§ 1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ТЕОРІЇ ДЕРЖАВИ І ПРАВА

Термін „теорія” – грецького походження і в перекладі означає –

спостереження, розгляд, дослідження – це система понять і уявлень

про дійсність, що утворюється в процесі пізнавальної діяльності лю_

дини; система понять в тій чи іншій галузі знань.

Теорія включає в себе сукупність абстрактних пізнавальних об_

разів – понять, концепцій, ідей уявлень тощо, які обслуговують прак_

тичну діяльність людей. Цінність теорії полягає в тому, що вона не_

розривно пов’язана з практикою, яка ставить перед нею нові завдання

і вимагає їх розв’язання. Практика та її результати в загальному виг_

ляді органічним елементом входять до теорії. Про практичну значимість

теорії дуже влучно повідомляє відомий афоризм: немає нічого більш

практичного, ніж хороша теорія.

Будь_яка теорія має складну структуру, а відповідно і зміст.

Відомий український теоретик О.В. Сурілов стверджував, що термін

„теорія” має багато значень. Серед них він, зокрема називає і розгор_

нуте вчення, і систему поглядів, і висловлювання, і мислення, що не_

суть різноманітну інформацію і можуть відрізнятися одне від одного

за змістом формою і ступенем складності, тощо, оскільки наведене не

вичерпує всього переліку можливих значень слова „теорія”1.

Ті чи інші теорії обумовлені рівнем виробництва, науки, історич_

ною обстановкою. Неабияке значення щодо виникнення розвитку те_

орій мають соціальні умови та пануючі у відповідний період порядки,

що сприяють чи навпаки гальмують створення прогресивних науко_

вих теорій.

Значення теоретичних знань, їх цінність визначається образно ка_

жучи, соціальним замовленням на них, їх соціальною необхідної для

більш ґрунтовної, а отже й правильної орієнтації у фактичній дійсності,

в соціальній практиці, для більш глибокого її аналізу та відповідного

спрямування.

Теорія держави і права, як і будь_яка наука, що відображає сферу

людської діяльності, має на меті виробити і теоретично систематизу_

вати об’єктивні знання про дійсність, в першу чергу про державу і пра_

во, які займають важливе місце у житті суспільства.

1 Див: Сурилов А.В. Теория государства и права._ Киев_Одесса, 1988._С.9.

11

Розділ І. Предмет, методи та функції теорії держави і права

Протягом усієї історії розвитку людської цивілізації (зробити вис_

новок про це дозволяє суспільна практика) держава і право виступали

як активна сила, що керує долями людей, спільностей, суспільств. Скла_

даючи лише частину, хоча і важливу, суспільно_політичної структури

будь_якого цивілізованого суспільства, ці інститути настільки зросли_

ся з ним, що в очах багатьох мислителів минулого ототожнювалися із

суспільством. Теорія держави і права, вивчаючи ці складні за своєю при_

родою суспільне явище, ставить перед собою завдання науково, тобто

об’єктивно, правильно і по можливості повно, розкрити природу дер_

жави і права.

Тільки такий підхід може мати для суспільства і для його розвитку

реальне значення як теоретичне, так і практичне.

Як виникла теорія держави і права? Відомо, що спочатку виникли

галузеві науки. Отже, вона виникла як посередник між галузями юри_

дичних наук і соціологією. Слід зазначити, що загальна теорія держави

і права не одразу виникла з такою назвою і змістом. Вона створена у

XVIII_XIX ст. на основі енциклопедії права і філософії права, а потім

поступово включена в загальну теорію права, яка охоплює філософсь_

ке осмислення державно_правової дійсності і найбільш загальні уяв_

лення про державу і систему юридичних наук.

Із різних визначень науки теорії держави і права можна навести

такі приклади. Наука про державу і право – це система знань про за_

гальні закономірності виникнення, розвитку і функціонування держав_

но_правових явищ. Теорія держави і права досліджує ці явища в цілому

і тому має фундаментальний (загальнотеоретичний) характер.

З’ясуємо спочатку поняття “закономірність”, виходячи з певного

змісту, маючи на увазі зв’язки між різними явищами і процесами, що

відбуваються в об’єктивному світі і мають цілу низку ознак.

Отже закономірність:

по_перше, як правило, зв’язки причинно_спадкової залежності

одних явищ (процесів) від інших зв’язків, взаємодій;

по_друге, це зв’язки об’єктивні, тобто такі, що не залежать від

волі людей;

по_третє, такі зв’язки є необхідними, тобто такими, які склада_

ються неминуче, не можуть не виникати;

по_четверте, це загальні зв’язки, тобто такі, які мали поширен_

ня в різні епохи, в різних країнах і в різних народів і характеризують

дані явища (процеси) в основних рисах;

12

Кельман М. С., Мурашин О. Г.

