§ 2. ПОНЯТТЯ ПОЛІТИЧНОЇ СИСТЕМИ СУСПІЛЬСТВА

Історія людства знає різні системи суспільної організації. Кожна

наступна формація характеризується більш досконалою політичною

формою, кращою технологією і організацією виробництва та більш

високим рівнем життя. Нова політична формація зароджується в над_

рах попередньої і перемагає її шляхом повалення. Перш за все знищен_

ню підлягає носій попередньої формації. Щоб вижити і розвинутись,

нова формація повинна мати більш продуктивне джерело життєвості,

ніж попередня. Кожна наступна соціальна формація характеризувалась

все меншою ізольованістю ніж системи, з яких вона складалась. Ізоль_

ована система завжди розпадається. Ілюстрацією сказаного вище може

послужити розпад СРСР, який, властиво, і був ізольованою системою.

Ця система орієнтувалась на самозбереження, виживання, але не на

розвиток, тому була неминуче приречена на загибель.

1 Співак В.М. Політична діяльність // Юридична енциклопедія. – Т.4. – К., 2002. –

С. 630 – 631.

168

Кельман М. С., Мурашин О. Г.

Розгляд такого складного питання і явища як політична система слід

почати з тлумачення поняття “система”. В перекладі з грецької термін

“система” означає ціле, що складається з частин. Тобто система є

цілісне, порядкове багатство елементів, взаємодія яких породжує нову

якість, не притаманну її частинам.

Ці ознаки повністю підходять до політичної системи.

У навколишньому світі існують різноманітні системи. На певному

етапі виникає політична система як одна з форм соціального руху ма_

терії, що пов’язана з особливою формою діяльності людей – політи_

кою. На відміну від інших систем – економічних, соціальних, духов_

них – політичну систему характеризує ряд рис:

• її участь у розв’язанні таких загально соціальних завдань, як інтег_

рація суспільства;

• розподіл у ньому матеріальних і духовних цінностей;

• досить складна внутрішня будова, що включає різноманітні по_

літичні організації, принципи, норми, механізми комунікацій, які за_

безпечують прямий і зворотній зв’язок соціальних груп і членів сус_

пільства з політичною владою;

• політична система має монополію на здійснення влади;

• в рамках політичної системи виробляється політична лінія, еко_

номічна, соціальна, культурна і інші форми політики;

• через її інститути здійснюється політичне керівництво й управ_

ління суспільством.

Отже, політична система суспільства (політична організація) – узяті ра:

зом і взаємодії держава як інститут управління та інші політичні орга:

нізації, які беруть участь у формуванні і здійсненні політичної влади.

Сучасна наука досягла значних успіхів у розвитку теорії потилич_

ної системи і аналізу її практики. Здійснюється розробка загальних

питань, які поглиблюють уявлення про цілісність цього утворення,

аналізуються елементи політичної системи, досліджуються політичні

партії, політичні норми, політичні режими, політична ідеологія, особ_

ливості прямих і непрямих зв’язків з соціальним середовищем, со_

ціальним оточенням системи.

Народження цілісної політичної системи пов’язане з цивілізацій_

ним розвитком, формуванням громадянського суспільства, його струк_

тури. З’являються великі соціальні групи. З метою задоволення їхніх

потреб та інтересів виникають політичні партії, профспілки, селянські

спілки, промислові об’єднання тощо. утворюються міжгрупові об’єд_

нання (наприклад, національні, народні рухи, народні фронти).

169

Розділ ІХ. Політична система суспільства

Політична система суспільства виступає як складне, багатогранне

явище і аналізується спеціалістами в різних галузях держави і права,

соціології, філософії і тощо. Наприклад, теоретики держави і права дос_

ліджують її за допомогою системного і структурно_функціонального

аналізу, з точки зору її безперервної динаміки, співвідношення по_

літичної системи суспільства як цілого з її окремими елементами, перш

за все з’ясовуючи місце і роль держави у цьому утворенні, її нові якості,

особливості як структурного елементу

Політична система — це універсальна керівна система державно

організованого суспільства, компоненти якої зв’язані політичними

відносинами і яка, в кінцевому результаті, регулює виробництво і роз_

поділяє соціальні блага.

Аналіз політичної системи дає змогу розкрити її структуру. Це —

внутрішня організація цілісної системи як специфічного способу взає_

мозв’язку і взаємодії компонентів, що її утворюють; стійка впорядко_

ваність елементів, закон зв’язку між елементами. Структура дає змогу

зрозуміти, яким чином організовано системне ціле.

