Див.: Теория государства и права: Учебник / Под ред.В.К. Бабаева. – М., 2002. –

С.46_47.

2 Див.: Загальна теорія держави і права: Підручник / Під ред. М.В. Цвіка, В.Д. Тка_

ченка, О.В. Петришина. – Харків, 2002. – С.21.

55

Розділ ІІ. Походження, соціальна сутність і причини виникнення держави

структур, що забезпечують її реалізацію. Історично ця заборона виникла

задовго до виникнення перших держав, отже, їх поява пов’язана не

тільки з дією названої причини, а й інших факторів1.

Расова теорія. Засновниками цієї теорії вважають француза Ж. Габ_

іно (праця “Досвід про нерівність людських рас”) та німця Ф. Ніцше

(праця “Воля до влади”). Головним у теорії є постулат про те, що

людські раси зовсім не рівні і розрізняються в фізичному, психологіч_

ному, розумовому та інших відношеннях. Їх можна розділити на вищі і

нижчі . Вищі раси мають перевагу над нижчими з тої причини, що ви_

гідно відрізняються від них. Саме тому представники вищої раси ма_

ють право панувати, нав’язувати свою волю іншим групам людей, які

не належать до вищої раси. Держава, на їх думку, необхідна для підтри_

мання постійного панування одних рас над іншими. При цьому авто_

ри нагадували, який великий вклад у створенні цивілізації зробили

представники білої раси і її роль у розвитку цивілізації взагалі немож_

ливо переоцінити.

На думку Ніцше, представники нижчої раси виступають людьми,

не здатними до створення цивілізації, тому вони можуть бути об’єктом

панування. Цей учений всіх людей поділяє на три типи: 1) геніальні

люди – їх зовсім небагато; 2) виконавці ідей геніїв, їх права рука і кращі

учні – стражі порядку, права і безпеки; 3) інша маса посередніх людей.

Справедливо буде при цьому відзначити, що Ніцше, користуючись по_

няттям раса, розумів його насамперед як національно_політичну, а не

національно_етнічну характеристику. Сильна раса – це, по суті, особ_

лива порода владних, аристократичних панів, слабка раса – життєво

слабкі, гноблені підневільні. Відкидаючи різні концепції походження

держави, Ніцше вважав, що держава є засобом виникнення і продов_

ження того насильницького соціального процесу, в ході якого відбу_

вається народження привілейованої культурної людини, пануючої над

іншою масою.

Оцінюючи расову теорію, відзначимо, що люди справді біологічно

різні, в тому числі щодо готовності до участі в реалізації влади, в них

різна воля, різне бажання досягти життєвого успіху. Це біологічні за_

кони, вплинути на які ми не можемо. Слід також визнати, що різні краї_

ни і різні підрозділи людської популяції розвиваються нерівномірно.

Різними є народи і з точки зору психології: якщо по-рівняти, наприк_

лад, північні народи з південними.

1 Див.: Терия государства и права: Учебник / Под ред.В.К. Бабаева. – М., 2002.

– С.50.

56

Кельман М. С., Мурашин О. Г.

Разом з тим, все це зовсім не свідчить про “вищість” одних рас над

іншими і, тим більше, про те, що саме цей фактор став вирішальним у

процесі виникнення держави. Не можна також не відзначити, що

німецькі нацисти в 30 – 40_х роках XX ст. використовували свою інтер_

претацію наведеної теорії в політичній практиці, хоча, поза сумнівом,

назвати їх “послідовниками” Ніцше було би перебільшенням1.

Деякі автори виділяють і інші теорії походження держави.

Сучасний розвиток суспільного життя дає змогу говорити про те,

що кожен з зазначених підходів має певний сенс, проте не охоплює

феномен держави як цілісність. Державний механізм суспільної регу_

ляції настільки складний і своєрідний, що, мабуть, не може бути охоп_

лений якимось одним підходом. Потрібне всебічне бачення держави.

А це зумовлює необхідність нового прочитання праць Платона і Хоми

Аквінського, М. Макіавеллі і Г. Гегеля, М. Бакуніна, Дж. Гелбрейта, Б.

Кістяківського та інших теоретиків держави.