по_п’яте, вони є тривалими, існують довгий час і не можуть зник_

нути, зруйнуватись під дією інших явищ, з якими дані явища так чи

інакше зв’язані (взаємодіють).

Для теорії держави і права в системі універсальних зв’язків, яким

притаманні названі вище ознаки, важливі не всі їх сторони, а тільки ті,

які пояснюють властивості даних інститутів як особливих (специфіч_

них) явищ суспільного життя, відмінних від усіх інших явищ. Саме ці

сторони закономірних зв’язків дозволяють відрізняти предмет теорії

держави і права від предметів інших суспільних наук.

Таким чином, підсумовуючи сказане, можна зробити висновок, що

в теорії держави і права закономірність є об’єктивний, необхідний,

спільний і стійкий зв’язок державно_правових явищ і процесів між со_

бою і з іншими суспільними явищами, зв’язок, який втілює (пород_

жує) якісну визначеність державно_правових явищ, їх політико_юри_

дичні властивості.

Теорія держави і права, вивчаючи державно_правові явища і про_

цеси, спирається на філософські знання, як знання найвищого, теоре_

тичного рівня, оскільки філософія вивчає загальні властивості і зако_

номірності розвитку природи, суспільства, мислення. Філософські ка_

тегорії – явище і суть, форма і зміст, аналіз і синтез, причина і наслідок,

свідоме і несвідоме, право і безправ’я тощо – є початковими знання_

ми, які в теорії держави і права конкретизуються відповідно до держав_

но_правових процесів.

Таким чином, застосування філософських категорій у цій конк_

ретній сфері дозволяє науково достовірно обґрунтувати загальнотео_

ретичні знання про державу і право у вигляді категорій (понять) теорії

держави і права. Подібне перетворення знань досягається шляхом кон_

кретного вивчення об’єктивної діалектики розвитку держави і права.

Джерелом такого знання є всі разом узяті юридичні науки. Проте на

початковому етапі найважливішим джерелом є історія держави і пра_

ва. Багатий фактичний матеріал цієї науки використовується з метою

засвоєння діалектики розвитку держави і права як об’єктивних явищ

суспільства на певній стадії його розвитку. Саме такий матеріал допо_

магає засвоїти категорії теорії держави і права як теоретичне відобра_

ження діалектики розвитку державно_правового життя суспільства.

У процесі вивчення теорії держави і права постійно використову_

ють наукові поняття, в яких відображені реальні процеси життя держа_

ви і права, причому кожне поняття фіксує окремі їх якості, не припус_

кає повторення.

13

Розділ І. Предмет, методи та функції теорії держави і права

У системі понять теорії держави і права головну теоретичну і пізна_

вальну роль виконують найбільш загальні поняття, які іменують кате_

горіями. Вони є результатом максимального узагальнення: “сутність

держави”, “форми держави”, “сутність права”, “форма права”, “пра_

вовідносини”, “система права”, “законність” тощо.

Зміст понять теорії держави і права об’єктивний, у ньому відобра_

жені державно_правові закономірності. Закономірність – це

внутрішній і необхідний зв’язок між кількома суспільними явищами.

Виявити закономірності – значить виявити суть даного явища чи про_

цесу, закони розвитку держави і права, причини і наслідки тощо.

Глибоке засвоєння понять (категорій) теорії держави і права вима_

гає не простого заучування відповідних визначень, а творчого їх зас_

воєння, оскільки кожне з них має свій зміст, який відображає об’єктив_

ну закономірність, властивості того чи іншого боку державно_право_

вого життя. Проте ці закономірності, властивості розвиваються, не

залишаються незмінними, на кожному відрізку часу постають у ново_

му вигляді, тому й зміст понять (категорій) також розвивається (в за_

лежності від того, як наукова думка відображає хід розвитку об’єктив_

ної реальності).

Для того, щоб засвоювати категорії з врахуванням їх історичного

розвитку, необхідно збагачувати свою пам’ять фактами сучасного життя

суспільства, соціальних груп, держав. Але завдання не обмежується

простим переліком фактів. Факти і явища потрібно аналізувати в кон_

тексті конкретних категорій і понять, тобто з точки зору закономірності

їх зв’язків.

Творчий характер пізнання держави і права, використання існую_

чих категорій у цьому процесі, як в теперішньому, так і в майбутньому,

зумовлюють їх методологічну сутність.

У спеціальній юридичній літературі головна увага приділяється

онтологічній стороні понять, тобто розкриттю їх змісту, хоча методо_

логічний бік вимагає вміння і навиків використання категорій у про_

цесі пізнання державно_правових явищ.