Слід зазначити, що у політичній системі суспільства особливе місце

займає політична влада. Вона зв’язує всі складові в систему і від неї

залежить компонентна структура політичної системи. Оскільки в

суспільстві політична влада в основному зосереджена в державі, то дер_

жавна влада є основним об’єктом політичної діяльності. Однак не мож_

на повністю ототожнювати політичну і державну владу, бо не тільки

держава, а й громадські організації наділені політичною владою. Це

особливо підкреслює роль партій у здійсненні політичної влади, ос_

кільки політичні партії створюються з метою завоювання і викорис_

тання політичної влади в інтересах певних груп. Отже, політична влада

є тією центральною ланкою, визначальною системною основою, нав_

коло якої функціонують усі компоненти політичної системи.

До структури політичної системи входять:

а) суб’єкти (носії) політики;

б) політичні норми;

в) політичні відносини, стосунки;

г) політичні функції;

д) політичний процес;

е) політичний режим;

є) політична свідомість;

ж) політична культура

з) політична діяльність.

170

Кельман М. С., Мурашин О. Г.

Є декілька підходів вивчення цих компонентів. Не дивлячись на їх

різноманітність, можна сказати, що вони є складними компонентами

взаємин між різними соціальними групами і їх політичними інститу_

тами.

Інституціональний підхід полягає не тільки у визначенні і виділенні

інститутів, що формують політичну систему (організацію) суспільства,

але й в аналізі її елементно_структурних, суб’єктно_інституціональних

і, зокрема, формально_юридичних сторін.

Функціональний підхід дає змогу розглянути політичну систему з

точки зору напрямків її діяльності, особливостей розвитку політично_

го процесу і реалізації політичного режиму як системою в цілому, так і

її окремими інститутами чи групами інститутів.

Регулятивний підхід відображає особливість функціонування по_

літичної системи суспільства на основі політичних норм всієї системи

нормативного регулювання (звичаїв, традицій, принципів, норм пра_

ва, моралі, корпоративних норм).

Ідеологічний підхід відображає особливість поглядів, ідей тих чи

інших дослідників на проблему буття політичної системи суспільства,

він спрямований на формулювання конкретної політичної теорії.

Комунікативний підхід являє собою аналіз політичної системи з

позиції системоутворюючих зв’язків і відносин між різними її інститу_

тами.

В якості самостійного виділяють і особистий підхід при дослідженні

політичної системи, тим більше, що у філософському розумінні пер_

винним елементом системи є людина, сутністю якої є сукупність всіх

суспільних відносин.

Розглянемо названі компоненти більш детально. Систему суб’єктів

політичної системи іноді називають політичною організацією суспільст_

ва. Це — система всіх інститутів, організацій, установ, включаючи лю_

дей, а також механізм керівництва і управління, за допомогою яких

здійснюється політична влада. Поняття панування, керівництва, уп_

равління тісно між собою пов’язані. Панування — це широке соціаль_

не явище, що відображає соціально_політичний гегемонізм у

суспільстві. Керівництво входить у систему управління суспільством і

виступає її ядром. В управлінні обов’язковими елементами є наявність

влади і керівництва.

Суб’єкти політики — носії політичної влади, що об’єднані у соціальні

спільності, прошарки, державні і громадські організації, політичні

партії і рухи, трудові колективи та інші групи людей, а також політичні

особи.

171

Розділ ІХ. Політична система суспільства

Політичні норми — правила поведінки, що регулюють політичні

відносини суб’єктів політики. З одного боку політичні норми є засо_

бом політичної оцінки тих чи інших соціальних явищ і процесів, а з

другого — закріплюють необхідну поведінку суб’єктів політики у тих

чи інших межах стосовно до конкретної політичної ситуації. До складу

політичних норм включають норми права, норми політичних партій і

громадських організацій, політичні звичаї і традиції, політичні прин_

ципи, моральні норми політичного життя тощо.

Політичні відносини — вид суспільних відносин, що складаються між

суб’єктами політики з приводу здійснення політичної влади. Зміст по_

літичних відносин включає також реалізацію політичних функцій, по_

літичні процеси і політичні режими.

Політичний процес — сукупна діяльність всіх суб’єктів політичних

відносин, що спрямована на формування, зміну чи перетворення, а

також функціонування політичної системи суспільства.

