§ 3. ПАРТІЇ І ДЕРЖАВА В ПОЛІТИЧНІЙ СИСТЕМІ СУСПІЛЬСТВА: ЇХ МІСЦЕ І РОЛЬ

Взаємовідносини і взаємодія між державою та громадянським сус_

пільством визначаються наявністю чітко врегульованих правом «ка_

налів» цієї взаємодії. Такими є політичні партії та громадські органі_

зації.

Політичні партії – добровільні об’єднання громадян, які є прихильника:

ми певної загальнонаціональної програми суспільного розвитку, мають за

мету сприяти формуванню і вираженню політичної волі громадян, беруть

участь у виборах та інших політичних заходах.

В Україні загальні засади утворення та діяльності політичних партій

закріплені Основним Законом (ст. 15, 36, 37). Конституційне право

громадян на свободу об’єднання у партії забезпечується Законом Ук_

раїни «Про політичні партії в Україні» (2001). Відповідно до цього За_

кону членом партії може бути лише громадянин України, який має

право голосу на виборах. Причому він може перебувати одночасно лише

в одній партії. Обмеження щодо членства в партіях встановлюються

виключно Конституцією та законами України. Членами партії не мо_

жуть бути, зокрема, судді, працівники прокуратури та органів

внутрішніх справ, співробітники СБУ, військовослужбовці тощо.

Політичні партії в Україні утворюються і діють тільки за всеукраїн_

ським статусом. Вони підлягають обов’язковій реєстрації Мін’юстом

України і набувають статусу юридичної особи. Рішення про утворення

174

Кельман М. С., Мурашин О. Г.

партії приймається на її установчому з’їзді (конференції, зборах) і має

бути підтримане підписами не менше 10 тис. громадян України, які

відповідно до Конституції мають право голосу на виборах, зібраними

не менше як у 2/3 районів не менш як 2/3 областей України, містах

Києві та Севастополі та не менше як у 2/3 районів АР Крим. Партія

повинна мати статут і програму.

Політичні партії є рівними перед законом. Вони мають право: вільно

проводити свою діяльність у межах, передбачених чинним законодавст_

вом; брати участь у виборах Президента України, до Верховної Ради

України, інших органів державної влади, органів місцевого самовря_

дування та їх посадових осіб; використовувати державні ЗМІ; ідейно,

організаційно і матеріально підтримувати молодіжні, жіночі та інші

об’єднання громадян, подавати допомогу в їх утворенні; підтримувати

міжнародні зв’язки з політичними партіями, громад, організаціями

іншими державними міжнародними та міжурядовими організаціями

тощо.

Партіям гарантується свобода опозиційної діяльності.

Гарантуючи громадянам право на свободу об’єднання у політичні

партії, законодавство водночас передбачає обмеження щодо їх утво_

рення і діяльності. Забороняється утворення та діяльність партій, якщо

їх програмні цілі або дії спрямовані на ліквідацію незалежності Украї_

ни, зміну конституційного ладу насильницьким шляхом, порушення

суверенітету і територіальної цілісності України, підрив безпеки дер_

жави, незаконне захоплення державної влади, пропаганду війни, на_

сильства, розпалювання міжетнічної, релігійної чи расової ворожнечі,

посягання на права і свободи людини, на здоров’я населення1.

Партії в політичній системі в свою чергу утворюють партійну сис_

тему Партійна система – це сукупний зв’язок партій, які діють в межах

своїх програм і статутів і ведуть боротьбу за державну владу. Як суб’є_

кти формування владних відносин, партії великою мірою визначають

характер і спрямування політичного процесу, політичну стабільність

суспільства, формують розвиток демократичних держав.

Піднесення ролі політичних партій обумовлено такими факто_

рами:

1) зростанням політичної активності населення, його різних со_

ціальних груп;

2) процесом демократизації владних структур держави;

1 Гаєва Н.П. Політична партія // Юридична енциклопедія. – Т.4. – К., 2002. – С.631.

175

Розділ ІХ. Політична система суспільства

3) політичним і ідеологічним плюралізмом, що обумовлюється,

перш за все, різноманітністю форм власності.

У країнах з демократичною політичною системою визнається по_

літична різноманітність і багатопартійність. Більше того, вони мають

право формувати вищі органи держави шляхом висунення своїх пред_

ставників в парламент чи до складу уряду. Суспільству відомі два різно_

види партійних систем.

Одна з них заснована на монополії правлячих партій. Це досягається

шляхом заборони діяльності опозиційних партій або безроздільним

пануванням тих з них, які отримують відчутну організаційну чи фінан_

сову підтримку

Інша — характеризується помітною багатопартійною різноманітн_

істю. До влади приходить партія, яка перемогла на парламентських

виборах. Така партійна система втілює дійсний політичний плюралізм,

який існує в суспільстві.

Слово «партія» — латинського походження (рartio – ділю, розді_

ляю, тобто це група людей, об’єднаних спільністю ідей, інтересів для

виконання певної роботи).

Уявлення про ту чи іншу партію дають такі ознаки:

1) мета партії — завоювання й здійснення влади окремо або в коа_

ліції;

2) характер організації партії;

3) зміст ідеології партії;

4) діяльність партії щодо забезпечення соціальної опори, підтрим_

ки збоку населення.