Оскільки поняття – не простий результат формальних визначень,

тому і оперування ним не може зводитися до формального “підведен_

ня” під нього фактів державно_правового життя. Теорія держави і пра_

ва не зводиться лише до формального оперування усталеними понят_

тями, вона ставить за мету виявити співвідношення між змістом по_

нять і їх реальним еквівалентом (аналогом) у державно_правовій

діяльності. Тому слід перевіряти, чи дійсно факти, які вивчаються,

14

Кельман М. С., Мурашин О. Г.

охоплюються тими чи іншими категоріями, а також – в якому саме

зв’язку вони перебувають між собою.

Саме з наукової ролі понять (категорій) випливає можливість опе_

рувати ними в процесі навчання. Власне, достовірний, фактичний ма_

теріал, що характеризує суспільство і право, повинен засвоюватися з

точки зору суб’єктивного аналізу змісту категорій і зв’язку між ними.

Інакше кажучи, матеріал не просто запам’ятовується, а ніби

“фільтрується” і “сортується” через призму тих чи інших категорій.

Таким чином, кожна категорія теорії держави і права має свій он_

тологічний, гносеологічний і методологічний бік і є частиною логічно

стрункої, проникнутої відповідним ієрархічним початком системи ка_

тегорій, пов’язаних між собою в логічну субординацію.

Основу цієї субординації складають загальні початкові категорії –

“сутність держави” і “сутність права”. На їх базі інші загальні основні

категорії, в яких конкретизуються початкові, відображають розвиток

держави і права як особливих форм суспільного життя. Загальні кате_

горії глибокі за своїм змістом і потребують конкретизації через інші

категорії. Ця необхідність пояснює той факт, що всі категорії знахо_

дяться в ієрархічній залежності одна від одної, ніби продовжують одна

одну в ланцюгу конкретизації.

Як і всі інші юридичні науки, теорія держави і права належить до

суспільних наук і характеризується такими ознаками:

а) є загальнотеоретичною юридичною наукою;

б) являє собою систему теоретичних вчень, поглядів, теорій, кон_

цепцій, взаємопов’язаних положень, доктрин та інших знань про дер_

жаву і право;

в) досліджує державу і право як загальносоціальні явища;

г) має свій предмет, методи, джерела та систему дослідження;

д) її теоретичні знання повинні проходити через свідомість людини.

Отже, теорія держави і права розкриває різноманітні об’єктивні за_

кономірності, тобто зв’язки, якими вони є у реальній дійсності. Набуті

знання фіксуються в загальних категоріях, які і є базою (основою) для

більш детальних досліджень в інших юридичних науках (зокрема, га_

лузевих), які покликані концентрувати спеціальні теоретичні знання,

практичні рекомендації і засоби правового регулювання різних сус_

пільних відносин.

Визначаючи місце теорії держави і права у системі юридичних наук,

слід з’ясувати елементи цієї системи. Існують різні підходи до розгля_

ду системи юридичних наук. Вища атестаційна комісія України за_

твердила таку систему наукових спеціальностей:

15

Розділ І. Предмет, методи та функції теорії держави і права

теорія та історія держави і права; історія політичних і правових

учень;

конституційне право;

цивільне право і цивільний процес; сімейне право; міжнародне

приватне право;

господарське право; господарський процес;

трудове право; право соціального забезпечення;

земельне право; аграрне право; екологічне право; природоре_

сурсне право;

теорія управління; адміністративне право і процес; фінансове

право;

кримінальне право та кримінологія, кримінально_виконавче

право;

кримінальний процес та криміналістика, судова експертиза;

судоустрій, прокуратура та адвокатура;

міжнародне право;

філософія права.

До цього переліку включено не всі існуючі сьогодні юридичні науки.

Таким чином, теорія держави і права виступає як загальноправова,

методологічна базова наука в системі юридичних наук. Її висновки,

загальнотеоретичні положення є основою для розв’язання спеціаль_

них питань галузевих наук.

Отже, теорія держави і права — це загальнотеоретична юридична на:

ука, що включає систему методологічних юридичних знань про державно:

правову дійсність, які відображаються у свідомості людини і досліджу:

ються в процесі виникнення, розвитку, функціонування, призначення та

розгляду сутності державно:правових явищ.

Спираючись на власну теорію, інші юридичні науки виходять з ме_

тодологічних положень теорії держави і права. По суті, теорія держави

і права – це логіка юридичної науки, азбука юриспруденції, без якої

неможливо вивчати галузеві юридичні науки.

Вона служить джерелом, імпульсом правового прогресу з широко_

го спектра правової дійсності: у правотворчості, в практиці вдоскона_

лення державного апарату, в правореалізації, у правовому вихованні та

інших аспектах практичної діяльності, в наступних наукових дослід_

женнях та опануванні юридичними реаліями.

Отже, теорія держави і права відповідним чином взаємодіє з держав_

но_правовою практикою та галузевими юридичними науками. В харак_

теристиці цієї взаємодії дістає вияв специфіка теорії як галузі знань.

16

Кельман М. С., Мурашин О. Г.