Політичні функції — основні напрями політичної діяльності політич_

них суб’єктів. До них відноситься:

а) політичне цілевизначення (вироблення політичного курсу дер_

жави та визначення цілей і завдань розвитку суспільства);

б) політична інтеграція суспільства (інтеграція всіх елементів сус_

пільства навколо єдиних для всього народу соціально_політичних цілей

і цінностей);

в) організація діяльності суспільства на виконання цілей, завдань

політичної програми держави;

г) регулювання політичної діяльності;

д) координація окремих елементів суспільства;

ж) забезпечення цілісного впливу на суспільні процеси;

з) політична комунікація складових політичної системи та ін.

Політичний режим — це політичний стан суспільства, що реально

складається і характеризується якісними та кількісними показниками

участі народу, націй, соціальних груп, окремих громадян у здійсненні

політичної влади.

Політична свідомість — це система ідеологічних і психологічних еле_

ментів (ідей, теорій, поглядів, переконань, почуттів, звичок) щодо дію_

чої чи бажаної політичної системи суспільства.

Політична культура — це знання, досвід суб’єктів політичної систе_

ми у політичній сфері діяльності, вибір варіантів поведінки, сприйняття

і засвоєння системи політичних цінностей.

172

Кельман М. С., Мурашин О. Г.

Політична діяльність – як сукупність певних дій та вчинків її учас_

ників.

Суть політичної системи полягає у відповідних суспільних відно_

синах. Оскільки вони відносяться до політичної сфери, то зрозуміло,

що ними можуть бути тільки вольові відносини. Причому тільки такі, з

якими пов’язується здійснення політичної влади. Власне ці вольові

відносини завжди пов’язані з відповідними установами і організація_

ми.

Тому політичну систему можна визначити як виражений чи пред_

ставлений в державних органах і громадських організаціях сукупний

зв’язок вольових суспільних відносин, які складаються у сфері політич_

ної влади.

У сучасних умовах політична система покликана забезпечити ефек_

тивне управління усіма суспільними процесами, активну участь гро_

мадян в державному і суспільно_політичному житті, поєднання реаль_

них прав і свобод громадян з їх обов’язками і відповідальністю перед

суспільством.

Типологія політичних систем. Традиція класифікації різноманітних

політичних систем почала складатися ще у стародавні часи. Розв’язання

проблеми типології політичної системи почалося за часів Платона, який

вирізняв монархію, аристократію, демократію. Розширивши класифі_

кацію форм правління Аристотель, запропонував шестичленну систе_

му: монархія, тиранія, аристократія, олігархія, політія, демократія.

Марксисти, опираючись на класові пріоритети, виділяли такі типи

політичних систем: рабовласницький, феодальний, буржуазний, соціалі:

стичний.

За характером розподілу влади політичні системи класифікуються

на авторитарні та плюралістичні. Суть авторитаризму – зосередження

влади у єдиному центрі, а плюралістична політична система характе_

ризується дифузією влади, широкими правами та свободами, відкри_

тою конкуренцією у боротьбі за владу. Німецький політолог та соціо_

лог М. Вебер запропонував поділити політичні системи на традиційні,

раціональні, бюрократичні.

Наприкінці _________50_х рр. XX ст. Г. Алмонд виділив такі чотири типи пол_

ітичних систем: англо:американський, континентально:європейський,

доіндустріальпий чи частково індустріальний, тоталітарний. Характер_

ними рисами англо_американської політичної системи є чіткий роз_

поділ влад, наявність механізму стримувань і противаг, висока органі_

зованість, стабільність. У континентально_європейських політичних

системах (ФРН, Австрія, Швейцарія та ін.) домінують елементи, при_

173

Розділ ІХ. Політична система суспільства

таманні англосаксонській політичній системі, але тут помітнішим є

вплив традицій, структур, які прийшли з доіндустріальної епохи. До_

індустріальний і тоталітарний типи політичної системи характеризу_

ються, як правило, відсталістю, нестабільністю, низьким рівнем по_

літичної культури.

У сучасній західній науці вирізняють такі основні типи політичної

системи:

• військові та громадянські;

• консервативні та ті, що трансформуються;

• завершені та незавершені (основний критерій такого поділу _

наявність усіх складників системи);

• мікроскопічні, макроскопічні, глобальні;

• традиційні та модернізовані;

• демократичні, авторитарні, тоталітарні.