У філософському енциклопедичному словнику (1989 р.) дається

таке визначення партії: «Політична партія — це політична організація,

яка виражає інтереси суспільного класу або прошарку, що об’єднує їх

найактивнішу частину представників і керує ними для досягнення пев_

ної мети та ідеалів».

На нашу думку політична партія, виступаючи виразником політич_

них інтересів певного класу (верстви, прошарку) або його частини. —

це спільність людей, об’єднаних організаційно й ідеологічно, і що має

за мету внаслідок виборів, а також іншими шляхами взяти у свої руки

керівництво державними справами для того, щоб використати цю вла_

ду для задоволення інтересів тих, кого вони репрезентують.

Можна було б навести ще десятки дефініцій категорії «політична

партія». Відомо, що в політології їх існує понад 200. Проте і цей пе_

релік дає можливість зробити узагальнення про те, що в сьогоденні

потреба у партіях аж ніяк не зменшується й інтерес до них не зникає.

176

Кельман М. С., Мурашин О. Г.

Існування багатопартійності у суспільстві дозволить йому, на нашу дум_

ку, ефективніше рухатися до громадянського суспільства.

Велике теоретичне і практичне значення, особливо в сучасних умо_

вах, має розгляд проблеми, пов’язаної з визначенням співвідношення

політичної системи суспільства і держави, виявленням економічних і

соціально_політичних факторів, які впливають на визначення її місця

і ролі в політичній системі суспільства.

Слід зауважити, що державу неможливо ототожнювати з політич_

ною системою, її потрібно розглядати як складову частину тієї систе_

ми, яка входить до неї не як сукупність роз’єднаних органів, а як

цілісний політичний інститут.

У сучасній і зарубіжній літературі дослідженню питань, щодо різних

сторін внутрішньої організації і діяльності суспільства, приділялась

значна увага. Держава докладно вивчається у різних напрямках: у струк_

турному і функціональному плані, з точки зору її статистики і динамі_

ки, з позиції філософської категорії форми, змісту, сутності. Але при

цьому нерідко залишається поза увагою ряд питань, безпосередньо

пов’язаних з функціонуванням держави як складового елементу пол_

ітичної системи суспільства. Розгляд держави в цьому ракурсі є безпе_

речно цікавим, оскільки дозволяє охарактеризувати державний ме_

ханізм через опосередковані у ньому політичні відносини і дає мож_

ливість визначити місце і роль держави в політичній системі

суспільства.

Держава — особлива ланка в структурі політичної системи суспіль_

ства. Її роль і місце в цій системі не ототожнюється з роллю і місцем, з

однієї сторони, правлячої партії, а з другого — інших ланок цієї систе_

ми. Держава не просто масове об’єднання громадян, а об’єднання всіх

без винятку громадян, всіх членів суспільства, які знаходяться в полі_

тико_правовому зв’язку з державою, незалежно від класової, вікової,

професійної та інших ознак. Держава є виразником їх спільних інте_

ресів і світосприйняття. З діяльністю держави пов’язані реальні і ши_

рокі можливості для усіх громадян брати участь у політичному житті

суспільства. Ідея участі кожної людини у вирішенні спільних справ,

відповідальності кожної особистості за долю держави, суспільства в

цілому знайшла своє конкретне вираження в цілому ряді законів, Дек_

ларації прав і свобод людини і громадянина.

В юридичній літературі зустрічається розуміння держави як цент_

ра, ядра політичної системи. На наш погляд, держава не є і не може

бути центром чи ядром політичної системи.

177

Розділ ІХ. Політична система суспільства

Місце і роль держави в політичній системі суспільства визначаються

наступними основними обставинами:

1) держава відіграє важливу роль у вдосконаленні суспільства як

власника основних засобів і знарядь виробництва; визначає основні

напрямки його розвитку в інтересах всіх і кожного;

2) держава — організація всіх громадян;

3) держава має спеціальний апарат управління, який забезпечує

виконання державних функцій;

4) держава має розгалужену систему юридичних органів, що дозво_

ляє використовувати різні методи переконання і примусу;

5) держава володіє суверенітетом;

6) держава володіє єдністю законодавчих, управлінських і конт_

рольних функцій, це єдина повновладна організація у масштабі всієї

країни.

Недержавні організації такими функціями не володіють. Вони ви_

рішують локальні за своїм змістом і об’ємом завдання в чітко визна_

ченій сфері суспільно_політичного життя.

Таким чином, не протиставляючи державу як «особливу ланку» в

політичній системі суспільства всім іншим об’єднанням, не зменшую_

чи її ролі в системі інших демократичних організацій, слід ще раз наго_

лосити, що поняття ядра і центру в структурі політичної системи не є

ідентичними. Роль головної ланки, яка охоплює своєю організуючою і

спрямовуючою діяльністю активність усіх структурних елементів, ви_

конує особистість, в той час, як особливою ланкою є держава.

На наш погляд, держава відноситься до владно_політичних орга_

нізацій і виступає як головна сила в руках політичних сил, які трима_

ють владу в своїх руках, як головний виразник їх волі і інтересів.

178

Кельман М. С., Мурашин О. Г.

Розділ X

Правова, соціальна держава:

походження, зміст, соціальне

призначення

У правовій державі владі представлено певні мети,

які вона не повинна і не може переступити.

Відмежування влади в правовій державі створене

визнанням за особою невід’ємних,

непорушних, недоторканих, невідчужуваних прав.

Б. Кістяківський

179